Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №569/16236/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16236/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Никитюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 848000 грн моральної шкоди та 972800 грн матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 02 січня 2025 року його виправдано у кримінальному провадженні про обвинувачення за ч.1 ст.172 і ч.2 ст.191 КК України. Внаслідок незаконного притягнення його 05 серпня 2016 року як обвинуваченого правоохороннимми органами Сарненського району Рівненської області за ч.1 ст.172 і ч.2 ст.191 КК України йому заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Йому було оголошено повідомлення про підозру 05 серпня 2016 року і тоді ж пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 і ч.2 ст.191 КК України; виправдувальний вирок постановлений Костопільським районним судом 02 січня 2025 року, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2025 року вирок залишено без змін. Отже, перебував під слідством та судом з 05 серпня 2016 року по 13 травня 2025 року, тобто 8 років і 10 місяців. Перебуваючи такий тривалий час під слідством та судом знаходився під значним емоційним тиском, відчував постійне пригнічення, зазнав моральних переживань, був змушений систематично з`являтись до слідчого та суду, брати участь у судових засіданнях спочатку Сарненського, а потім двічі Костопільського районного судів, що порушило звичний уклад його життя. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності негативно позначилося на його безпосередній роботі на підприємстві "Рівнелісозахист". У зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, восьмирічної тривалості досудового слідства і судових засідань, набуттям публічного розголосу та осуду з цих питань за місцем роботи, серед громадськості міста Сарни і району, зазнав тяжких моральних страждань, що проявилося у порушенні нормального ритму життя, внутрішнього спокою, нормального сну і відпочинку. Крім того, як професійний єгер з багаторічним стажем, був протиправно позбавлений Сарненським відділом поліції 25 листопада 2016 року права зберігання і носіння мисливської зброї, тобто можливості займатися мисливською діяльністю. І лише після звернення до суду, згідно з постановою Сарненського районного суду від 17 серпня 2017 року, домігся поновлення порушеного права. Загальний розмір заподіяної йому моральної шкоди становить 848000 грн. Матеріальна шкода становить 972800 грн і полягає у витратах, понесених ним на оплату правової допомоги адвокатів Кузьмича М.А. і Сенчука А.І., які захищали його інтереси з 2016 по 2025 рік у кримінальному провадженні в судових засіданнях Сарненського, Костопільського районних та Рівненського апеляційного судів. При вирішенні питання про стягнення витрат, понесених ним на оплату правової допомоги адвокатів, слід керуватися положеннями Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Державної казначейської служби України Коніщук І.М. просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. Заперечення проти позову мотивує тим, що відповідачем у справі про відшкодування шкоди має бути держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Жодних позовних вимог до казначейства позивач не заявляє. Казначейство згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин, а притягнення Державної казначейської служби України до відповідальності позивачем є необгрунтованим. Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. Стягнення шкоди "з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку" є необгрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права. Позивачем не підтверджено факту заподіяння моральної шкоди, а саме: приниження честі, гідності, моральних страждань та душевних переживань, порушення нормального способу життя, а тому підстави для відшкодування шкоди відсутні. Позивачем лише перераховано обставини, у чому могла полягати моральна шкода, без надання будь-яких доказів, на підставі яких суд мав би реальну можливість встановити наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимогу про стягнення моральної шкоди. Презумпції відшкодування моральної шкоди не існує, а тому у позивача виникає обов`язок доказування не тільки наявності такої шкоджи, але і неправомірності дій заподіювача шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, а також вини особи. Основною підставою позовної заяви є посилання на ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", проте такого обгрунтування для задоволення позовних вимог недостатньо, оскільки стаття 2 Закону визначає випадки, коли виникає право на відшкодування шкоди, проте Закон не гарантує обов`язкове відшкодування, якщо не доведено, що якась з підстав, передбаченихї зазначеною статтею, справді призвела до заподіяння шкоди позивачеві чи спричинила йому інші негативні наслідки. До позовної заяви не долучено жодних матеріалів, документів, якими позивач обгрунтовує розмір витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву представник Рівненської обласної прокуратури Безпалов А.В. просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення проти позовних вимог мотивує тим, що період перебування ОСОБА_4 під слідством та судом складає 8 років, 9 місяців і 8 днів, тобто 105 місяців та 8 днів, а не 106 місяців, як зазначено позивачем. При розрахунку моральної шкоди позивачем не взято до уваги, що у абзаці 3 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 2102 грн. Позивач не надав доказів спричинення йому психологічних страждань внаслідок кримінального переслідування. Позивач не надав доказів, що саме притягнення до кримінальної відповідальності, а не інші причини, вплинули на його безпосередню роботу на підприємстві "Рівнелісозахист". Згідно з наказом Державного агенства лісових ресурсів України від 26 червня 2017 року з ОСОБА_4 припинено трудовий договір та звільнено його з посади директора ДСЛП "Рівнелісозахист" у зв`язку із закінченням терміну дії контракту. Надалі позивач продовжив роботу в інших державних підприємствах. Твердження позивача, що протягом періоду перебування під слідством і судом він був у постійному напруженні, що йому завдало душевних страждань, втраті життєвих зв`язків, набуттям публічного резонансу та осуду з цих питань за місцем роботи, серед громадськості міста Сарни і району, грунтується виключно на його поясненнях без фактичного підтвердження вказаних обставин належними доказами і не свідчить про наявність заподіяння моральної шкоди. Не заслуговують на увагу твердження позивача щодо протиправного позбавлення його Сарненським відділом поліції 25 листопада 2016 року права зберігання і носіння мисливської зброї, тобто можливості займатися мисливською діяльністю, оскільки вказані дії працівників поліції ним було оскаржено в судовому порядку, а права поновлено. ОСОБА_4 в позові не наведено обставин, що підтверджують спричинення йому будь-якої моральної шкоди внаслідок незаконних дій держави, не наведено та не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви, не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та нібито спричиненою йому моральною шкодою. Позивач, заявивши позовну вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, не надав суду жодних доказів на їх підтвердження.

У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Національної поліції в Рівненській області Никитюк Т.В. в задоволенні позову просить відмовити повністю. Заперечення проти позовних вимог мотивує тим, що позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь його моральних чи фізичних страждань або шкоди, завданої його здоров`ю. Будь-яких доказів про страждання, заподіяні позивачу внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, моральної втрати, порушення нормальних житттєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, позивачем не надано. Обгрунтовуючи матеріальну шкоду позивач посилається лише на журнали судових засідань, однак, будь-яких доказів, зокрема договорів, ордерів, актів наданих послуг, квитанцій про оплату, позивачем не надано. Навіть не підтверджено факт надання правової допомоги саме тими адвокатами, що зазначені ним у позові.

Ухвалою від 03 вересня 2025 року позовну заяву суд залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунув.

Ухвалою від 15 вересня 2025 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року суд замінив первісного відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Рівненської області.

Ухвалою від 12 листопада 2025 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування для огляду в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи № 572/3661/16-к.

Ухвалою від 12 листопада 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів заперечують щодо задоволення позовних вимог з мотивів, зазначених у відзивах на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 05 серпня 2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172 та ч.2 ст.191 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015180200000051 від 11 червня 2015 року.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 02 січня 2025 року у справі № 572/3661/16-к ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.172 та ч.2 ст.191 КК України та виправдано.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2025 року вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 02 січня 2025 року залишено без змін, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та прокурора - без задоволення.

27 вересня 2016 року між ОСОБА_4 та адвокатом Сенчуком А.І. укладена угода-доручення на представництво інтересів ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015180200000051 від 11 червня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.2 ст.191 КК України, в слідчому відділі Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області та в Сарненській місцевій прокуратурі Рівненської області (а/с 253 том 2 кримінального провадження № 42015180200000051).

28 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та адвокатом Кузьмичем М.А. укладена угода-доручення для надання правової допомоги щодо захисту інтересів ОСОБА_4 по кримінальному провадженню про обвинувачення за ст.172, 191 КК України в Сарненському районному суді (а/с 53 том 1 кримінальної справи № 572/3661/16к).

01 лютого 2018 року між ОСОБА_4 та адвокатом Сенчуком А.І. укладена угода-доручення на надання правової допомоги для захисту прав і законих інтересів у кримінальному провадженні про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.2 ст.191 КК України, в Сарненському районному суді Рівненської області (а/с 232 том 1 кримінальної справи № 572/3661/16к).

24 грудня 2024 року між ОСОБА_4 та адвокатом Сенчуком А.І. укладена угода-доручення на захист інтересів ОСОБА_4 у кримінальному провадженні про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.2 ст.191 КК України, в Костопільському районному суді Рівненської області (а/с 80 том 4 кримінальної справи № 572/3661/16к).

12 квітня 2025 року між ОСОБА_4 та адвокатом Сенчуком А.І. укладена угода-доручення на надання правової допомоги для захисту законних інтересів ОСОБА_4 в Рівненському апеляційному суді в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою прокурора Сарненської окружної прокуратури і потерпілого на виправдувальний вирок Костопільського районного суду від 02 січня 2025 року (а/с 167 том 4 кримінальної справи № 572/3661/16к).

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст.1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України). Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч.2 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у випадках, наведених у статті 1 цього закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

За положеннями ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.5, 6 ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з п.117,118 постанови Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20, термін «заява» при зверненні потерпілої особи до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у сенсі Закону № 266/94-ВР та наказу № 6/5/3/41 слід розуміти як вимогу про відшкодування шкоди, і такі справи слід розглядати за правилами позовного провадження. При цьому позивачем у цих справах повинна бути потерпіла особа, а відповідачем - держава в особі відповідного органу.

Кримінальне провадження № 4201518020000051 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.2 ст.191 КК України, щодо ОСОБА_4 завершене постановленням виправдувального вироку суду на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки зібраними стороною обвинувачення доказами не доведено наявність в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Таким чином, підставою звернення позивача до суду з цим позовом є наявне право на відшкодування шкоди, передбачене ч.1 ст.1176 ЦК України, ст.1, 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", так як настав передбачений ч.2 ст.1176 ЦК України та ст.2 вказаного закону випадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт).

В п.1.1, 1.2 рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18.

Позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень 05 серпня 2016 року, вирок Костопільського районного суду Рівненської області, залишений без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду, набрав законної сили 13 травня 2025 року.

Отже, позивач перебував під слідством та судом 8 років, 9 місяців та 8 днів, тобто 105 місяців і 8 днів.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що перебуваючи такий тривалий час (більше восьми років) під слідством та судом він перебував під емоційним тиском, відчував пригнічення, зазнав моральних переживань, був змушений з`являтись до слідчого та суду, брати участь в слідчих діях, судових засіданнях, що порушило звичний уклад його життя. Вказані обставини свідчать, що позивачу було завдано морвльної шкоди, а отже, доводи відповідачів щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди суд відхиляє.

Позивач визначив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом відповідно до ч.3 ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Зазначена норма містить мінімальну гарантію потерпілій особі - гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який повинні визначити суди у будь-якому випадку. Визначення мінімального розміру моральної шкоди свідчить про неможливість спору щодо її розміру, якщо потерпілою особою заявлено позовну заяву про відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі, а відтак і неможливість оцінки будь-яких доказів, що впливають на її розмір (п.128 постанови Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20).

Позивач заявив позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в мінімальному її розмірі, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", який визначається судом у будь-якому випадку.

Разом з тим, суд не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком розміру моральної шкоди.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 2102 грн.

Враховуючи період перебування позивача під слідством та судом (105 місяців і 8 днів) та визначений ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду (2102 грн), розмір відшкодування моральної шкоди становить 221270 грн (105 місяців х 2102 грн + 2102 грн : 30 днів х 8 днів).

Суд також звертає увагу, що моральна шкода у випадках, передбачених ст.1176 ЦК України та ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодовується особі, щодо якої допущено передбачені ст.1 цього закону дії без встановлення вини органу, що відповідає за відшкодування такої шкоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 визначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

У постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 200/8310/18 Верховний Суд зазначив, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

З огляду на зазначене, вказаний позивачем у прохальній частині позовної заяви спосіб захисту його прав не відповідає вимогам закону, а тому кошти у відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 221270 грн належить стягнути з Державного бюджету України.

Позивач також заявив вимогу про стягнення матеріальної шкоди в сумі 972800 грн, яка полягає у витратах, понесених ним на оплату правової допомоги адвокатів, які захищали його інтереси в кримінальному провадженні.

Відповідно до п.4 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у нведених у статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Матеріалами кримінального провадження № 4201518020000051 та кримінальної справи № 572/3661/16к, які суд оглянув у судовому засіданні, підтверджується укладення між позивачем та адвокатами Кузьмичем М.А. та ОСОБА_1 угод на представництво і захист його прав та інтересів під час досудового розслідування та розгляду кримінальної справи у судах, а також участь захисників Ковша С.С. у судових засіданнях.

Однак, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні.

Посилання представника позивача на необхідність застосування при визначенні розміру витрат на оплату правової допомоги положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" безпідставні.

Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" втратив чинність 15 грудня 2017 року. Крім того, цей закон втановлював граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження сум, сплачених позивачем у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 972800 грн відсутні.

За встановлених у справі обставин, підлягає задоволенню позовна вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 221270 грн, а отже, позов належить задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 221270 (двісті двадцять одна тисяча двісті сімдесят) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6; код ЄДРПОУ 37567646;

відповідач - Рівненська обласна прокуратура, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.16 Липня, буд.52; код ЄДРПОУ 02910077;

відповідач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Хвильового, буд.2; код ЄДРПОУ 40108761.

Повне судове рішення складене 19 лютого 2026 року.

Суддя