Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №565/3034/25 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/3034/25

Провадження № 2/565/182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Щур Н.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: територіальна громада міста Вараш в особі Вараської міської ради Рівненської області, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення житловою площею 42,3 кв.м. за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Ордер на вказану квартиру отримував батько позивача, який помер. У вказаній квартирі зареєстровано місце проживання відповідача. Відповідач у квартирі тривалий час не проживає, його речей у квартирі немає. Позивач жодних перешкод відповідачу у користуванні квартирою не чинить. Відповідач сам прийняв рішення не проживати в квартирі та з власної волі змінив місце свого проживання. Факт реєстрації відповідача у квартирі порушує право позивача на належне користування житлом, обтяжує його в додатковій оплаті комунальних послуг відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Відповідач не бажає добровільно знятися з реєстраційного обліку у вказаній квартирі, позивач вважає, що є всі підстави для того, щоб визнати відповідача таким, втратив право користування квартирою.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10 лютого 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення, що співпадають з позицією викладеною у позовній заяві, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у порядку визначеному ЦПК України, причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Вараська міська рада подала до суду заяву про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності її представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

25 листопада 1980 року виконавчим комітетом Кузнецовської селищної Ради народних депутатів видано ордер №2119 ОСОБА_3 , сім`я якого складається з чотирьох чоловік, на право зайняття 2 кімнат загальною площею 27,6 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . У ордері зазначено, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги.

Згідно з відомостями департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 .

Допитані як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 показали, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з січня 2022 року, квартиру залишив добровільно, речей його у квартирі не має, перешкод в користуванні квартирою йому ніхто не чинив.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у житловому приміщенні без поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі N760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі N333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі N182/6536/13-ц.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що відповідач дійсно не проживає у спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин, втратив інтерес до вказаного житла, за місцем реєстрації не з`являється.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою чи проживанні в ній, про поважність причин його відсутності понад законодавчо встановлені строки, наявність між сторонами домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Г.В.Бренчук