Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №547/476/25 — Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/476/25

Провадження №1-кп/547/10/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області, в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

провівши в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12025170500000238, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.02.2025 за обвинуваченням,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Семенівка Семенівського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не має статусів: учасника АТО, ООС, особи з інвалідністю, ліквідатора аварії на ЧАЕС; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

10.02.2025 приблизно о 03 годині 00 хвилин, в темний час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю вулиці Транспортної в селищі Семенівка Кременчуцького району Полтавської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони вулиці Ціалковського в напрямку вулиці Матросова, керуючи технічно справним транспортним засобом – автомобілем марки ВАЗ -2109, номерний знак НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та у порушення вимог п.2.1 а) Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення водія, рухався водій ОСОБА_4 , який перевозив в якості пасажира ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_4 , порушивши вимоги п.п. 12.1., 12.4., 12.9.б) «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, де вказано:

п.12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год;

п. 12.9. б) Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил,-

перевищивши максимально допустиму швидкість руху у населеному пункті, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, не впорався з керуванням, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, виїхав на ліве по напрямку руху узбіччя, де в подальшому допустив наїзд на перешкоду у вигляді паркану.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_5 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівого стегна в нижній третині, яке за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-25/6948-ІТ від 26.03.2025 в умовах даної події водій автомобіля марки ВАЗ -2109, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п.12.1, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки ВАЗ -2109, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.1, 12.4, 12.9(б) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.02.2025, в момент ДТП ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп`яніння (1,81 ‰).

Своїми діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення – нетяжкий злочин, відповідальність за який встановлена ч. 1 ст.286-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_6 просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років.

Потерпілий ОСОБА_5 просив суворо не карати ОСОБА_4 , зазначив, що обвинувачений частково відшкодував йому витрати на лікування, попросив у нього пробачення і він його пробачив.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненному, просив призначити покарання без позбавлення волі.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння учасниками змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_4 суд вважає правильною.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, про наявність речових доказі, процесуальні витрати тощо.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, в судовому засіданні надав показання, які підтвердили обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини вчинення, характер суспільної небезпеки скоєного ним, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується нейтрально, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував потерпілому матеріальну шкоду та попросив вибачення у нього.

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Оставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням пом`якшуючих обставин, відсутності обтяжуючих обставин та даних, які характеризують його особу, думки потерпілого, слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі в межах санкції ч.1 ст.286-1 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Саме таке покарання, на думку суду, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення іншого більш м`якого покарання у виді штрафу, про яке просив обвинувачений, є неможливим, оскільки санкція ч.1 ст.286-1 КК України передбачає покарання лише у виді позбавлення волі, а підстав для застосування положень ст.69 КК України та призначення більш м`якого покарання, не передбаченого санкцією статті, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.04.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з 09.04.2025 по 09.06.2025, запобіжний захід не продовжувався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як встановлено судом, під час досудового розслідування були здійснені витрати на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу від 25.03.2025 №СЕ-19/117-25/3333-ІТ – 2387,70 грн та судової автотехнічної експертизи від 26.03.2025 № СЕ-19/117-25/6948-ІТ – 1591,80 грн, що разом становлять 3979,50 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.02.2025 на автомобіль «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316, 370, 374, 473, 474 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.02.2025 на автомобіль «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_1 , скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз в загальному розмірі 3979,50 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 50 копійок):

-за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 25.03.2025 № СЕ-19/117-25/3333-ІТ – 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 70 копійок);

- за проведення судової автотехнічної експертизи від 26.03.2025 № СЕ-19/117-25/6948-ІТ – 1 591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна гривня 80 копійок).

Долю речових доказів вирішити наступним чином:

- автомобіль «ВАЗ 2109», номерний знак, НОМЕР_1 , фактичним володільцем якого є ОСОБА_4 та який зберігається на території СПД №1 ВП №1 Кременчуцького ГУНП в Полтавській області ( вул. Шевченка, 43, смт Семенівка Кременчуцьького району) - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Семенівський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1