Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №554/869/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 19.02.2026Справа № 554/869/26

Провадження № 3/554/254/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року місто Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , протягом року до адміністративної відповідальності притягався 18 січня 2026 року згідно з постановою серії ЕНА № 6527480 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

17 січня 2026 року, приблизно о 23:21 год, в м. Полтаві по вул. Пилипа Орлика, 18 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI L200, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager № 7510, ARLM-0377, тест № 450, результат тесту 2,06 проміле, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

09 лютого 2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшло письмове клопотання про неможливість доведення вини, недопустимість доказів та закриття провадження, в якому ОСОБА_1 зазначає, що коли він пройшов тест на приладі драгер, то він погодився лише з цифрами, які побачив на приладі, що зафіксовано на відеозаписі. Втім для показника 2,06 проміле вважає, що він був повністю тверезою людиною, взагалі без ознак сп`яніння. Документів щодо належної роботи алкотестера до суду не надано. У клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що він не погоджувався з самим фактом порушення, йому не було роз`яснено право щодо проходження огляду в медичному закладі, щоб показати, що він тверезий. Фактично він не був направлений та доставлений поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Матеріали відеозапису не містять відомостей про роз`яснення процедури огляду, роз`яснення права пройти огляд в медичному закладі, роз`яснення ОСОБА_1 про те, з чим саме він погоджується і які наслідки цього. Вказує на порушення поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а також не було забезпечено проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я. Крім того, зазначає, що поліцейськими для зупинки було використано нікчемний привід, завуальований під законні підстави. У клопотанні зазначає, що поліцейські не намагалися встановити обставини справи, припинити порушення, - а тільки виконати план по протоколах, що, на думку ОСОБА_1 буває доволі часто. У клопотанні покликається на положення ст. 62 Конституції України, наводить окремі цитати із судових рішень різних справ. Вважає, що було порушене його право на захист, а всі здобуті при цьому поліцейськими докази є недопустимими в силу правового принципу “плодів отруйного дерева”. На підставі викладеного, просить закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зазначивши в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення аргументів захисту, а також вручити постанову в строк, передбачений ст. 285 КУпАП (а. с. 15-23).

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, оскільки вважає, що був в "адекватному" стані.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністрпативної відповідальності, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За наявними матеріалами справи слідує, що водій ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 2.9а ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569298 від 18 січня 2026 року, який складено відносно ОСОБА_1 , при цьому у графі протоколу для пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення зазначено “надам в суді”, водночас ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу та датою, часом і місцем розгляду справи в суді, що засвідчено особистим підписом у протоколі (а. с. 1), долученим до зазначеного протоколу витягом з ІКС ІПНП підсистеми “Адмінпрактика” – карткою обліку адміністративного правопорушення від 11 вересня 2025 року (а. с. 2);

- результатом алкотесту (чек Drager Alcotest 7510 ARLM - 0377) від 17 січня 2026 року о 23:33 год – результат 2,06 ‰ (проміле), і такий показник у 10 (десять) разів перевищує допустиме значення (а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд проведений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 ARLM 0377; результат огляду: проба позитивна 2,06 ‰; з результатом ОСОБА_1 згоден, про що міститься особистий підпис (а. с. 4);

Суддя вважає, що інші незначні процесуальні порушення не впливають на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки є очевидним, що вказані порушення не можуть спростувати зазначені показники алкотестера.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки такого діяння. Зокрема, водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та власності третіх осіб.

За наведених обставин, суддя приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Враховуючи викладене, керуючись законом, суддя вважає, що необхідно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день винесення постанови становить 665,60 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 40-1, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави (стягувач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; місцезнаходження: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751), з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за наступними реквізитами:

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795.

Реквізити для зарахування судового збору до державного бюджету:

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу: *;101; Судовий збір, стягнутий на користь держави, за рішенням №».

Строк пред`явлення постанови до виконання в частині стягнення судового збору: протягом трьох місяців.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі у сумі 34000,00 (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Лизенко