Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №357/18955/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18955/25

Провадження № 2/357/1365/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

19.11.2025 представник позивача, керівник товариства - Ярослава Сердійчук, звернулася до суду з даним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 20.11.2025, обґрунтовуючи тим, що 21.06.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір №0931520850, відповідно до якого кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору. Перший Фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору.25.01.2020 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір № 555122314672, відповідно до умов якого на підставі Заявки на позику, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500,00 грн, шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua, на строк встановлений договором позики зі сплатою 649,46 % річних за користування позикою. 18.12.2023 було укладено договір №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555122314672 від 25.01.2020. 14.07.2021 було укладено договір №14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0931520850 від 21.06.2019. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0931520850 від 21.06.2019. 28.08.2025 було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0931520850 від 21.06.2019.Станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором №555122314672 від 25.01.2020 становить 8037,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1858,40 грн та заборгованість за пенею та/або штрафами - 2679,20 грн. Станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 0931520850 від 21.06.2019 становить 161021,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9999,99 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 151021,96 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 131096,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9999,99 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 121096,96 грн. Тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договорами №0931520850 від 21.06.2019, №555122314672 від 25.01.2020 у розмірі 139134,55 грн та судові витрати у справі: судовий збір - 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу - 25000,00 грн.

07.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.02.2026 - 10:00.

14.01.2026 представник відповідача, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що сторона відповідача позов не визнає частково та свою позицію обґрунтовує наступним. Так, 21.06.2019 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем укладено договір позики №0931520850, відповідно до умов якого кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн, в межах строку дії Договору позики 36 календарних місяців з дня підписання договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов Договору позики. Всі інші умови, які визначають порядок і умови надання ТОВ «Інфінанс» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору та електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і позичальником, викладені у правилах, з якими ознайомився позичальник до укладення Договору позики, та які є невід`ємною його частиною (оферти та акцепту оферти). 10.01.2020 відповідач заповнив чергову заяву-анкету на отримання кредитних коштів в межах Договору надання позики №0931520850 від 21.06.2019 , зазначивши бажану суму 10 000 грн та термін користування кредитом 30 днів. У відповідь на вказану заяву-анкету ТОВ «Інфінанс» направило відповідачу пропозицію (Акцепт оферти) щодо надання 8-го траншу кредиту (оферту), яка містила наступні основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту 10 000 грн; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 447,125%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 3675 грн; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 447,125%. На виконання умов Договору ТОВ «Інфінанс» перерахувало на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 10 000 грн. Таким чином, сторони погодили всі істотні умови надання 8-го кредиту (траншу) в межах Договору, зокрема строк користування кредитними коштами 30 днів (з 10.01.2020 до 09.02.2020), та відсоткову ставку за один день користування кредитом на рівні 1,225%. З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що 09.02.2020 відповідач сплатив ТОВ «Інфінанс» відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 3797,51грн , які останнім розподілені наступним чином: 0.01 грн у рахунок погашення основної суми боргу, 3797,50 грн у рахунок погашення відсотків. У зв`язку з цим ТОВ «Інфінанс» застосовано пролонгацію умов користування грошовими коштами позичальником, що підтверджується стовбцем «Операція» розрахунку заборгованості. Попри вказане, після спливу строку кредитування ТОВ «Інфінанс» починаючи з 09.02.2020 до 08.06.2021 здійснювало нарахування відповідачу відсотків за користування грошовими коштами з призми 175,00 грн/день. У зв`язку з чим, станом на 08.06.2021розмір заборгованості позичальника перед ТОВ «Інфінанс» склав 94874,99 грн, з яких: 9999,99 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту та 84875,00грн заборгованість за процентами, що підтверджується наявними долученими до позову розрахунками заборгованості. Згодом між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал`був укладений договір факторингу. Далі між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір про відступлення (купівлю продаж) прав вимог та 28.08.2025 ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за договорами, в т.ч. за Договором № 09311520850. Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 судом встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача згідно Договору позики в сумі 101,172,01грн, з яких: 9999,99грн сума заборгованості за основною сумою кредиту та 91172,02грн заборгованість за процентами. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» вказане товариство нарахувало заборгованість за Договором позики, станом на 10.01.2023, у розмірі 161021,95 грн, з яких: 9999,99 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту та 151021,96грн заборгованість за процентами. Із витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги від 28.08.2025 ТОВ Факторинг Партнерс» (позивач) набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 161021,95 грн, з яких: 9999,99 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту та 151021,96грн заборгованість за процентами. Також, у своїй позовній заяві позивач зазначає, що враховуючи принци розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у меншому розмірі, а саме: 131096,95грн. Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 121096,96грн, зазначає наступне. Відповідно до Договору надання позики№09315205850 від 21.06.2019 Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Із пропозиції надання 8 траншу кредиту згідно заявки анкети від 10.01.2020 в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Інфінанс» запропонувало відповідачу прийняти умови Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», та отримати 8 транш кредиту в рамках договору надання позики№ 0935724930 від 21.06.2019 на нижчевикладених умовах: розмір кредиту (траншу) 10000 грн; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931520850 від 21.06.2019 - 3 роки; відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 447,125 %. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 3675 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 447,125% . Крім того з акцепту оферти від 10.01 2020 на отримання 8 траншу кредиту згідно заявки анкети №2628493387 від 10.01.2020 в рамках договору надання позики№0931520850 від 21.06.2019 відповідач погодився з умовами пропозиції ТОВ «Інфінанс» та прийняв її на вказаних умовах. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Згідно з п. 8.2.-8.5. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (далі Правила), строк користування другим та наступними кредитами (траншами) може бути змінений/ продовжений на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу). Продовження строку дії кожного з кредитів (траншів) здійснюється в разі дотримання наступних передумов: на момент подовження строку поточного кредиту (траншу) строк дії Договору не закінчився; повністю сплачено нараховані відсотки (у разі відповідної вимоги Товариства штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту. Продовження строку дії поточного кредиту (траншу) здійснюється виключно за умови попередньої оплати відсотків (у разі наявності сплати штрафних санкцій на вимогу Товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем). Перебіг нового (зміненого) строку користування поточним кредитом починається з дня погашення нарахованих за фактичне користування відсотків за поточним кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати, на вимогу Товариства, пені (в разі наявної простроченої заборгованості) сплачується одночасно одним платежем. Отже, з правового аналізу положень 1.1 1.6 Договору №093520850 у взаємозв`язку з п.8.2-8.4 Правил з`ясовується, що у випадку неповернення позичальником суми кредиту, наданої йому згідно другого і наступних траншів (у конкретному випадку 8-го траншу) позичальник, сплативши відсотки за фактичну кількість днів користування таким траншем (кредитом), має право на пролонгацію дії саме поточного кредиту (траншу) на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу). Як було зазначено вище та очевидно із розрахунку заборгованості, що складений ТОВ «Інфінанс» позичальник ОСОБА_1 09.02.2020 сплатив первинному кредитодавцю 3797,51 грн у рахунок погашення відсотків за користування діючим кредитом (траншем), що отриманий відповідачем. У зв`язку з цим, строк діючого кредиту (траншу) від 10.01.2020, який закінчувався 09.02.2020, пролонгувався дією до 10.03.2020 . Оскільки ані 10.03.2020, ані після означеної дати позичальник (відповідач) не сплачував первинному кредитодавцю грошові кошти в рахунок погашення відсотків за фактичну кількість днів користування таким траншем (кредитом), тому можна прийти до висновку, що дія кредиту (траншу) від 10.01.2020 закінчилась саме 10.03.2020. Такий висновок логічно узгоджується зі змістом витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №14-07/від 14.07.2021 , зі змісту якого очевидно, що первинний кредитодавець ТОВ «Інфінанс» повідомив правонаступника у спірних правовідносинах ТОВ «Вердикт Капітал», що датою закінчення Договору №0931520850 є саме 10.03.2020 (стовбець «Дата закінчення договору» п/№2059). Проте позивач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів щодо пролонгації Договору №0931520850 у взаємозв`язку з пропозицією надання 8 траншу кредиту згідно заявки анкети від 10.01.2020 в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в порядку, передбаченому п.8.2-8.4 Правил, після закінчення строку чергового кредиту (траншу) від 10.01.2020, тобто після 10.03.2020. Таким чином, позивач як правонаступник ТОВ «Інфінанс» у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою чергового кредиту (траншу) від 10.01.2020 в межах погодженого сторонами строку означеного кредиту (траншу) з урахуванням його позичальником пролонгації 09.02.2020, тобто у період з 09.02.2020 до 10.03.2020. Після закінчення строку його дії як у первинного кредитодавця, так і в його правонаступника в спірних правовідносинах, відсутні правові підстави нараховувати проценти за понадстрокове користування сумою кредиту без укладення відповідних договорів. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за понадстрокове користування кредитом (траншем) від 10.01.2020, тобто після 10.03.2020 (з урахуванням його пролонгації 09.02.2020), є необґрунтованими та відповідно задоволенню не підлягають. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019 в розмірі 13974,69грн, з яких: 9999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 3674,70 грн (9999,99 грн х 0,01225 = 122,499грн; 122,499 грн х 30 днів = 3674,70 грн) заборгованість за відсотками (в межах строку користування траншем (кредитом) від 10.01.2020)). Отже, відповідач, визнає борг в межах Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019 в розмірі 13974,69грн, з яких: 9999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 3674,70 грн - заборгованість за відсотками. Так, 25.01.2020 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого сума кредиту становить 3500 гривень, строк надання кредиту - 30 календарних днів під 649,46% річних. Також, 25.01.2020 відповідачем підписано додаток №1 до договору, а саме графік платежів/розрахунків до договору позики від 25.01.2020, відповідно до якого сума відсотків, за користування кредитом становить 1868,40грн. Таким чином, між сторонами були досягнуті всі істотні умови договору та укладено електронний договір. Кошти перераховані відповідачу. 18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №18/12-2023.Загальна заборгованість за Договором № 555122314672 від 25.01.2020становить 8037,60грн, з яких:заборгованість за тілом кредиту - 3500грн, заборгованість за основними процентами на дату відступлення- 1858,40грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 2679,20грн. Відповідач визнає позов в частині стягнення боргу за договором позики від 25.01.2020 частково, а саме визнає заборгованість за тілом кредиту - 3500грн, заборгованість за основними процентами на дату відступлення- 1858,40грн, всього - 5358,40 грн. Щодо стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами у розмірі 2679,20грн. сторона відповідача заперечує спираючись на те, що 15.03.2022 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17.03.2022. Цим Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені/штрафу у розмірі 2679,20 грн задоволенню не підлягає. Таким чином, розмір загальної заборгованості, яку визнає відповідач в межах даної справи становить 19033,09грн, з яких:9999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3674,70 грн - заборгованість за відсотками; 3500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1858,40 грн заборгованість за основними процентами на дату відступлення. Що стосується позовної витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн, то просить суд зменшити витрати на правову допомогу, оскільки розмір витрат на правову допомогу, що поніс позивач, необґрунтований. Крім того, дана справа не є складною, в межах типової кредитної справи відсутня потреба досліджувати та аналізувати значні обсяги документів, та надання усної та письмової консультації тривалістю 3 години та загальною вартістю 7000грн, включає в себе послугу зі складання позовної заяви, тому зазначення цих послуги окремо і встановлення вартості за кожну з послуг є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг, враховуючи, що справа не є складною. Така позовна заява є типовою та її складання не займає 6годин, як це зазначено в Акті. Тому, просить позов задовольнити частково, а саме задовольнити стягнення заборгованості на користь позивача в загальному розмірі 19033,09грн та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що мають бути стягнуті з відповідача. Від сплати судового збору звільнити відповідача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

20.01.2026 представник позивача, керівник товариства - Ярослава Сердійчук, подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Щодо Договору №0931520850 21.06.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем укладено Договір № 0931520850. Відповідно до пропозиції укласти договір, строк дії кредитного договору - 3 роки. Відповідно до умов Договору Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватись кредитними коштами, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил (п. 1.7. Договору). Згідно з п. 7.1 Правил надання грошових коштів у позику відсотки за користування сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день повернення включно. З системного аналізу умов Договору надання позики та положень Правил надання коштів у позику вбачається, що зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем) з відсотковою ставкою 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту, що також залишилось поза увагою відповідача. Також, як вбачається зі змісту Договору, ним визначено два окремих строки, які важливо розмежовувати: - строк користування траншем - 30 календарних днів, дотримання якого надає можливість позичальнику отримати наступний транш кредиту (п. 6.11. Правил);- строк користування кредитними коштами, наданими окремими траншами в рамках відновлювальної кредитної лінії, обмеженої максимальною сумою 20000,00 грн. - 36 календарних місяців з дати укладення Договору. Наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості відповідають вимогам закону і є належними доказами наявності та розміру заборгованості відповідача за Договором позики. В тому числі слід зазначити, що відповідно до умов договору (п. 1.6), пропозиції та акцепту оферти визначено розмір відсоткової ставки, а саме 1,75% за один день користуванням кредитом. Відповідно до наданих розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування заборгованості по процентам було здійснено відповідно до вказаної погодженої процентної ставки, відтак посилання представника відповідача на збільшення розміру відсоткової ставки є незрозумілими та безпідставними. Відповідно до умов Договору позики та Правил надання грошових коштів у позику проценти за користування поточною сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно. Сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений в договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі виходячи з максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень 7.3 Правил. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно. Нарахування процентів здійснюється також у неробочий чи святковий день. Сторони окремо погодили, що у випадку користування Позичальником кредитом понад строк, встановлений в договорі або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом. Отже, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Доводи відповідача про те, що позивач неправомірно під час дії карантину, воєнного стану нарахував відсотки, не заслуговують на увагу. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки за користування кредитом, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом та/ або відсотків річних на період дії карантину, воєнного стану не обмежено. При цьому, умовами договору не передбачено та позивачем не нараховувалась неустойка. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, Відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо договору позики №555122314672 25.01.2020, укладеного між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та відповідачем, то згідно умов даного договору на підставі Заявки на позику, підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500.00 грн на строк встановлений Договором позики зі сплатою 649,46 % річних за користування позикою. Шляхом підписання цього договору Позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики. Згідно з п. 4.3. Договору, закінчення строку, на який було надано позику, не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання (порушення) зобов`язань за цим договором. Звертаємо особливу увагу шановного суду, що відповідно до п. 6.7. Строк, на який було надано позику (вказаний в п. 1.1 цього договору), не обмежує дії зобов`язань, які виникли з цього договору та/або з факту його порушення. Усі зазначені зобов`язання припиняються лише належним (повним) їх виконанням, з моменту такого виконання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку відповідно до погоджених та чинних умов договору. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків. Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише його особистою думкою. Тому, просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

09.02.2026 представник відповідача, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила наступне. Щодо Договору №0931520850 21.06.2019, то позивач посилається що Договором визначено два окремих строки, які важливо розмежовувати: строк користування траншем - 30 календарних днів, дотримання якого надає можливість позичальнику отримати наступний транш кредиту (п. 6.11. Правил); строк користування кредитними коштами окремими траншами , наданими в рамках відновлювальної кредитної лінії, обмеженої максимальною сумою 20000,00 грн. - 36 календарних місяців з дати укладення Договору. А тому, позивачем зроблено висновок, що розрахунки заборгованості відповідають вимогам закону і є належними доказами наявності та розміру заборгованості відповідача за Договором позики. Однак, позивач повністю проігнорував позицію відповідача та положення пункт 1.2, 1.6, Договору. Посилання позивача на п. 1.2 Договору на строк користування кредитними коштами, наданими окремими траншами в рамках відновлювальної кредитної лінії, обмеженої максимальною сумою 20000,00 грн. - 36 календарних місяців з дати укладення Договору, є загальною інформацією щодо Договору який був укладений у 2019році та щодо всієї можливої кількості траншів, які можуть бути отримані в межах 36 місяців. Однак звертаємо увагу, що п.1.6 Договору були погоджені істотні умови, аналогічно як в заяві-анкеті, пропозиції та Додатку до Договору. Тому заперечує те, що сторони погодили що у межах надання 8 траншу був погоджений строк користування кредитом у 36місяців. Відповідач додатково має намір зазначати, на ту обставину, що 10.01.2020 він заповнив чергову заяву-анкету на отримання кредитних коштів в межах Договору надання позики, зазначивши бажану суму 10 000 грн, та термін користування кредитом 30 днів. У відповідь на вказану заяву-анкету ТОВ «Інфінанс» направило відповідачу пропозицію (Акцепт оферти) щодо надання 8-го траншу кредиту (оферту), яка містила вказані умови кредиту (траншу). Таким чином, сторони погодили всі істотні умови надання 8-го кредиту (траншу) в межах Договору, зокрема строк користування кредитними коштами 30 днів (з 10.01.2020 до 09.02.2020), та відсоткову ставку за один день користування кредитом на рівні 1,225%. Жодних погоджених умов щодо користування кредитом та дії 8-траншу протягом 36місяців між сторонами не було. В свою чергу, позичальник ОСОБА_1 09.02.2020 сплатив первинному кредитодавцю 3797,51 грн у рахунок погашення відсотків за користування діючим кредитом (траншем), що отриманий відповідачем. У зв`язку з цим, строк діючого кредиту (траншу) від 10.01.2020, який закінчувався 09.02.2020, пролонгувався дією до 10.03.2020 . Оскільки ані 10.03.2020, ані після означеної дати позичальник (відповідач) не сплачував первинному кредитодавцю грошові кошти в рахунок погашення відсотків за фактичну кількість днів користування таким траншем (кредитом), тому можна прийти до висновку, що дія кредиту (траншу) від 10.01.2020 закінчилась саме 10.03.2020. Таким чином, позивач як правонаступник ТОВ «Інфінанс» у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою чергового кредиту (траншу) від 10.01.2020 в межах погодженого сторонами строку означеного кредиту (траншу) з урахуванням його позичальником пролонгації 09.02.2020, тобто у період з 09.02.2020 до 10.03.2020. Після закінчення строку його дії як у первинного кредитодавця, так і в його правонаступника в спірних правовідносинах, відсутні правові підстави нараховувати проценти за користування сумою кредиту без укладення відповідних договорів. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за понадстрокове користування кредитом (траншем) від 10.01.2020, тобто після 10.03.2020, є необґрунтованими, а відповідно задоволенню не підлягають. Спираючись на викладене у письмових поясненнях та на детальне роз`яснення позиції у відзиві, відповідач, визнає борг в межах Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019 у розмірі 13974,69грн, з яких: 9999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 3674,70 грн - заборгованість за відсотками Не зрозумілим є посилання позивача на нарахування відсотків під час дії карантину, оскільки жодної позиції щодо цього відповідач не зазначав у своєму відзиві в межах строку дії договору №0931520850 від 21.06.2019. Щодо договору №555122314672, стороною відповідача була висловлена позиція у відзиві на позовну заяву щодо стягнення заборгованості по Договору № 55512231672, відповідно до якої відповідач визнає позов в частині стягнення боргу за договором позики від 25.01.2020 частково, а саме визнає заборгованість за основним тілом кредиту - 3500грн та заборгованість за основними процентами на дату відступлення - 1858,40 грн, всього - 5358,40 грн. Тому, просила врахувати позицію відповідача викладену у відзиві та письмових поясненнях при прийнятті рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві міститься клопотання, у якому представник позивача, керівник Ярослава Сердійчук, просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та його представник, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, 09.02.2026 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи провести без участі відповідача та його представника, просила врахувати позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Встановлено, що 21.06.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850, відповідно до умов якого товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМ», які є невід`ємною частиною Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем). Мета отримання кредиту - для власних потреб.

Відповідно до п. 1.5 Договору загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень.

Відповідно до п. 3.1 Договору перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети (Додаток №5) та Додатка №2 до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання першого Фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого Фінансового кредиту та строк користування ним інші умови Визначено у Додатку №2. Підписання Товариством Додатку №1 до Договору і Позичальником Додатку №2 до Договору є укладення та підписання Договору в цілому. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше.

Відповідно до п. 7.1 Договору, позичальник підтверджує, що він самостійно перед укладанням даного Договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, Проектом Договору і які відповідають умовам даного Договору, та погоджується з ними, та які містяться в матеріалах справи в електронній формі.

Встановлено, що 10.01.2020 відповідач - ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету на отримання кредиту, згідно якої просив надати йому кредит у розмірі 10000,00 грн терміном на 30 днів та підписав її електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

10.01.2020 відповідач - ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором заяву на отримання першого траншу кредиту згідно договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850від 21.06.2019, шляхом акцепту пропозиції товариства, відповідно до якої сторони погодили наступні умови кредиту: сума кредиту - 10000,00 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору №0931520850 від 21.06.2019- 3 роки, відсоткова ставка - 1,225% за кожен день користування кредитом, річна - 447,125%, загальна вартість кредиту - 3675,00 грн. Всі інші умови визначені Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМ» та договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019.

25.01.2020 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555122314672, відповідно до умов якого, на підставі заявки на позику від 25.01.2020 підписаної позичальником за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500,00 грн, на строк 30 календарних днів під 649,46% річних.

Відповідно до п. 1.2 Договору частиною цього договору позики є «Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», затверджені наказом директора ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» від 04 квітня 2019 року №20190404-1. Шляхом підписання цього договору позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Відповідно до п. 3.1. Договору, позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід?ємною частиною та підписується позичальником). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

Відповідно до п. 6.5 Договору, цей договір є укладеним і набуває чинності (вступає в силу) з моменту його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором і надання позики та діє до повного виконання зобов?язань, що виникають з його договору та/або з порушення його умов.

Відповідно до 6.8 Договору, цей договір складений в електронному вигляді та розміщений в особистому кабінеті позичальника на сайті системи за адресою www.loany.com.ua.

Згідно додатку №1 до договору позики №555122314672 від 25.01.2020, а саме Графіку платежів, який є невід?ємною частиною договору та підписаний відповідачем електронним цифровим підписом, загальна вартість кредиту складає 5368,40 гривень, з яких: 3500,00 грн - сума кредиту, 1868,40 грн - проценти за користування кредитом.

Вищезазначена інформація міститься також і у підписаному, електронним цифровим підписом паспорті позики.

З довідки ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» вбачається, що клієнта - ОСОБА_1 , з яким укладено договір №555122314672 від 25.01.2020, ідентифіковано товариством (одноразовий ідентифікатор 37482239 та номер телефону380931520850) та здійснено акцепт договору.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказані кредитні договори №0931520850 від 21.06.2019 та №555122314672 від 25.01.2020 підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Підписання кредитних договорів №0931520850 від 21.06.2019 та №555122314672 від 25.01.2020 (електронним підписом) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Таким чином, вищевказані кредитні договори підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили усі істотні умови договору, а тому, саме з 21.06.2019 та 25.01.2020 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» свої зобов`язання за договором позики№555122314672 від 25.01.2020 виконало в повному обсязі та 25.01.2020 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 3500,00 грн, що підтверджується квитанцією №1227532915 від 25.01.2020 про видачу грошових коштів та листом ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ».

ТОВ «ІНФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором №0931520850 від 21.06.2019 виконало в повному обсязі та 10.01.2020 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ) 8-й транш, а саме кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується копією листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та копією листа ТОВ «ІНФІНАНС».

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи в електронній формі та не заперечуються відповідачем.

18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого первісний кредитор зобов?язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113637981,90 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до 6.1.4 Договору право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в паперовому вигляді, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до 7.1. Договору сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 1100000,00 грн.

21.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено додатковий договір №1 до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.

Згідно акту приймання-передавання Реєстру боржників від 22.12.2023 до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 у електронному та паперовому вигляді, ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» передав, а новий кредитор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняв реєстр боржників в кількості 20507.

З копії платіжного доручення №793 від 27.12.2023, вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило суму фінансування згідно договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.

З Реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 та витягу з реєстру боржників від 22.12.2023 до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, вбачається, що до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №555122314672 від 25.01.2020 на загальну суму 8037,60 грн.

14.07.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого первісний кредитор зобов?язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 221939136,68 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до 6.1.4 Договору право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до 7.1. Договору сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 1561454,09 грн.

Згідно акту приймання-передавання реєстру боржників від 14.07.2021 до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 у електронному та паперовому вигляді, ТОВ«ІНФІНАНС» передав, а новий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняв реєстр боржників.

З копії платіжного доручення №М1 від 14.07.2021, вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило суму фінансування згідно договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021.

З Реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, вбачається, що до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0931520850 від 21.06.2019 на загальну суму 101172,01 грн.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає,шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах права вимоги первісного кредитора до боржників.

Згідно з п. 5.2 Договору, право вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, первісний кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передав, а новий кредитор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняв реєстр боржників, після чого від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.

28.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0931520850 від 21.06.2019 на загальну суму 161021,95 грн.

28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №28-08/25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах права вимоги первісного кредитора до боржників.

Згідно з п. 5.2 Договору, право вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (в електронному та паперовому вигляді) до договору №28-08/25 про відступлення прав вимоги від 28.08.2025, первісний кредитор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передав, а новий кредитор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняв реєстр боржників, після чого від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.

10.09.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору №28-08/25 про відступлення прав вимоги від 28.08.2025, від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №0931520850 від 21.06.2019 на загальну суму 161021,95 грн.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Положеннями ст. 1077, ст. 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Також, ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Таким чином, у разі сплати ОСОБА_1 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

Отже, відповідач з умовами договорів був ознайомлений, підписав кредитні договори №0931520850 від 21.06.2019 та №555122314672 від 25.01.2020, однак умови договорів порушив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, позивачем доведено факт укладення кредитних договорів №0931520850 від 21.06.2019 та №555122314672 від 25.01.2020, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором позики №555122314672 від 25.01.2020 у розмірі 3500,00 грн та за договором надання позики №0931520850 від 21.06.2019 у розмірі 9999,99 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, слід зазначити наступне.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що нарахування процентів поза межами цього строку є незаконним. Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем будь-яких дій, з вчиненням яких відбувається пролонгація (збільшення) строку кредитування. Відтак, нараховані первісними кредиторами та позивачем поза межами строку кредитування проценти нараховані протиправно, вимоги про їх нарахування не ґрунтуються на нормах закону та не підлягають до задоволення.

Суд частково враховує зазначені твердження представника відповідача виходячи з наступного.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

Так, на підставу вимог щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами з відповідача позивачем було надано розрахунки заборгованості виконані первісними кредиторами та позивачем.

Суд вважає, що надані позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, враховуючи, що до суду надані докази отримання відповідачем кредитних коштів за кредитними договорами, а відповідач заперечуючи заявлений позивачем розмір заборгованості свого контррозрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу, до суду не надав.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачується щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованої або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Тобто, твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contrapro ferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 за № 723/304/16-ц стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Отже, за договорами кредиту та позики проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні процентної ставки.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором позики №555122314672 від 25.01.2020, виконаних первісним кредитором та самим позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на момент формування позовної заяви становить 8037,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1858,40 грн та заборгованість за пенею та/або штрафами - 2679,20 грн.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що сума заборгованості за відсотками у розмірі 1858,40 грн нарахована в період з 25.01.2020 по 23.02.2020, тобто в межах строку кредиту, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи, що вказана сума боргу визнається останнім.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором позики №0931520850 від 21.06.2019, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на момент формування заяви становить 161021,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9999,99 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 151021,96 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 131096,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9999,99 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 121096,96 грн.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що сума заборгованості за відсотками нарахована в період з 10.01.2020 до 20.06.2022, тобто поза межами строку користування кредитом - 8 траншем.

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Водночас, відповідно до положень п. 3.1 Договору другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід`ємною частиною даного Договору та у заявці-анкеті на отримання траншу(кредиту) зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше.

У підписаній відповідачем заявці-анкеті на отримання кредиту від 10.01.2020 та акцепті оферти від 10.01 2020 на отримання 8 траншу кредиту згідно заявки анкети №2628493387 від 10.01.2020 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019, сторонами було погоджено окремий строк користування кредитом, а саме 8 траншем - 30 днів.

Згідно з п. 8.2.- 8.5. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», строк користування другим та наступними кредитами (траншами) може бути змінений/ продовжений на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу). Продовження строку дії кожного з кредитів (траншів) здійснюється в разі дотримання наступних передумов: на момент подовження строку поточного кредиту (траншу) строк дії Договору не закінчився; повністю сплачено нараховані відсотки (у разі відповідної вимоги Товариства штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту. Продовження строку дії поточного кредиту (траншу) здійснюється виключно за умови попередньої оплати відсотків (у разі наявності сплати штрафних санкцій на вимогу Товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем). Перебіг нового (зміненого) строку користування поточним кредитом починається з дня погашення нарахованих за фактичне користування відсотків за поточним кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати, на вимогу Товариства, пені (в разі наявної простроченої заборгованості).

З розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС»,09.02.2020 ОСОБА_1 09.02.2020 сплатив на користь кредитодавця ТОВ «ІНФІНАНС» 3797,51 грн у рахунок погашення відсотків за користування діючим кредитом - 8 траншем, що отриманий відповідачем на підставі заявки-анкети на отримання кредиту від 10.01.2020 та акцептуоферти від 10.01.2020 на отримання 8 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628493387 від 10.01.2020 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019.

Враховуючи положення п. 1.2, 3.1 Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0931520850 від 21.06.2019 та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», строк діючого кредиту (8 траншу) від 10.01.2020, який закінчувався 09.02.2020, пролонгував свою дію до 10.03.2020.

Водночас, після 10.03.2020відповідачем не було сплачено кредитодавцю ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів в рахунок погашення відсотків за фактичну кількість днів користування таким траншем (кредитом), тому, строк користування кредитом, а саме 8 траншем від 10.01.2020 закінчився 10.03.2020.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 3675,00 грн, що нарахована в межах строку кредитування за період з 10.01.2020 до 10.03.2020.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу (пені) у розмірі 2679,20 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором позики №555122314672 від 25.01.2020, слід зазначити наступне.

Представник відповідача, заперечуючи проти стягнення заборгованості за штрафами зазначає, що15.03.2022 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17.03.2022 та цим Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного стану разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження представника виходячи з наступного.

Дійсно, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася та який діє і на даний час.

Водночас, сума заборгованості за пенею (штрафами) у розмірі 2679,20 грн нарахована у відповідності до п. 4.2 Договору позики №555122314672 від 25.01.2020, саме 29.02.2020, тобто ще до введення в Україні воєнного стану, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надала: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, копію прайс-листа до договору, копією заявки на надання юридичної допомоги №308 від 01.10.2025 та витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 21.10.2025, згідно яких вартість послуг в рамках розгляду даної справи становить 25000,00 грн (4000,00 грн (2 години по 2000,00 грн) надання усної консультації, надання письмової консультації 3000,00 грн (1 година по 3000,00 грн) та 18000,00 грн (6 годин по 3000,00 грн) складання позовної заяви про стягнення боргу), що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 25000,00 грн.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Так, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що дана справа не є складною, відповідно Витягу з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 передбачено надання усної консультації АО «Лігал Асістанс» на яку було витрачено дві години та за це нараховано 4000 грн, окремо АО «Лігал Ассістанс» надано письмову консультацію вартістю 3000 грн, однак , в межах типової кредитної справи , як дана справа, відсутня потреба досліджувати та аналізувати значні обсяги документів, та надання усної та письмової консультації тривалістю 3 години та загальною вартістю 7000 грн. крім того, правова консультація включає в себе послугу зі складання позовної заяви, тому зазначення цієї послуги окремо і встановлення вартості за кожну з послуг є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг, враховуючи, що справа не є складною. Також, на складання позовної заяви було витрачено 6 год загальною вартістю 18000 грн, однак, вивчаючи позовну заяву, що складена лише на 5 аркушах, остання містить лише загально відому інформацію, тому, вважає, що вартість за складання позову є завищеною.

Суд враховує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з огляду на наступне.

Так, такі послуги, як усна консультація та письмова консультація позивача, загальна вартість яких становить 7000,00 грн, включає в себе послугу зі складання позовної заяви. Тому зазначення цих послуг окремо і встановлення вартості за кожну з послуг є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг, враховуючи, що справа не є складною (стягнення заборгованості за кредитними договорами) та відноситься до категорії малозначних.

Тому, враховуючи вищевикладене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з огляду на обставини справи та на фактичний об`єм необхідних послуг, наданих адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 139134,55 грн, водночас позовні вимоги задоволено частково на суму 21712,59 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин та положень закону, розмір витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які повинен сплатити відповідач позивачу становить 468,16 грн.

Також, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, але враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, становить 378,03 грн, який слід компенсувати позивачу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», адже є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №1042136 від 22.05.2018.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 205, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 19, 76 - 82, 133, 137, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 0931520850 від 21.06.2019 у розмірі 13674,99 грн та за Договором № 555122314672 від 25.01.2020 у розмірі 8037,60 грн, усього 21712,59 грн (двадцять одна тисяча сімсот дванадцять гривень 59 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 468,16 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 378,03 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.02.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко