Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №287/158/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/158/26

3-зв/287/1/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Олевського районного суду Житомирської області Нижника Г.П. у справі № 287/158/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 287/158/26 розподілено судді Нижнику Г.П.

09.02.2026 головуючим суддею Нижником Г.П. було заявлено самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Заява про самовідвід мотивована тим, що при підготовці до розгляду справи судді Нижнику Г.П. стало відомо, що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є чоловіком керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 , яка визначена потерпілою у зазначеній справі. У зв`язку з виконанням службових обов`язків між суддею Нижником Г.П. та ОСОБА_2 здійснюється постійна професійна взаємодія в межах роботи в одному суді. На думку судді Нижника Г.П. зазначені обставини можуть викликати сумніви у його неупередженості при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, суддя Нижник Г.П. вважає, що є підстави, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, для самовідводу, а тому, з метою недопущення сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення, згідно із ч. 1 ст. 80 КПК України він зобов`язаний заявити самовідвід.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 та суддя Нижник Г.П. в судове засідання не з`явилися, про розгляд заяви про самовідвід повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неприбуття не повідомили.

Враховуючи наведене, заяву про самовідвід розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та судді Нижника Г.П., оскільки відповідно до вимог ст. 81 КПК України їх неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду питання про самовідвід.

Вивчивши заяву про самовідвід, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності та неупередженості.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 рішення від 11.10.2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Конституційний Суд України поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що, у свою чергу, надає можливість застосувати аналогію закону при вирішенні питання про відвід (самовідвід) судді, тобто застосувати у межах своєї компетенції норми іншого закону, зокрема положень КПК України, які регламентують подібні відносини.

Зокрема, згідно з вимогами статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Статтею 75 КПК України закріплено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Пунктом 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді.

Неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід (самовідвід), який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України повинен бути вмотивованим.

При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Зокрема, в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к від 17 вересня 2019 року вбачається, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Враховуючи викладені у заяві про самовідвід обставини, роботу в межах одного колективу судді Нижника Г.П. та керівника апарату суду Остапчук Л.О. та безпосереднє спілкування, в тому числі під час виконання обов`язків суддею Нижником Г.П. як в.о. голови суду, з метою уникнення сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, заявлений суддею Нижником Г.П. самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 48, 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Олевського районного суду Житомирської області Нижника Григорія Петровича про самовідвід у справі № 287/158/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – задоволити.

Відвести суддю Олевського районного суду Житомирської області Нижника Григорія Петровича від розгляду справи № 287/158/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Л. В. Винар