Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №202/21182/23 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/21182/23

1-кп/202/411/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючої – судді ОСОБА_1

при секретарях – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №62023050010003647 від 10 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Максимільянівка, Мар`їнського району, Донецької області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні дитину неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, з середньо-технічною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водій-радіотелефоніст 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдат, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_16 , обвинуваченого ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних трав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб з зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 березня 2023 року №38 солдат ОСОБА_6 вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою водія-радіотелефоніста 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року №168 солдат ОСОБА_6 вважається таким, що самовільно залишив місце служби та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 серпня 2023 року №183, солдата ОСОБА_6 , було увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема механізована бригада ЗСУ).

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.

Статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов`язки, зокрема, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додержуватися правил ввічливості й поведінки військовослужбовців.

Проте, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

В жовтні 2023 року, більше точний час не встановлено, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період перебуваючи на посаді водія-радіотелефоніста 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», перебуваючи на території смт. Ярова, Лиманської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області знайшов гранату типу РГО, яка є оборонною осколковою ручною гранатою та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, переслідуючи мету незаконного придбання, носіння та зберігання, бойових припасів, в порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року та інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів», взяв вказану гранату та поклав її до лівої кишені свого бушлату, тим самим незаконно придбав та почав зберігати її без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, діючи з прямим умислом, в порушені вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, і «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 622, від 21 серпня 1998 року, які забороняють знаходження у власності громадян вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин, без відповідного дозволу, із подальшими змінами внесеними наказами, залишив знайдену ним гранату та яку почав зберігати та носити з собою.

10 жовтня 2023 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, солдат ОСОБА_6 з вказаною гранатою прослідував у місце тимчасової дислокації управління штабу військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , де дістав з лівої кишені куртки оборонну осколкову ручну гранату типу РГО, конструктивно поєднану корпусом гранати РГО з запалом типу УДЗ, тобто готовою до використання та взяв її в праву руку, а лівою рукою, а саме вказівним пальцем взяв за кільце запалу УДЗ та почав погрожувати вбивством заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_17 , в ході погроз у нього була вилучена оборонна осколкова ручна граната типу РГО представниками військової частини НОМЕР_1 , яка відноситься до категорії бойових припасів.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_6 виразилися:

- у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;

- у погрозі вбивством начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинена із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 провину визнав, щиро покаявся у вчиненому та пояснив, що 10 жовтня 2023 року у зв`язку з тим, що його було подано до списку осіб, які самовільно залишили військову частину та він неодноразово звертався до командування для вирішення цієї ситуації і залишення його у частині, але не знайшовши порозуміння з керівництвом, після вживання алкогольних напоїв, 10 жовтня 2023 року, прибувши до місця дислокації управління штабу в/ч, куди завчасно взяв гранату, зайшов у кімнату, де перебував заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майор ОСОБА_17 і став йому погрожувати підривом гранати, з метою вчинення дій для повернення ОСОБА_6 у військову частину. У судовому засіданні обвинувачений висловив осуд своїх дій та виразив щире каяття.

Потерпілий ОСОБА_17 суду повідомив, що з військовослужбовцем ОСОБА_6 знайомий, разом проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 10 жовтня 2023 року ОСОБА_17 перебував в Донецькій області, смт. Ярова в штабі - приватному будинку в кімнаті разом з іншими військовослужбовцями. В кімнату зайшов ОСОБА_6 в нетверезому стані з гранатою в руках та погрожував цією гранатою підірвати усіх. Ним були викликані інші військовослужбовці, які шляхом вмовляння примусили ОСОБА_6 віддати гранату та викликали ВСП.

Свідок ОСОБА_18 суду повідомив, що 10 жовтня 2023 року його викликав начальник штабу. Прийшовши в будинок, ОСОБА_18 побачив, як ОСОБА_6 тримає в одній руці бойову гранату, а іншою рукою тримав за кільце гранати. В кімнаті перебували ОСОБА_17 і ОСОБА_19 . ОСОБА_6 казав, що хоче повернутись до військової частини. У подальшому, гранату із рук ОСОБА_6 забрав ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_19 суду повідомив, що 10 жовтня 2023 року перебував в смт. Ярова Донецької області, де його викликав начальник штабу та ОСОБА_19 направився до штабу. Коли ОСОБА_19 зайшов у кімнату штабу, побачив там ОСОБА_17 і обвинуваченого ОСОБА_6 з протягнутою правою рукою, в якій була граната, а лівою рукою тримав кільце та вимагав, щоб його повернули у військову частину після СЗЧ, а якщо цього не буде, то він всіх підірве. Після розмов з ОСОБА_6 , ОСОБА_19 забрав гранату і викликав ВСП, а ОСОБА_6 було затримано. ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння

Окрім показів потерпілого, свідків винність обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується письмовими доказами наданими прокурором та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- протоколом проведення слідчого експерименту з диском до нього від 10.10.2023 року за участю свідка ОСОБА_18 , який в ході проведення слідчого експерименту вказав, що 10.10.2023 року ОСОБА_6 перебуваючи в кімнаті будинку тримав гранату в руках та погрожував ОСОБА_17 підірвати себе та інших військовослужбовців ;

- протоколом проведення слідчого експерименту з диском до нього від 10.10.2023 року за участю свідка ОСОБА_19 , який в ході проведення слідчого експерименту вказав, що 10.10.2023 року ОСОБА_6 перебуваючи в кімнаті будинку тримав гранату в руках та погрожував підірвати себе, ОСОБА_17 та інших військовослужбовців;

- протоколом проведення слідчого експерименту з диском до нього від 11.10.2023 року за участю потерпілого ОСОБА_17 , який в ході проведення слідчого експерименту вказав на обставини скоєння злочину, що мали місце 10 жовтня 2023 року;

- протоколом огляду предмету від 10 жовтня 2023 року з фото таблицею до нього, згідно якого проведено огляд мобільного телефону марки «iPhoneXR», ЕМЕІ 1 358818090949291 ЕМЕІ 2 358818091005705, на якому містяться фотографії, які створені 10.10.2023 року в проміжок часу з 14.44. по 14.52.

Згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/105-23/4209-ВТХ від 01.11.2023, корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу РГО (1 од), виготовленим промисловим (заводським) способом, який споряджено вибуховою речовиною. Корпус гранати РГО до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження даних корпусів гранат, вибуховою речовиною групи бризантних, підвищеною потужності - А-ІХ-1 (флегматизований гексоген) масою 92 грама.

Засобом підриву (засобом детонування) ударно-дистанційним запалом УДЗ (1од), виготовленим промисловим (заводським) способом, який споряджено вибуховою речовиною. Конструктивно передбачено спорядження детонаторів даних запалів вибуховими речовинами: групи ініціюючих та групи бризантних.

У конструкційному поєднанні корпус гранати РГО та запал типу УДЗ, являються оборонною осколковою ручною гранатою типу РГО (1од), вказана граната відноситься до категорії бойових припасів.

В результаті проведення експериментального випробування встановлено, що

заряд вибухової речовини, яким споряджений наданий на дослідження корпус бойової оборонної осколкової гранати РГО придатний для здійснення вибуху та руйнування корпусу з утворенням характерних осколків, при наявності засобу підриву (ініціювання вибуху) або при утворенні необхідних для цього умов;

- наданий на дослідження ударно-дистанційний запал УДЗ придатний для здійснення вибуху у якості засобу підриву (ініціювання вибуху).

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 405 КК України доведена і суд кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу і за ч.4 ст. 405 КК України, як погроза вбивством начальнику у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинена із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану.

При визначенні заходу примусу - покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , яке буде необхідне та достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, суд з урахуванням принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, та сприянню досягнення справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий.

До обставин, що пом`якшують покарання суд відносить щире каяття.

До обставини, що обтяжує покарання суд відносить вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

За змістом ст. 69 ч.1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Імперативні положення ч.1 ст.75 КК України не дозволяють суду прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження осіб за кримінальне правопорушення, передбаченого ст. 405 КК України вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Враховуючи усі встановленні обставини справи, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному, приймає безпосередню участь у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони суверенітету України від збройної агресії російської федерації з 21.02.2023 року, за місцем несення служби характеризується задовільно, який має нагрудний знак "Золотий хрест" від Головнокомандувача ЗСУ, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Враховуючи викладене, за наявності перерахованих вище обставин, з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобіганню вчинення нових злочинів, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає, що підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України, не встановлено, а тому виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, але у мінімальному строку покарання, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 405 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст. 405 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки;

-за ч.4 ст. 405 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Строк відбуття покарання рахувати ОСОБА_6 після набранням вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 10.10.2023 року по 25.03.2024 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави кошти за проведення експертного дослідження у розмірі 3824.0 гривень.

Речові докази - диски з фотознімками, що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального.

Речовий доказ - металевий предмет ззовні схожий на корпус гранати, предмет ззовні схожий на запал гранати - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: ОСОБА_1