Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №351/1626/25 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1626/25

Номер провадження №1-кп/351/113/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 ,

обвинуваченого- ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия, Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,

за ч.2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження .

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_4 16 листопада 2023 року, близько 17 год. 30 хв., у темну пору доби, керуючи автомобілем марки Mazda 5, реєстраційний номер НОМЕР_1 в межах населеного пункту – с. Заболотів Коломийського району Івано-Франківської області, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, діяв у порушення пунктів 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України та не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, рухаючись із швидкістю 60 км/год., яка перевищує дозволену швидкість руху у межах населених пунктів, не вжив належних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу для того щоб уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 , який переходив проїзну частину дороги зліва на право відносно руху автомобіля, унаслідок чого допустив наїзд на останнього.

При цьому водій ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, а саме:

п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.2, у якому зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

п. 12.3, який вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п. 12.4, у якому зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

У результаті порушення водієм ОСОБА_4 вказаних ПДР сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правого стегна в середній та нижній третині, відкритої рваної рани правого стегна, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. У своїх показаннях вказав, що у листопаді 2023 року, керуючи автомобілем у темну добу, проявив нецважність та допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_5 , який переходив дорогу. Після вчинення ДТП знаходився у шоковому стані. На даний час повністю відшкодував потерпілому завдані збитки, щиро шкодує за вчиненим.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що близько двох років назад у селищі Заболотів переходив дорогу та потрапив у ДТП, а саме обвинувачений здійснив на нього наїзд автомобілем, в результаті чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження: перелом ноги, тазу та ребер. Просив обвинуваченого суворо не карати, претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_4 не має. Обвинувачений оплатив йому все лікування та відшкодував завдані збитки. Просив карати обвинуваченого не суворо.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому повністю доведена, а його діяння слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, особу винного, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а також враховує роз`яснення, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ №7від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ст. 286 ч.2 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_4 є тяжким злочином .

Відповідно до роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 25.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при призначенні покарання за ст. 286 КК України мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчиненого злочину.

До пом`якшуючих покарання обставин обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відсутні.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває, за місцем проживання скарг на обвинуваченого ОСОБА_4 до Колосмийської міської ради не надходило, має на утриманні двох малолітніх дітей.

В досудовій доповіді орган пробації зазначав, що вивченням особи обвинуваченого встановлено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється, як низький, що свідчить про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що наведені пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, поведінка обвинуваченого після ДТП, його ставлення до вчиненого, відшкодування шкоди, думка потерпілого щодо призначення обвинуваченому не суворого покарання, враховуючи кількість допущених порушень ПДР, щире каяття та врахування всіх даних про його особу, дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України та з позбавленням права керування транспортними засобами.

На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного та відповідатиме меті визначеній у ст. 50 КК України.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати у зв`язку із проведенням експертиз, які слід стягнути із обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Суд, керуючись ст.ст. 371, 373-374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на залучення експертів, у зв`язку із проведенням експертиз в сумі 6014,90 грн., а саме :

- за проведення експертизи № СЕ-19/109-23/13654-ІТ від 19.12.2023р. в сумі 3 786,40грн.;

- за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/15243-ІТ від 23.10.2025р. в сумі 2228,50 грн.;

Скасувати арешт з речових доказів та:

- автомобіль марки марки «Mazda 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , залишити у користуванні ОСОБА_4 ;

- одяг у який був одягнутий потерпілий ОСОБА_5 при настанні ДТП 16.11.2023р., а саме: вельветові штани, спортивну куртку та кеди, які передано на зберігання в кімнату для зберігання речових доказів ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_6