Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №197/1303/25 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1303/25

Провадження № 2/197/82/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Широке цивільну справу за позовом представника адвоката Зайцева Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненння матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

представник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев О.В. звернувся в суд з позовом про стягненння матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а саме просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 193252,87 грн, моральну шкоду у сумі 50000 грн та судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір, 20000 грн витрат на правничу допомогу та 8500 грн - витрат на залучення експерта. Позовні вимоги мотивує тим, що 29.11.2024 іспекторами ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_2 складено декілька протоколів про адміністративні правопорушення, які разом з усіма зібраними матеріалами направлено до Широківського районного суду Дніпропетровської області для їх розгляду по суті. 09 січня 2025 року Широківським районним судом Дніпропетровської області в справі № 197/1163/24 (провадження 3/197/36/25) винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а 27.05.2025 Широківським районним судом Дніпропетровської області в справі № 197/1163/24 (провадження 3/197/14/25) винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 06 серпня 2025 року Дніпровським апеляційним судом в справі № 197/1163/24 (провадження №33/803/1763/25) винесено постанову, якою апеляційну скаргу адвоката Цепелєва Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 відносно ОСОБА_2 повернуто адвокату. Автомобіль "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , який пошкоджений в результаті протиправних дій ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 03 жовтня 2025 року позивач звернувся з письмовою заявою до судового експерта Чивчиша О.П., на підставі якої останнім виготовлено висновок транспортно-товарознавчої експертизи, згідно якої в результаті ДТП спричинено майнову шкоду в загальному розмірі 193252,87 грн (з розрахунку 216809,65 грн "ринкова вартість КТЗ до ДТП" - 23556,78 грн "утилізаційна вартість КТЗ"). Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у жодній організації застрахована не була, МТСБУ не має правових підстав для здійснення регламентної виплати. А тому відповідач, чия вина підтверджена постановою суду, повинен виплатити на користь позивача матеріальну шкоду. Також, в результаті згаданої вище ДТП позивач, окрім майнової шкоди. зазнав і моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях та переживаннях за власне життя та здоров`я, та суттєві пошкодження транспортного засобу, який є єдиним автомобілем у власності позивача та купувались за власні кошти.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 позов залишено без руху.

Позивачем були виправлені недоліки позовної заяви, доплачено судовий збір та ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 12.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, та розпочато підготовче провадження в справі.

Ухвалою суду 29.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 155-156).

29 грудня від відповідача на адресу суду надійшла заява, згідно якої просить розгляд справи проводити у відсутність у зв`язку з проходженням служби в лавах ЗСУ (а.с. 122).

29 грудня на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає про відсутності в позові договору, на який посилається представник позивача, відповідач по справі, повноваження адвоката Зайцева О.В. по складанню позовної заяви не визнає. Також зазначає, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 22.11.2024 позивачем по справі визначалась по висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи № Д4/10/25 від 23.10.2025. Експерт Чивчиш О.П являється суб`єктом підприємницької діяльності і свої послуги здійснює після отримання заяви на проведення експертного дослідження та складання договору. У даному випадку такий договір складався, але він у вигляді копії в наданих представником позивача додатку до позову відсутній, як і акт приймання виконаних робіт. Зазначена обставина дає право рахувати зазначені документи як неналежний доказ визначення матеріальної шкоди. Також позивач ОСОБА_1 цивільно-правову відповідальність не застрахував, тому і не отримав в установленому порядку в МСБ України компенсацію за пошкодження в результаті ДТП. Позивач не довів погіршення самопочуття та втрату сну. Визначена вартість моральної шкоди заподіяна позивачу 50000 не відповідає принципам розумності та справедливості. Крім цього, вимоги щодо стягнення 20000 грн за правничу допомогу являються явно неспівмірними зі складністю справи та ціною позову. Квитанція б/н від 30.10.2025 створена адвокатом власноруч не є доказом сплати юридичних послуг. А відтак, відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 123-124).

06 січня 2026 року на адресу суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем у поданому відзиві не заперечується та не спростовується загальний розмір спричиненої позивачу шкоди, що свідчить про погодження ОСОБА_2 з її розміром в 193252,87 грн. Саме в діях ОСОБА_2 встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Широківського районного суду від 27.05.2025, яка набрала законної сили. Викладене вище у сукупності свідчить про те, що між протиправними діями ОСОБА_2 та майнового шкодою в розмірі 193252,87 грн, яка спричинена ОСОБА_1 , є прямий-причинно-наслідковий зв`язок. Щодо позиції відповідача, в зменшенні витрат на правову допомогу вважає її недоречною, оскільки факт надання, перелік наданих послуг та їх оплата підтверджується та обґрунтовується належними доказами, які долучені до позовної заяви. А відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 126-128).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно постанови Широківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 27-28).

Відповідно до постанови Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 22-24). Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2025, апеляційну скаргу адвоката Цепелєва Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 відносно ОСОБА_2 - повернуто адвокату Цепелєву Ю.М. (а.с. 25-26).

Також в матеріалах справи наявна схема місця ДТП, яка сталася 22.11.2024 та фотокопії місця ДТП, та транспортних засобів (а.с. 29-35), та рапорт іспектора ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції М.Менегатті від 23.11.2024 (а.с. 36), в яких зафіксовано обставини та наслідки ДТП.

Відповідно до інформації щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування на ТЗ № НОМЕР_2 станом на 22.11.2014 - поліс не знайдено. Відповідно до інформації щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування на ТЗ № НОМЕР_1 станом на 22.11.2014 - поліс не знайдено (а.с. 37).

Згідно відповіді МТСБУ від 11.12.2024 (а.с.38), ОСОБА_1 відмовлено у вішкодуванні шкоди, оскільки на дату ДТП відсутній договір зазначеного виду страхування по відношенню до транспортного засобу марки "RENAULT" з номерним знаком НОМЕР_1 , то зазначений транспортний засіб не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак МТСБУ не має правових підстав для здійснення регламентної виплати.

Відповідно до висновку судового експерта Чивчиш О.П. транспортно- товарознавчої експертизи № Д4/10/25 від 23 жовтня 2025 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості досліджуваного автомобіля на дату пошкодження 22.11.2024 та складає 216809,65 грн. Розмір утилізаційної вартості, пошкодженого автомобіля "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , складає 23556,78 грн. Також до висновку експерта додано документи: калькуляція вартості відновлювального ремонту, визначення ринкової вартості, протокол технічного огляду, фототаблиці, калькуляція вартості придатних до експлуатації складових, роздруківка розшифрувань VIN-коду КТЗ, роздруківка інформації про середню ціну КТЗ тощо. Вартість експертних послуг - 8500 грн (а.с. 39-100).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у вчинені вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями підтверджується, що вказана вище дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 15 постанови Пленуму ВССУ ЦКС "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір майнової шкоди завданої позивачу, в загальному розмірі складає 193252,87 грн (з розрахунку ринковій вартості досліджуваного автомобіля на дату пошкодження 216809,65 грн - 23556,78 грн утилізаційної вартості, пошкодженого автомобіля).

Отже, між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, що регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.1 166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати відповідну завдану з його вини шкоду на загальних підставах, а тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість подовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна позивача, покладено саме на особу, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тобто в даному випадку на відповідача, позаяк вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, під час якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль, повністю підтверджується наявними у справі доказами, зокрема постановою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 № 197/1163/24 та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ця обставина доказуванню не підлягає.

При цьому, суд погоджується із доводами позивача, що оскільки механічні пошкодження, які виникли на транспортному засобі внаслідок зіткнення є суттєвими, позивач позбавлений можливості використовувати належне йому майно за призначенням, а це безпосередньо впливає на звичний устрій життя та призводить до суттєвих змін, оскільки позивач позбавлений можливості вільно пересуватися як в особистих, так і в робочих цілях, а тому суд виснує, що позивачеві було спричинено моральної шкоди, однак вважає обґрунтованою в меншому розмірі, а ніж просить позивач, а саме в розмірі 10000 грн та яку вважає достатньою для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до його збагачення.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно визначеної позивачем ціни позову та наявних в матеріалах справи квитанції № 3079-6632-1789-1050 від 28.11.2025 у розмірі 1932,53 грн та квитанції №7839-4469-3543-9264 від 05.12.2025 у розмірі 500 грн вбачається, що позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2432,53 та який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача прпорційно до розміру задоволених вимог, а саме (193252,87 грн + 10000 грн)/(193252,87 грн + 50000 грн)*2432,53 грн=2032,53 грн.

Разом з тим, позивачем була сплачена вартість проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку, за проведення якої позивачем було сплачено 8500 грн, що підтверджується квитанцією № 018137 від 03.10.2025 (а.с. 99) і є достатнім доказом вартості вказаних експертних послуг, які суд, відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, відносить до витрат, пов`язаних із розглядом справи та які слід стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях №13-рп/2000 від 16.11.2000, №23-рп/2009 від 30.09.2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009, №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, досліджуючи докази на підтвердження факту понесених позивачем витрат на правничу допомогу, ордером на надання правничої допомоги від 28.11.2025, актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.10.2025 на загальну суму 20000 грн, рахунком від 30.10.2025 та квитанцією №б/н від 30.10.2025 на суму 20000 грн, суд робить висновок про те, що такі судові витрати були понесені позивачем.

Разом з тим, Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява №19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн, заявлені позивачем, враховуючи заперечення відповідача щодо їй розумності та співмірності з складністю справи, не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи і є завищеними. А тому, на переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн будуть відповідати зазначеним вимогам. При цьому, суд виходить з того, що в акті приймання-передачі виконаних робі від 30.10.2025 (а.с. 13) зазначено витрати 3000 грн на консультацію, 2000 грн - на аналіз судової практики, при цьому 15000 грн - на підготовку позову, друк, подання заяви до суду та подальше представництво у суді, однак судовий розгляд спору здійснено за відсутності учасників справи, зокрема представника позивача, відсутні розрахунки витрат на друк матеріалів справи, а при подачі справи до суду справляється судовий збір, який не входить у загальну суму вират на правничу допомогу, однак інших витрат представником не вказано в межах подання заяви до суду. При цьому судом взято до уваги, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача - підготовку представником позивача та подачу суду відповіді на відзив.

Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,суд

вирішив:

позов представника - адвоката Зайцева Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про стягненння матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 193252,87 грн та моральну шкоду у розмірі 10000 грн, а в загальному - 203252 (двісті три тисячі двісті п`ятдесят дві) гривні 87 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2032,53 грн, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи - 8500 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, а в загальному - 20532 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) гривні 53 копійки.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.02.2026.

Суддя М.В. Панчук