Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №204/6650/24 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа №204/6650/24

Провадження №2-др/204/24/26

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

19 лютого 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме стосовно стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.

16 лютого 2026 року до суду надійшли заперечення представника позивача ОСОБА_4 на заяву про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн та просила у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн відмовити та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , до суми 5000 (п`ять тисяч) гривень як розумної, необхідної та співмірної складності справи. На обґрунтування заперечень зазначено, що позивач не погоджується із заявленим розміром витрат, вважає їх такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами в необхідному обсязі, є неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих послуг, а також не відповідають принципам розумності та справедливості. Заява відповідача містить посилання на договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди та акт приймання-передачі послуг на суму 21000 грн. Однак наведені документи не містять детального опису виконаних робіт, витраченого часу та конкретного обсягу правничої допомоги у розрізі кожної процесуальної дії у справі № 204/6650/24. Сам по собі акт приймання-передачі з переліком декількох судових засідань та відзиву без конкретизації обсягу робіт (кількість годин, аналіз матеріалів, підготовка доказів, підготовка клопотань, консультацій тощо) не дає суду можливості оцінити дійсність та необхідність кожної заявленої позиції витрат. З акту вбачається, що заявлена сума складається з: підготовки та подання одного відзиву на позов - 5000 грн; участі адвоката у дев`яти судових засіданнях - по 2000 грн за кожне засідання, всього 16000 грн. Зазначає, що справу розглянуто судом першої інстанції без складних правових питань, без заявлення численних клопотань чи проведення додаткових процесуальних дій (витребування великої кількості доказів, призначення експертиз, допити багатьох свідків тощо). Фактичний обсяг правничої допомоги зводився до підготовки одного базового процесуального документа (відзиву) та участі в декількох стандартних судових засіданнях, а таких обставин загальний розмір витрат у 21000 грн є явно завищеним та не відповідає критерію співмірності зі складністю справи, її предметом (спір між колишнім подружжям щодо користування житлом), а також з урахуванням того, що справа розглядалася лише в суді першої інстанції. Ставка у 2000 грн за кожне коротке судове засідання у місцевому суді м. Дніпра за відсутності складних процесуальних дій, тривалих допитів чи дослідження значного масиву доказів, є завищеною. З урахуванням середнього рівня винагороди адвокатів за участь у судових засіданнях у цивільних справах у регіоні, розумною та достатньою для компенсації можна вважати суму, що не перевищує 500–700 грн за одне стандартне засідання, або узагальнений фіксований розмір компенсації у межах 5000 грн за весь розгляд справи. Акт містить дев`ять окремих позицій «представництво інтересів клієнта в судовому засіданні» по 2000 грн кожна. Така деталізація фактично є множенням однотипної послуги без обґрунтування різниці в обсязі робіт чи складності кожного засідання. Відповідно до підходу ВС, суд при оцінці витрат має запобігати формальному нарахуванню гонорару шляхом механічного множення однакових послуг, якщо відсутні дані про реальну тривалість і зміст кожної дії адвоката. Таким чином, виходячи з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, заявлена сума 21 000 грн не відповідає вимогам ст. 137, 141 ЦПК України та судовій практиці Верховного Суду. Позивач вважає розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, що можуть бути компенсовані відповідачу, суму не більше 5 000 (п`ять тисяч) гривень. Такий розмір відповідає середньому рівню необхідних витрат на правничу допомогу у цивільній справі зазначеної категорії та забезпечує дотримання балансу прав сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити у справі додаткове рішення з наступних підстав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N 362/3912/18 (провадження N61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі N 201/14495/16-ц (провадження N 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Трофімов Д.Ю. зазначив, що ним будуть подані докази щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу у строки, передбачені ч.8 ст.141 ЦПК України (т.1 а.с.72-76).

Представником відповідача ОСОБА_1 було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу 09 лютого 2026 року, тобто протягом строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 лютого 2026 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовлено.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підтвердження понесених судових витрат суду надано:

- копію ордера на надання правничої допомоги;

- договір №07/05/2023 про надання правничої допомоги від 07 травня 2023 року;

- додаткові угоди до договору №07/05/2023 про надання правничої допомоги від 30 вересня 2024 року, де сторони погодили розмір та порядок обчислення гонорару за послуги: складання відзиву на позовну заяву у справі №204/6650/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням – 5000 грн, підготовка та подання заперечення – 3000 грн, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, одне судове засідання – 2000 грн/засідання, від 04 грудня 2024 року та 18 грудня 2025 року;

- акт приймання-передачі послуг за договором №07/05/2023 про надання правничої допомоги від 07 травня 2023 року на суму 21000 грн, з яких підготовка відзиву на позовну заяву у справі №204/6650/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням – 5000 грн, представництво клієнта в судових засіданнях від 19.11.2024, 13.03.2025, 03.04.2025, 22.05.2025, 19.06.2025, 12.08.2025, 06.11.2025, 05.02.2025 по 2000 грн за кожне судове засідання.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення судом ураховується, що судове засідання від 22 травня 2025 року не відбулося та у справі було оголошено перерву через неявку в судове засідання позивача та його представника (т.1 а.с.193-194).

Ураховуючи доводи викладені у клопотанні представника позивача Тульчинської Н.В. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, характер наданої правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий