Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №208/2821/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Державна зрада

Дата: 15 лютого 2026 р.

Справа: №208/2821/25

Суддя: Карабан І. І.

справа № 208/2821/25

провадження № 1-кп/208/665/26

ВИРОК

Іменем України

16 лютого 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – в режимі ВКЗ

захисника ОСОБА_7 – в режимі ВКЗ

обвинуваченого ОСОБА_8 – в режимі ВКЗ

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000320 від 06 лютого 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харцизськ Донецької області, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, має малолітнього сина, який зареєстрований та фактично проживає адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч. 2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України – Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005 року, № 6-рп/2008 від 16 квітня 2008 року зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 07квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».

За таких обставин 11 травня 2014 року в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.

Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ДНР») та силові органи.

Так, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:

- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, обстрілів населених пунктів тощо;

- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ДНР»;

- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;

- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;

- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;

- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.

Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:

- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;

- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів влади «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії російської федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.

При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.

Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, президент Російської Федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян російської федерації, у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.

Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

У подальшому, президент Російської Федерації (далі – РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту – ЗС РФ) на територію України.

24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (держави-агресора) – РФ.

Так, 24 лютого 2022 року громадянин України ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де був добровільно мобілізований до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території – 5 окремої мотострілецької Донецької бригади імені першого глави днр ОСОБА_9 в/ч НОМЕР_1 днр, де його було призначено на посаду стрілець ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 в/ч НОМЕР_1 днр, отримав позивний « ОСОБА_10 » та військове звання «рядовий».

Того ж дня, будучи обізнаним, що збройні сили російської федерації, а також підконтрольні їм незаконні збройні формування днр вторглись на територію України, ОСОБА_8 спільно з іншими мобілізованими військовослужбовцями, добровільно перемістився у збірний пункт на територію бетонного заводу в селищі Холодна Балка м. Макіївки Донецької області, де перебуваючи на території бетонного заводу в селищі Холодна Балка м. Макіївки Донецької області, ОСОБА_8 , діючи умисно, у складі незаконних збройних формувань, створених на тимчасово окупованій території Донецької області державою-агресором рф, був забезпечений військовою формою російського зразка та військовим спорядженням, а також отримав особисту вогнепальну зброю автомат «Калашикова» АК-74 та спорядження у кількості 4 магазинів.

Далі, ОСОБА_8 був направлений разом з іншими мобілізованими військовослужбовцями до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 днр, а саме території «Докучаєського АТП» розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на вказівку керівництва здійснював чергування з охорони місць дислокації підрозділу.

Отже, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, керуючись корисливим та ідеологічним мотивом, у період з 24 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту та приймав участь у веденні бойових дій проти Збройних Сил України.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.1 ст.111 КК України, а саме за державну зраду - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту. (в редакції Закону України № 1689-VII від 07.10.2014).

В подальшому, усвідомлюючи вищенаведені обставини, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у м. Докучаєвську Донецької області, за власною ініціативою, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, з метою зміни меж території та державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, переслідуючи мету сприяння збройній агресії РФ проти України, 07 березня 2022 року перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та продовжив проходження військової служби у складі так званого ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 днр.

Так, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, в період часу з 07 березня 2022 року ОСОБА_8 , діючи в умовах воєнного стану, у період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, продовжуючи добровільну участь у складі незаконного збройного формування – у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 днр, отримав бойовий наказ та у складі даного підрозділу 09 березня 2022 року направився до м. Маріуполя Донецької області з метою проведення штурмових заходів, т.зв. «зачищення населення» та охорони т.зв. «визволених будинків» зі сторони вул. Виноградна, точна адреса досудовим розслідуванням не встановлена.

В подальшому починаючи з 23 березня 2022 року ОСОБА_8 було направлено до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 днр, а саме території « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на вказівку керівництва здійснював чергування з охорони місць дислокації підрозділу.

У зв`язку з реформуванням незаконного збройного формування, створеного державою-агресором рф на тимчасово окупованій території Донецької області – ІНФОРМАЦІЯ_7 в/ч НОМЕР_1 днр, та включення вказаного формування з 01 січня 2023 року до складу регулярних збройних сил рф, його перейменовано в 5-у окрему мотострілкову Донецьку бригаду в/ч НОМЕР_1 збройних сил рф.

06 січня 2025 року ОСОБА_8 отримав бойовий наказ та висунувся в кількості 54 осіб до АДРЕСА_3 , до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_8 /ч НОМЕР_1 збройних сил рф, де останній отримав вогнепальну зброю автомат «Калашикова» АК-74, спорядження у кількості 4 магазинів а також набої, патрони калібру 5,45 мм. в кількості 180 шт., 4 гранати з них 2 гранати типу Ф1, 2 гранати типу РГО та 1 протитанкову гранату типу РПГ-18, після чого на бойових машинах піхоти (БМП) по 6 осіб в кожній направились для проведення штурмових дій поблизу н.п. Воздвиженка Гродівської селищної громади Покровського району Донецької області та 28 січня 2025 року знаходячись біля вказаного вище населеного пункту був взятий у полон, а його злочинну діяльність було припинено.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.2 ст.111 КК України, а саме за державну зраду - діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

Крім того, починаючи з 15 березня 2022 року громадянин України ОСОБА_8 , діючи умисно, добровільно, будучи зарахованим до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території Донецької області державою-агресором рф – 3 мотострілкового батальйону ІНФОРМАЦІЯ_7 в/ч НОМЕР_1 днр, знаходячись на території АДРЕСА_4 приймав участь та надавав допомогу збройним формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

В подальшому починаючи з 23 лютого 2022 року ОСОБА_8 було направлено до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 днр, а саме території « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на вказівку керівництва здійснював чергування з охорони місць дислокації підрозділу.

У зв`язку з реформуванням незаконного збройного формування, створеного державою-агресором рф на тимчасово окупованій території Донецької області – ІНФОРМАЦІЯ_7 в/ч НОМЕР_1 днр, та включення вказаного формування з 01 березня 2023 року до складу регулярних збройних сил рф, його перейменовано в 5-у окрему мотострілкову Донецьку бригаду в/ч НОМЕР_1 збройних сил рф.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.7 ст.111-1 КК України, а саме за колабораційну діяльність - добровільній участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

Обвинувачений ОСОБА_8 в суді визнав провину в повному обсязі в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, на початку відмовившись надавати пояснення по суті обвинувачення, в подальшому погодився надати відповіді на питання, і зазначив, що йому була видана форма, зброя, він отримував оплату за проходження служби, біля с. Воздвиженка він потрапив в полон, зазначивши також, що не оспорює всі інші відомості, зазначені в обвинувальному акті. Фактично відмовився від виступу в судових дебатах та з останнім словом зазначивши, що йому нічого сказати.

Крім визнання своєї провини обвинуваченим, його вина повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, порядок та об`єм яких визначений в порядку ст.349 КПК України.

Дослідженими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду відкритих інтернет ресурсів від 17 лютого 2025 року встановлено наявність на сайті “Вікіпедия” інформацію про 5-ту окрему мотострілкову Донецьку бригаду імені першого глави днр А.В.Захарченка, яка створена державою агресором на тимчасово окупованій території Донецької області.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 лютого 2025 року, свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених 4 фото на фото № 1 впізнав ОСОБА_8 , як особу яку штурмовою групою підрозділу, до складу якої входив і він, було взято у полон.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2025 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_8 , останній за допомогою електронної карти Google показав місця проходження служби в лавах ЗС РФ, а саме місцевості в м. Харцизську, де він був мобілізований 24 лютого 2022 року, місце дислокації НОМЕР_2 мотострілкового батальйону 5 ОМСБр (в/ НОМЕР_3 ), де ОСОБА_8 проходив військову службу, а саме АДРЕСА_2 в районі території АТП, дислокацію цього ж підрозділу в АДРЕСА_4 , місцевість поблизу н.п. Воздвіженка Донецької області, дн ОСОБА_8 потрапив у полон. Додатком до протоколу є диск з інформацією, отриманою при проведенні слідчого експерименту.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_8 є громадянином України і йому було видано паспорт НОМЕР_4 .

Зібрані по кримінальному провадженню докази є належними та допустимими у відповідності до статей 85,86 КПК України.

Отже, проаналізувавши докази в їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що під час судового розгляду доведено, що обвинувачений вчинив державну зраду - діяння, умисно вчинене громадянином України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту, в тому числі і в умовах воєнного стану, а також добровільно брав участь в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

Також є наявною кваліфікуюча ознака – вчинення державної зради в умовах воєнного стану, оскільки з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні" затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, оголошено воєнний стан на всій території України, та який неодноразово продовжувався строком на 90 діб.

Також обвинувачений є суб`єктом відповідальності за вказаними кримінальними правопорушеннями, оскільки не зважаючи на отримання ним громадянства рф, про що заявив в судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_8 не виходив з громадянства України, також відсутні правові підстави, що вказують на втрату ним громадянства, відповідно до Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, з наступними змінами та доповненнями.

Таким чином, судовим розглядом встановлена винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.111, 2 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, дані, що характеризують його особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Кримінальні злочини, що вчинив обвинувачений, відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується діями обвинуваченого, який брав участь у слідчих діях, що проводились за його участю.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

При призначенні покарання, суд також враховує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, не працює, має постійне місце проживання, неодружений, має малолітнього сина, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій статей, що передбачає відповідальність за скоєне, у виді позбавлення волі. Також наявні підстави для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, яка передбачена санкцією статті, враховуючи, що злочин вчинено з корисливим мотивом, оскільки обвинувачений отримував грошове забезпечення за свої дії (за усіма кримінальними правопорушеннями), а також з призначенням і додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади (за ч.7 ст.111-1 КК України), визначивши остаточне покарання за правилами ст.70 ч.1, ч.3 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, приєднавши до основаного покарання додаткові покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні, в тому числі у виді запобіжного заходу та арешту майна, не застосовувалися.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.2 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.111 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю обвинуваченого.

-за ч.2 ст.111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого;

-за ч.7 ст.111-1 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

На підставі ч.ч.1,3 ст.70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого та з позбавленням права займати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 15 (п`ятнадцять) років.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Кам`янського протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua