Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №183/3699/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3699/25

Провадження № 2/175/1557/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року АТ «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до суду з позов до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, у розмірі 122150,16 грн. В обґрунтування позову зазначається, що 03.12.2021 р., о 20 год. 20 хв., автомобілем «Lexus IS250» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 скоєно ДТП, у результаті якого застрахований страховою компанією автомобіль «BMW X7», д.н.з. НОМЕР_2 (договір страхування N?530535253.21), що належить та під керуванням ОСОБА_2 , отримав механічні ушкодження. Згідно довідки НПУ про ДТП та постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по N?203/5440/21, пригода мала місце внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов?язок страховика виплатити страхове відшкодування. За умовами договору страхування, страхова компанія відшкодовує фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому на підставі рахунку N?BL000015979 від 09.12.2021р. та акту виконаних робіт N?IN000011998 від 01.02.2022р., відповідно до страхового акту N?4544121 від 21.12.2021 р., було сплачено страхове відшкодування в розмірі 122 150,16 грн. (сто двадцять дві тисячі сто п?ятдесят гривень 16 коп.), що підтверджується платіжним дорученням N?610 від 11.01.2022р. З огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги, внаслідок виплати страхового відшкодування, то позивач зазнав збитків. Відповідно способом захисту прав позивача, є позов до відповідача про відшкодування шкоди. Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу на момент ДТП не була застрахована за полісом обов?язкового страхування власників наземних транспортних засобів. У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача в якості відшкодування шкоди 122150,16 грн., а також сплаченого за подання цього позову судового збору в розмірі 3082 грн.

Ухвалою судді від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засіданні не з`явився, у своїй заяві просив суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили. Правом надання відзиву на позов не скористався. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, а тому з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Відповідач, відповідно до ч. 7 ст.178 ЦПК України, відзив до суду не подавав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, 03 грудня 2021 року, о 20 год. 20 хв., в м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького буд. 104, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Lexus is 250, д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні безпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки т.з., не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення з автомобілем Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, та який, в свою чергу, втративши керування, здійснив зіткнення з т.з. BMW X7, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. В наслідок зіткнення всі авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.3 правил дорожнього руху України.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2022 року справа № 203/5440/21 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто судовий збір ОСОБА_1 , на користь держави у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що а автомобіль «BMW X7», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований АТ «СК «ІНГО» за договором добровільного страхування транспортного засобу N?530535253.21 від 23.10.2021р.

Судом також встановлено, що за умовами договору страхування, страхова компанія відшкодовує фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому на підставі рахунку N?BL000015979 від 09.12.2021р. та акту виконаних робіт N?IN000011998 від 01.02.2022р., відповідно до страхового акту N?4544121 від 21.12.2021 р., було сплачено страхове відшкодування в розмірі 122 150,16 грн. (сто двадцять дві тисячі сто п?ятдесят гривень 16 коп.), що підтверджується платіжним дорученням N?610 від 11.01.2022р.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: «завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: «втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України: «шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом».

З викладеного вище випливає, що відповідач має відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Закону України "Про страхування": «Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов?язаних із нею фактичних витрат».

З огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги, внаслідок виплати страхового відшкодування, то позивач зазнав збитків. Відповідно способом захисту прав позивача, є позов до відповідача про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 108 Закону України «Про страхування».

Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, ЦК України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу – це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобо`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі – з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення ст. 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до АТ «Страхова компанія «ІНГО» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації.

Судом встановлено, що Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу на момент ДТП не була застрахована за полісом обов?язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Позивач звертався до відповідача із претензією N?4499214 від 24.01.2022р. (повернута позивачу за закінченням терміну зберігання). Від відповідача на рахунок позивача за даним страховим випадком жодних коштів не надходило. Отже, сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 122 150,16 грн. (сто двадцять дві тисячі сто п?ятдесят гривень 16 коп.).

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача і страхової компанії) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Враховуючи вище наведене не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача щодо позовних вимог позивача, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 35, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, правовою позицією, висловленою ВСУ у справі №6-2188цс16 від 16.11.2016, ст ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33) в якості відшкодування шкоди суму у розмірі 122150 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33), судовий збір в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко