Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №495/492/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/466/26

Номер справи місцевого суду: 495/492/25

Головуючий у першій інстанції Топалова А. Л.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

захисника особи, яка притягається до відповідальності,– Каланжов В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Каланжова Владислава Івановича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

25.01.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 229638 за ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом ОСОБА_1 24.01.2025 о 23:26 год по вул.Портовій в м.Білгород-Дністровський Одеської області керував автомобілем марки «Форд Мондео», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.01.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Каланжов В.І. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.01.2026 та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування скарги захисник послався на те, що:

- судом порушені норми процесуального права, зокрема залишено поза увагою відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом; відсутність будь-яких ознак зовнішнього сп`яніння та доказів вчинення ДТП;

- на відеодоказах не вбачається безперервності зйомки (відео є фрагментованим), а також відсутній сам факт складання протоколу та надання пояснень ОСОБА_1 ;

- суд не знайшов спростування пояснень свідка іншими доказами, пославшись на припущення;

- судом не враховані правові позиції Верховного Суду, які є тотожними у подібних правовідносинах;

- протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вчинення правопорушення та містить три різних адреси вчинення правопорушення, неузгодженість із іншими документами щодо часу виявлення та часу вчинення правопорушення;

- в жодному процесуальному документі не зазначено підстав зупинки;

- в протоколі зазначено про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, але не зазначено, що саме наштовхнуло працівників поліції на перевірку водія на стан сп`яніння;

- суд не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 про перебування його біля автомобільних дверей водія, про існування його подруги ОСОБА_2 , яка після зупинки транспортного засобу залишила місце події та саме в цей інтервал (зупинка та появлення працівників поліції) минуло близько хвилини, що узгоджується із відеозаписом та наступними поясненням ОСОБА_3 (свідка);

- згода ОСОБА_1 із протоколом та його пояснення були написані під диктовку працівника поліції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Каланжов В.І. в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 229638, за яким ОСОБА_1 24.01.2025 о 23:26 год по вул.Портовій в м.Білгород-Дністровський Одеської області керував автомобілем марки «Форд Мондео», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна річ, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та на місці зупинки відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаний протокол підписано поліцейським Красюк І.Г. та особою, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 із зазначенням власноруч в графі 14 пояснень такого змісту: «З протоколом згоден», проставлений підпис та ПІБ « ОСОБА_1 »;

-відеозаписами нагрудної камери поліцейського (БК 001405) та відеореєстратора з службового автомобіля, якими зокрема зафіксовано: рух транспортного засобу, здійснення наїзду на перешкоду (бордюр), внаслідок чого фактично транспортний засіб зупинився на узбіччі (газоні), а коли поліцейські підійшли до вказаного автомобіля ОСОБА_1 перебував саме біля водійських дверей вказаного автомобіля (ліві передні двері), інших осіб у транспортному засобі або біля нього не було. В руках ОСОБА_1 тримав ключі від вказаного автомобіля. На питання поліцейських щодо причин вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 пояснив обставини події, а саме: на питання поліцейського: «Що трапилось?» ОСОБА_1 відповів: «Машина виїхала, потім, як би, я вийшов на зустріч». При цьому, спочатку розмови він не заперечував факт керування ним транспортним засобом та не зазначав, що був пасажиром. Під час спілкування поліцейським виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 надав однозначну відповідь про відмову від проходження огляду, тому йому було запропоновано пройти огляд в медзакладі, на що ОСОБА_1 також відмовився, зазначивши про те, щоб поліцейські складали все, що вважають за необхідне, а він все оскаржить до суду. Згодом ОСОБА_1 заперечив факт керування ним транспортним засобом, посилаючись на те, що він був пасажиром, але не зазначав хто саме був за кермом;

- рапортом поліцейського Крецу К.А. від 24.01.2025, за яким 24.01.2025, приблизно о 23:26, під час несення служби спільно з поліцейським І.Красюк на перехресті вулиць Портова-М.Бірюзова водій автомобіля Форд Мондео, д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду, також від водія було чутно запах алкоголю (різкий запах алкоголю з порожнини роту, невнятна річ, почервоніння очей, нестійка хода). Водій ОСОБА_1 від проходження медогляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, а також продувати алкотестер Драгер 6810 відмовився. На водія було складено адміністративні протоколи за статтями 124, 130 ч.1 КУпАП;

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №229621 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, в якому останній власноруч зазначив: «Не справився з керуванням, з протоколом згоден» та проставлений підпис;

- копією постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2025 у справі №495/491/25, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку притягнення до адміністративної відповідальності;

- копією схеми місця ДТП, в якій зафіксованіділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснено прив`язку об`єктів; транспортний засіб, причетний до ДТП, координати його розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів тощо. Такожзаповнена таблиця дорожніх умов та зазначені назви об`єктів, зображених на схемі. На зворотній стороні схеми зафіксовані механічні пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП(зокрема, пошкоджено передній бампер, два передніх колеса, деформація дисків, здуття передніх шин). В графі «Дані про пошкодження транспортних засобів підтверджую» ОСОБА_1 розписався;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також про його відмову від проходження огляду;

- направленням на огляд водія до медзакладу, в якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також про його відмову від проходження огляду;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.01.2025, в яких він власноруч зазначив, що він, 25.01.2025 керуючи автомобілем «Форд Мондео», н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Портова-Маршала Бірюзова не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду, а саме бордюр, в результаті чого пошкодив передню частину автомобіля, з адміністративним штрафом згоден. Від проходження огляду на стан сп`яніння на алкотестері та в медзакладі відмовляється, зі складеним протоколом згоден.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.

За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі –Порядок №1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції 1452/735 визначено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.

Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та з відеореєстратора автомобіля. Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають подію, по факту якої 25.01.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами чітко зафіксовано рух транспортного засобу, який, наїхавши на перешкоду (бордюр), зупинився на узбіччі (газоні), встановлення поліцейськими особи водія, у якого під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти у встановленому порядку на місці зупинки та в медзакладі огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 надав однозначну категоричну відповідь.Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 спочатку визнавав та пояснював обставини ДТП, а згодом заперечив факт керування, зазначивши, що він був пасажиром, однак поруч з ним біля транспортного засобу нікого не було, ключі від транспортного засобу перебували у нього в руках.

Апеляційний суд вважає, що об`єму наявних відеозаписів, залучених поліцейським як безумовний доказ у справі, достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені, має істотне значення для розгляду справи та безсторонній характер, а також узгоджується з іншими доказами у справі.

Під час дослідження вказаних відеозаписів суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відеозапис міститься на оптичному диску на трьох файлах, з яких на двох файлах міститься відеозапис з бодікамери поліцейського, а на третьому – відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли не є підставою для скасування судового рішення. Дані відеофіксації узгоджуються між собою, є послідовними та не містять ознак монтажу чи вибіркового відтворення подій. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозаписи не викликають, оскільки на них відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.

Посилання апелянта на відсутність відеофіксації під час складання протоколу та надання пояснень ОСОБА_1 не спростовує правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП поліцейський повинен застосувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб. Отже, вказана норма не містить вимог щодо здійснення обов`язкової відеофіксації під час складання поліцейським адмінматеріалів та відібрання письмових пояснень від особи, яка притягається до відповідальності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , як особі, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, його відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у складеному протоколі, спростовується наявними в матеріалах справи відеозаписами, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.01.2025, складеними протоколами про адміністративне правопорушення від 25.01.2025 серії ЕПР1 за номерами 229638 та 229621, рапортом від 24.01.2025 тощо.

Так, з відеозапису реєстратора службового автомобіля вбачається момент руху транспортного засобу – час з 23:26:26 по 23:26:32 (вказаний відеофайл закінчується о 23:26:43), в той час як відеозапис з бодікамери поліцейського розпочинається о 23:27:43, коли транспортний засіб зупинився поза межами проїзної частини, здійснивши наїзд на перешкоду (бордюр), і біля двері водія транспортного засобу стоїть саме ОСОБА_1 , який на питання поліцейського пояснив причини вказаної події, не заперечуючи спочатку факту керування, при цьому інших осіб в машині чи біля неї (окрім працівників поліції та ОСОБА_1 ) не було. Отже, проміжок часу між рухом транспортного засобу та моментом, коли до нього підійшли працівники поліції, становить одна хвилина одинадцять секунд і перебування інших осіб на місці події відеофайлами не зафіксовано.

Поясненням свідка ОСОБА_4 , яка була допитана в судовому засіданні першої інстанції, щодо керування нею 24.01.2025 автомобілем «Форд Мондео», н.з. НОМЕР_1 , суд першої інстанції надав оцінку у відповідності до вимог ст.252 КУпАП. Більш того, за її поясненнями після зупинки нею транспортного засобу вони з ОСОБА_1 ще посперечались декілька хвилин, після чого вона вийшла з автомобіля та пішла додому пішки, що суперечить наявним в матеріалах справи відеозаписам, зокрема між зупинкою транспортного засобу та моментом, коли підійшли поліцейські, пройшло біля 1 хвилини, і саме ОСОБА_1 в цей момент перебував біля дверей місця водія, а не пасажира, а перебування вказаного свідка на місці події не було зафіксовано, як і не було наголошено ОСОБА_1 про керування транспортним засобом ОСОБА_4 . Так само ОСОБА_1 не зазначив у письмових поясненнях, написаних власноруч, чи в складених відносно нього протоколах про керування транспортним засобом саме ОСОБА_4 , хоча об`єктивно не був позбавлений такої можливості. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_4 посвідчення водія.

Апеляційний суд звертає увагу, що жодні докази, в тому числі і показання свідка, надані суду під присягою, не мають для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки суд оцінює всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З оскаржуваного судового рішення вбачається надання судом оцінки поясненням особи, яка притягається до відповідальності, та допитаного в суді свідка на рівні з іншими доказами у справі.

Також факткерування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення, який в розумінні положень ст.251 КУпАП, є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Слідзазначити, що приписи ст.266 КУпАП вказують на обов`язковість застосування технічних засобів відеозапису процедури огляду водія на стан сп`яніння, а не обставин його перебування за кермом чи зупинки автомобіля.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи.

Посилання апелянта на відсутність у ОСОБА_1 будь-яких ознак зовнішнього сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану здійснюється у встановленому законом порядку. При цьому, виявлення поліцейським у ОСОБА_1 такої ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Відсутність на відеозаписі видимих ознак сп`яніння у водія не спростовують наявності в його діях складу інкримінованого правопорушення (відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння), адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для проведення огляду, метою якого є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови особа, яка керувала транспортним засобом з ознаками сп`яніння, то заперечення апелянта стосовно не підтвердження наявним відеозаписом ознак сп`яніння у ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_1 ДТП не має правового значення, оскільки справа, що наразі переглядається, розглядається судом в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Також слід зауважити, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини в діях особи, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

Доводи апелянта, що в жодному процесуальному документі не зазначено підстав зупинки, не ґрунтуються на правовій основі, з огляду на таке.

Насамперед, слід зазначити, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення визначений ч.1 ст. 256 КУпАП, яка зокрема не передбачає необхідності зазначення підстав зупинки транспортного засобу.

Крім того, за положеннями п.6 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395 , у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, обов`язковості зазначення причини зупинки транспортного засобу вказана Інструкція не містить.

Також слід звернути увагу, що диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не залежить від законності зупинки водія працівниками поліції. Обставини зупинки автомобіля жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи рапорту від 24.01.2025, який узгоджується з наявними відеозаписами, вбачається, що поліцейські виявили правопорушення під час несення служби на ОГП та БДР. При цьому, поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а підійшли до його транспортного засобу за фактом вчиненого ДТП (наїзду на перешкоду (бордюр).

Доводи сторони захисту щодо погодження ОСОБА_1 із складеним протоколом та написання ним письмових пояснень під диктовку працівників поліції не підтверджені жодним доказом. При цьому, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службових осіб, що складали адмінматеріали та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, особою, яка притягається до відповідальності, не оскаржувалися. Тому твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Посилаючись на не врахування місцевим судом правових позицій Верховного Суду, які є тотожними у подібних правовідносинах, апелянтом не наведені конкретні постанови Верховного Суду.

Цитування в апеляційній скарзі постанови апеляційного суду в іншій справі про адміністративні правопорушення не має преюдиційого значення для суду під час розгляду цієї справи. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було. Підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні. ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь щодо його відмови від проходження огляду, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Каланжова Владислава Івановича – залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко