Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №523/15145/18 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/182/26

Справа № 523/15145/18

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши справу №523/15145/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року у складі судді Середи І.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 29 жовтня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що придбав з прилюдних торгів квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. 04 грудня 2017 року, зареєстрованим в реєстрі за №1450. Квартирою користуватися позбавлений можливості, так як відповідач ОСОБА_2 цьому перешкоджає, квартиру не звільняє.

Позивач ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.2-4).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.13).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що володіла квартирою на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року, квартира не була набута за кредитні кошти, тому підпадала під дію мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. В квартирі постійно проживає. Результати торгів, на яких ОСОБА_1 набув у власність квартиру, оскаржує, справа №523/7001/18 розглядається судом (т.1 а.с.17-19).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2019 року за заявою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 провадження у справі №523/15145/18 зупинено до розгляду справи №5213/7001/18 за позовом ОСОБА_2 про визнання електронних торгів та протоколу їх проведення, акту державного виконавця та свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів недійсними (т.1 а.с.36).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2019 року за клопотанням представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 провадження у справі поновлено (т.1 а.с.73).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2019 року заяву представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення (виділені матеріали: а.с.74, т.1 а.с.74-75).

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2019 року скасовано; заяву про забезпечення позову передано до суду першої інстанції для продовження розгляду (виділені матеріали: а.с.154-158).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2019 року провадження у справі №523/15145/18 зупинено до розгляду справи №523/7001/18 (т.1 а.с.76).

Ухвалою Суворовського районного суду ми. Одеси від 12 грудня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 провадження у справі №523/15145/18 поновлено (цивільна справа №523/7001/18 розглянута 20 жовтня 2022 року Одеськими апеляційним судом (т.1 а.с.103).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.220-222).

Висновок суду мотивовано наступним. Відповідач у квартирі постійно проживає. Частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житлового приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого житлового приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідно до жилого приміщення. Визначальним при вирішенні питання про те, чи є підстави для виселення особи, яка проживає у жилому приміщенні, яке було передане в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за валютним кредитом, є встановлення за які кошти придбано іпотечне майно. Якщо іпотечне майно придбано за особисті кошти позичальника, а не за рахунок кредиту, то виселення такого громадянина можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла. Відповідач придбала квартиру не за кредитні кошти, тому в силу вказаних норм не може бути виселена без надання житлового приміщення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1 а.с.224-225, 246-247).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Про розгляд справи не був повідомлений. Суд, захищаючи права боржника, забув про існування закріпленого конституційного права на власність. Суд послався на судову практику, яка не відповідає обставинам справи.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги. ОСОБА_1 купуючи квартиру знав/повинен був знати про проживання в квартирі ОСОБА_2 як минулого власника, а також те, що іншого житла вона не має та набула охоронюване законом право на мирне володіння майном (житлом) у законний спосіб. ОСОБА_2 є хворою, не має власного транспорту, зміна її місця проживання та переселення в АДРЕСА_3 , з якого вона може бути виселена без надання іншого житла та де немає поблизу медичних закладів, ставить під загрозу її право на житло і своєчасну медичну допомогу та буде невиправданим втручанням у її право на житло, повагу до її приватного життя. Таке втручання не є необхідним у демократичному суспільстві та буде непосильним тягарем для відповідача. ОСОБА_2 має право користування квартирою і не може бути виселена та знята з реєстрації її місця проживання. Відповідач придбала квартиру не за кредитні кошти, тому в силу частини 2 статті 109 ЖК України не може бути виселена без надання житлового приміщення (т.2 а.с.13-14).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

За положеннями частини 1 статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом; виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (ч.2 ст.109 ЖК України).

Тлумачення частини 2 статті 109 ЖК України з урахуванням статті 379 глави 26 ЦК України свідчить, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №295/4514/16).

Згідно Свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. 04 грудня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1450, ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з квартири загальною площею 60,9 кв.м, житловою площею 37,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира придбана за 496604,80 грн., що раніше належала на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. 19 листопада 2003 року за реєстровим №4161, зареєстрованого в КП «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 14 лютого 2007 року, номер запису 253 в книзі 540пр-78. Свідоцтво видано відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 41 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лавренюк А.О. 24 листопада 2017 року (т.1 а.с.7).

За інформацією станом на 04 грудня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира загальною площею 60,9 кв.м, житловою площею 37,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1426874951101), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована 04 грудня 2017 року на праві приватної власності (розмір частки 1/1) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі Свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. 04 грудня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1450 (т.1 а.с.8).

Квартира загальною площею 60,9 кв.м, житловою площею 37,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1426874951101), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. 19 листопада 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №4151 (т.1 а.с.22).

Згідно Договору іпотеки, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М. 05 березня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1642, квартира загальною площею 60,9 кв.м, житловою площею 37,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1426874951101), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , була передана ОСОБА_2 в іпотеку в порядку забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №014/007/82/71140 від 05 березня 2007 року по поверненню кредиту в розмірі 85986,00 доларів США, наданого на споживчі цілі (т.1 а.с.23-25).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , який набув квартиру у власність в порядку реалізації на торгах предмета іпотеки, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень частини 2 статті 109 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.

Чинне законодавство та відповідна йому судова практика, на яку орієнтує Верховний Суд, не передбачають виселення без надання іншого житлового приміщення у разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав, а не житлове приміщення, що передано в іпотеку (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №295/4514/16).

Поряд з цим, ОСОБА_1 як власник нерухомого майна (житлової нерухомості) в силу положень статті 383 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб; збереження за ОСОБА_2 права користування квартирою (з огляду на наявність на даний час відповідних обставин) не є цьому перешкодою. Квартира належить ОСОБА_1 , який як власник в силу положень частини 1 статті 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ОСОБА_1 як власник житла вправі визначати особам, які зберегли право користування житлом, певні правила користування житлом (визначати приміщення, яке вони мають право займати, встановлювати безоплатне/платне користування житловим приміщенням в квартирі тощо по аналогії з положеннями статті 405 ЦК України). У разі зміни обставин обґрунтування вимог про виселення ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до суду з новим позовом про виселення.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Справа в провадженні суду першої інстанції з жовтня 2018 року, суду апеляційної інстанції з серпня 2023 року, призначалась до розгляду неодноразово; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій; учасники справи на 13 листопада 2025 року повідомлені; підстави для подальшого відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 13 листопада 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова