Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №472/1351/25 — Миколаївський апеляційний суд

19.02.26

33/812/81/26

Справа № 472/1351/25

Провадження № 33/812/81/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участю: захисника Венделя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Венделем Олегом Михайловичем на постанову судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 листопада 2025 року серії ЕПР1 №506965 08 листопада 2025 року о 12 год 30 хв. по вул. Одеська, 21 в с. Миколаївка, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості та виїхав на головну дорогу. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Не погодившись із вказаною постановою суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Вендель О.М. - звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просив її скасувати, та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник Вендель О.М. вказував, що суд обґрунтував своє рішення тим, що ОСОБА_1 виїжджав на дорогу по вул. Одеська в с. Миколаївка, яка вважається головною по відношенню до дороги по вул. Болгарка, оскільки є дорогою обласного значення. Водночас матеріали справи не містять доказів, що вул. Одеська є головною. Так, фототаблиці не містять будь-яких вказівок на наявність світлофорів, знаків пріоритету чи напрямних розміток, які б визначали головну дорогу. Отже, вказане свідчить, що перехрестя вул. Одеська та вул. Болгарка є рівнозначним перехрестям, так як являється нерегульованим перехрестям, де немає ні світлофорів, ні знаків пріоритету, ні напрямних розміток, які б визначали головну дорогу. За такого на даному перехресті діють вимоги п. 16.12 ПДР, що свідчить про те, що у даному випадку саме водій автомобіль Daewoo Sens повинен був надати перевагу в русі автомобілю ВАЗ 2109, який знаходився праворуч від автомобіля Daewoo Sens, Крім того, захисник Вендель О.М. звертає увагу на недотримання працівниками поліції процесуальних норм при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про участь у даній ДТП іншого автомобіля, потерпілого, якому адміністративним правопорушення заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, свідків, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 256 КУпАП. Також в пункті 10 протоколу зазначено, що при фіксації події був застосований «Технічний засіб відеозапису: бодікамера», однак до матеріалів справи він не був долучений. Досліджена в судовому засіданні схема місця ДТП, не відповідає вимогам Інструкції. В схемі місця ДТП не відображено інший автомобіль - Daewoo Sens, який зазначений в «Назва об`єктів, зображених на схемі» під № 2, а отже, і не зазначено по якій вулиці рухався кожний з водіїв, не зазначено чи це регульоване чи нерегульоване перехрестя. Все вищевикладене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень ПДР , які б знаходились у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення захисника Венделя О.М., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами частин 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди при розгляді цих категорій справ повинні враховувати, що диспозиції цих норм є банкетними, а тому суду слід ретельно з`ясовувати та зазначати у своєму рішенні, в чому саме полягали порушення, норми яких правил не додержані, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом негативними наслідками, що настали.

Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №404849 від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 08 листопада 2025 року серії ЕПР1 №506965 08 листопада 2025 року о 12 год 30 хв. по вул. Одеська, 21 в с. Миколаївка, керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості та виїхав на головну дорогу. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучені письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , пояснення свідка ДТП – особи, яка перебувала в автомобілі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що були відібрані працівниками поліції під час складання адмінматеріалів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. розглядається в межах висунутого обвинувачення, яке сформульовано в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України, про порушення якого зазначено у складеному стосовно ОСОБА_1 протоколі, встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Оцінивши зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Постановляючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції вважав доведеним, що зіткнення транспортних засобів під керуванням правопорушника та потерпілого відбулося внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пункту 1.5 Правил дорожнього руху України та знаходиться з ним у причино-наслідковому зв`язку.

При цьому суд вважав встановленим, що ОСОБА_1 не вибравши безпечну швидкість руху, виїхав на головну дорогу - вулицю Одеську, внаслідок чого транспортні засоби ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 та Daewoo Sens д.н.з. НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження.

Між тим, з оскаржуваної постанови вбачається, що висновок про доведеність того факту, що ОСОБА_1 виїжджав на головну дорогу, сформовано судом лише на поясненнях учасників ДТП та свідка, що були відібрані поліцейським під час складання адміністративних матеріалів. При цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, визначених даною нормою, а, отже, перебувають з ними в причинному зв`язку. Положення п. 1.5 ПДР носять загальний характер по відношенню до інших норм ПДР України, які приписують водієві конкретні дії у відповідності до кожній дорожній ситуації, та відповідний алгоритм дій, за дотриманням якого забезпечується безпека руху. Тобто визначаючи порушення водієм цих пунктів ПДР України, особа, яка складає відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, повинна конкретизувати в чому саме полягала невідповідність дій водія конкретній дорожній ситуації, та відповідно зазначити пункт ПДР України, який приписує діяти водієві за визначеними Правилами, які забезпечують дотримання ним безпеки руху.

Отже, за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, порушення ОСОБА_1 безпеки дорожнього руху не має конкретизації, оскільки об`єктивна сторона правопорушення викладена таким чином, що виключає порушення ним пунктів ПДР України у зв`язку з виїздом на головну дорогу. Порушення інших пунктів ПДР України, які викладені в їх особливій частині, а не в загальних положеннях, які б приписували ОСОБА_1 в тій дорожній обстановці діяти іншим чином, а не як викладено у змісті складеного протоколу, поліцейськими, які його складали, не наведено.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що схема місця ДТП та фотознімки з місця ДТП не містять даних про те, що вул. Одеська є головною дорогою по відношенню до вулиці Болгарка у с. Миколаївка , зокрема відсутні будь-які дорожні знаки пріоритету, які б підтверджували нерівнозначність цих доріг. ОСОБА_1 в суді першої інстанції також стверджував, що він рухався по рівнозначному перехрестю доріг. Отже зафіксована схемою місця ДТП та фотознімками з місця ДТП дорожня обстановка не доводить того, що зіткнення транспортних засобів сталося за обставин, викладених у постанові суду першої інстанції.

За такого висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до адміністративної відповідальності, не можна вважати обґрунтованим.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ поширює передбачені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини стандарти та процедурні гарантії, встановлені для кримінальних проваджень також на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Отже, оскільки відповідно до діючого КУпАП справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення, є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. А тому наявність або відсутність у діях водія ОСОБА_1 інших порушень Правил дорожнього руху України, про які не зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та за умови виконання яких ОСОБА_1 мав би технічну можливість відвернути дорожньо-транспортну пригоду, виходять за межі висунутого обвинувачення і не можуть бути перевірені в судовому засіданні по даному провадженню.

Враховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність підстав для застосування цієї норми не перешкоджає захисту прав в порядку цивільного судочинства, оскільки у випадку наявності спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, питання про винуватість учасників дорожньо-транспортної пригоди у її вчиненні може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана захисником Венделем О.М., підлягає задоволенню.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Венделем Олегом Михайловичем задовольнити.

Постанову судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць