Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №153/1819/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/1819/25

Провадження №11-кп/801/275/2026

Категорія: 11

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8

представника потерпілого – адвоката

в режимі відеоконференції ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12025020170000227, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.08.2025 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, пенсіонера, в силу статті 89 КК України раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 КК України,-

Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.

Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 КК України та призначено покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано попереднє ув`язнення у межах цього кримінального провадження з 16.08.2025 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 91 650 (дев`яносто одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 28 копійок.

На підставі пункту четвертого частини першої статті 96? КК України застосовано спеціальну конфіскацію до мисливської рушниці «ИЖ-27» № Т00510.

Вирішено питання про заходи забезпечення кримінального провадження у виді ае8шту майна та долю речових доказів.

Місцевий суд установив, що ОСОБА_7 15 серпня 2025 року близько 22 години 00 хвилин разом з ОСОБА_11 знаходилися біля магазину «Оксана», що розташований по вулиці Радянській, 38/2 у селі Велика Кісниця Могилів-Подільського району, де спільно вживали спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на побутовому ґрунті виникла словесна суперечка, яка переросла в штовханину, під час якої ОСОБА_12 наніс ОСОБА_13 один удар кулаком руки в ділянку обличчя, від якого останній впав на землю. Після цього у ОСОБА_7 на ґрунті образи виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «211540-120-20» реєстраційний номер НОМЕР_1 поїхав до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де взяв власну гладкоствольну мисливську рушницю марки «ИЖ-27» № НОМЕР_2 із набоями до неї, та на указаному автомобілі повернувся до магазину «Оксана», де близько 22 години 30 хвилин під приводом розмови, покликав до себе ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 , останній, перебуваючи в автомобілі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на найвищу соціальну цінність життя людини, використовуючи наявну у нього гладкоствольну мисливську рушницю, через відчинене вікно водійських дверей здійснив постріл у напрямку ОСОБА_11 з вищезазначеної рушниці в область грудей та живота, завдавши вогнепальні поранення. Бажаючи уникнути відповідальності за скоєне, ОСОБА_7 одразу після здійснення пострілу покинув місце події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи унаслідок здійсненого ОСОБА_7 пострілу ОСОБА_11 були завдані тілесні ушкодження у виді проникаючого вогнепального поранення правої грудної і черевної порожнини; рани передньої стінки черевної порожнини справа; перелому 7-го ребра справа, розриву печінки, діафрагми, правої легені, правобічного гемотораксу (2800 мл. в правій плевральні порожнині); розриву аорти; перелому 7-го хребця. Указані тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 .

Ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною першою статті 115 КК України як вбивство – умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 ставиться питання про скасування вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року через істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за пред`явленим обвинуваченням у виді дванадцяти років позбавлення волі із позбавленням права зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв, патронів до них на строк три роки. Речовий доказ - мисливську рушницю «ИЖ-27» № НОМЕР_2 конфіскувати у дохід держави шляхом передачі Збройним Силам України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки кримінальне правопорушення (вбивство) вчинене ОСОБА_7 із застосуванням належної йому мисливської рушниці та за наявності дозволу на носіння та зберігання зброї, термін якого закінчується 11.06.2027, місцевий суд відповідно до положень частини другої статті 55 КК України мав прийняти рішення про призначення додаткового покарання - позбавлення права зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв, патронів до них на певний строк. Також на думку прокурора речовий доказ (знаряддя злочину) мисливська рушниця підлягає конфіскації у дохід держави шляхом передачі Збройним Силам України.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про зміну вироку місцевого суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить призначити обвинуваченому покарання за частиною першою статті 115 КК України мінімальне покарання у виді семи років позбавлення волі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при призначенні покарання суд не врахував що ОСОБА_7 не приховуючи жодних обставин розповів про фактичні дії, які він учинив, не намагався приховувати знаряддя злочину (рушницю), одразу вдав її працівникам поліції, що свідчить про активне сприяння розкриттю злочину. Також суд мав врахувати похилий вік обвинуваченого, його взаємовідносини з потерпілим, а також характеристику та поведінку самого потерпілого ОСОБА_11 , який негативно характеризується за місцем проживання, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. Інкримінований злочин був вчинений на ґрунті тяжкої образи з боку потерпілого та під впливом вживання алкогольних напоїв.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 ставиться питання про зміну вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить змінити кваліфікацію його дій на статтю 116 КК України (умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання) та зменшити термін призначеного покарання.

У своїх доводах вказує на те, що суд не взяв до уваги фактичні обставини, а саме його показання про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_11 , а постріл відбувся самовільно. Не враховано показання свідка ОСОБА_14 про те, що конфлікт розпочав власне потерпілий, який наносив йому тілесні ушкодження. Допитані свідки стверджували той факт, що потерпілий ОСОБА_11 був конфліктною людиною, раніше неодноразово допускав агресивну поведінку щодо нього. Свідок ОСОБА_15 (дружина) показала, що він прийшов додому у стані глибокого шоку, схвильований, побитий, із розірваною футболкою. Ці факти очевидно вказують на вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, викликаного віктимною поведінкою потерпілого.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 до початку апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги, що відповідно до положень статті 403 КПК України має наслідком закриття апеляційного провадження у цій частині.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник – адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги захисника з підстав, викладених в ній та просили задовольнити, водночас не заперечували проти апеляційної скарги прокурора.

Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вважаючи вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій та призначення основного покарання законним та обґрунтованим. Одночасно підтримав доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні в частині призначення додаткового покарання та вирішення питання про речові докази.

Представник потерпілого – адвокат ОСОБА_9 підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та заперечувала проти апеляційної скарги сторони захисту.

Потерпілий ОСОБА_16 будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду не з`явився, заяв про поважність причин неприбуття до суду не подавав. Його представник не заперечувала проти проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого. Такі обставини відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджають проведенню апеляційного розгляду.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з оскаржуваного вироку, зазначені норми закону в частині доведеності вини, кваліфікації дій особи та призначення покарання дотримані, а висновки місцевого суду із цих питань належним чином умотивовані.

Висновки щодо призначення основного покарання.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до частини другої статті 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За приписами частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Цей Суд у своїх рішеннях зазначає, що для досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції не дотримав.

Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.

Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Окрім наведеного ККС ВС у постанові від 09.10.2018. (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Повертаючись до доводів апеляційної скарги захисника в частині суворості призначеного покарання суд установив, що місцевий суд при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, непоправні наслідки у виді загибелі потерпілого, а також особу винного, який в силу статті 89 КК України вважається таким, що немає судимості, є пенсіонером, особою похилого віку, має позитивну репутацію (характеристику), одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також місцевий суд не встановивши обставин, які пом`якшують покарання, взяв до уваги обставину, яка його обтяжує – вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Проте поза увагою місцевого суду залишились інші обставини, які істотно впливають на розмір призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Так, у цьому провадженні із показань обвинуваченого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 установлено, що померлий ОСОБА_11 негативно характеризується, був конфліктною людиною. Окрім цього із показань обвинуваченого та дослідженого судом висновку експерта № 68 від 16.08.2025 установлено, що вчинення ОСОБА_7 умисного вбивства ОСОБА_11 мало місце внаслідок побиття потерпілим обвинуваченого та отримання останнім внаслідок цього легких тілесних ушкоджень.

Таким чином неправомірні дії з боку потерпілого ОСОБА_11 (віктимна поведінка) у значній мірі вплинула на вчинення цього кримінального правопорушення та відповідно до пункту сьомого частини першої статті 66 КК України визнається обставиною, яка пом`якшує покарання.

Місцевий суд призначаючи покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі також виходив з того, що ОСОБА_7 не розкаявся у вчиненому, оскільки не визнавав провину у вчиненому.

Проте на час апеляційного розгляду обвинувачений змінив свою поведінку, що підтверджується, зокрема, відмовою від апеляційної скарги, у якій ставилось питання про зміну кваліфікації на меш тяжке кримінальне правопорушення. Така поведінка ОСОБА_7 очевидно свідчить про усвідомлення ним наслідків вчиненого та готовність понести покарання за вчинене діяння.

З урахуванням наведеного на переконання суду призначене покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі є невиправдано суворим та підлягає зменшенню.

Висновки щодо призначення додаткового покарання

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Санкція частини першої статті 115 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років та при цьому не містить вказівку про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Проте положеннями частини другої статті 55 КК України визначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Положення цієї норми закону про кримінальну відповідальність вказують на те, що у випадку, коли додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не передбачене у санкції статті Особливої частини КК України, суд з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи, та з покликанням на положення частини другої статті 55 України повинен вирішити питання про можливість збереження за винною особою права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У цьому провадженні в ході судового розгляду місцевий суд дослідив письмові докази та при цьому установив, що ОСОБА_7 є власником гладкоствольної зброї ИЖ-27, 16 калібру, № НОМЕР_2 , а також гладкоствольної зброї ТОЗ-63, 16 калібру, № НОМЕР_3 . Згаданими мисливськими рушницями обвинувачений користується відповідно до дозволу на зберігання та носіння зброї, термін якого закінчується 11.06.2027 (т. 2, а. п. 102-106).

Таким чином місцевим судом було установлено, що вчинення ОСОБА_7 умисного вбивства у значній мірі було зумовлене наявністю у винного дозволу на носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Такі обставини вимагали від суду із покликанням на положення частини другої статті 55 КК України призначити винній особі додаткове покарання у виді позбавлення права зберігання та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів на певний строк.

Таке неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню) є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку апеляційним судом у цій частині.

Висновки щодо конфіскації речового доказу шляхом передачі Збройним Силам України.

За змістом пункту першого частини дев`ятої статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Як убачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд на підставі пункту четвертого частини першої статті 96? КК України застосував спеціальну конфіскацію до мисливської рушниці «ИЖ-27» № Т00510, як до знаряддя вчинення злочину.

При цьому за змістом статті 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином закон не покладає на суд обовязку вирішувати у вироку спосіб виконання цього судового рішення в частині конфіскації майна, оскільки таке здійснюється органом державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

З цих підстав суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині.

Керуючись ст. 403, 404, 405, 407, 420 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги.

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025020170000227, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 КК України скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити у цій частині новий вирок.

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 КК України та призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із позбавленням права зберігання та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів на строк 3 (три) роки.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, з засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, його захиснику та потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові заперечення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді: