Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №746/603/25 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/603/25

2/746/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 лютого 2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого – судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Сакун Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі – ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2024 року № 8130070 у розмірі

37 244,00 грн, з яких 11 480,00 грн – заборгованість за основним боргом, 20 664,00 грн – заборгованість за відсотками, 5 100,00 грн – неустойка. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого при поданні цієї позовної заяви, в розмірі

2 422,40 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Свеа Фінанс» зазначило, що 28 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі – ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8130070.

10 червня 2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 липня 2024 року № 8130070 в сумі

37 244,00 грн, з яких 11 480,00 грн – заборгованість за основним боргом, 20 664,00 грн – заборгованість за відсотками, 5 100,00 грн – неустойка.

Оскільки всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання за кредитним договором, після набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Свеа Фінанс», ні на рахунок попереднього кредитора, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа Фінанс», яку позивач просить стягнути з неї в судовому порядку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2025 року справу передано на розгляд судді Нагорній Н.Г.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду на 12 год. 00 хв. 19 лютого 2026 року, про що належним чином повідомлено сторони у справі. Вказаною ухвалою суду сторонам у справі також запропоновано вчинити процесуальні дії, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України). Копію ухвали надіслано сторонам.

У судове засідання, призначене на 19 лютого 2026 року, представник позивача не з`явився. У прохальній частині позовної заяви ТОВ «Свеа Фінанс» викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, зазначено, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» підтримує у повному обсязі, також вказано, що проти винесення заочного рішення товариство не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 19 лютого 2026 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена (копію ухвали від 22 січня 2026 року отримала 28 січня 2026 року). Відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

28 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено кредитний договір № 8130070, згідно з яким банк перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 10 000,00 грн (пункт 1.3. договору), строком на 360 днів (пункт 1.4 договору). Згодом позичальниця звернулася до ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» шляхом вчинення дій у відповідному розділі ІТС Товариства та ініціював укладення додаткової угоди про внесення змін до договору про надання споживчого кредиту № 8130070 в частині

збільшення суми кредиту на 4 000,00 грн (пункт 1 додаткової угоди), згідно з якою загальна сума кредиту становить 14 000,00 грн.

На підтвердження перерахування на рахунок позичальниці коштів у сумі 10 000,00 грн згідно з умовами кредитного договору позивач надав витяг від 12 червня 2025 року, вих. № 11722, підписаний генеральним директором ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», згідно з яким 28 липня 2024 року о 15:12:00 на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 10 000,00 грн (номер транзакції – 1446715111, номер замовлення – 48886253, статус – успіх), пославшись на те, що між ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та ТОВ «Авентус Україна» 08 липня 2020 року укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 087/20-П.

На підтвердження перерахування на рахунок позичальниці коштів у сумі 4 000,00 грн згідно з умовами додаткової угоди позивач надав витяг від 12 червня 2025 року, вих. № 11722, підписаним генеральним директором ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», згідно з яким 28 липня 2024 року о 15:21:00 на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 4 000,00 грн (номер транзакції – 1446721014, номер замовлення – 48886335, статус – успіх), пославшись на те, що між ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та ТОВ «Авентус Україна» 08 липня 2020 року укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 087/20-П.

У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

10 червня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу № 01.02-12/25.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» вважає себе кредитором, до якого за договором факторингу від 10 червня 2025 року № 01.02-12/25. перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 липня 2024 року № 8130070 та додатковою угодою до договору від 28 липня 2024 року, однак позивач, звертаючись до суду, не врахував, що за договором факторингу до фактора може перейти вимога лише за дійсним зобов`язанням та не надав суду жодного первинного документа, який би засвідчив, що позикодавець ТОВ «Авентус Україна» перерахувало грошові кошти відповідачці в розмірі, передбаченому кредитним договором та додатковою угодою, а відповідачка ці кошти отримала.

Крім того позивач не надав суду належних доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором від 28 липня 2024 року № 8130070 та додатковою угодою до договору від 28 липня 2024 року, укладеними між ТОВ « Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія – позивач повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний договір про відступлення права вимоги, реєстр боржників, що передається кредитором новому кредитору згідно із вказаним договором, акт приймання-передачі, підписані сторонами такого договору, а також докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

Однак позивач не надав суду належно оформленого реєстру (витягу з реєстру) боржників до договору факторингу, з якого б убачалось що до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги ТОВ « Авентус Україна» до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 липня 2024 року №8130070 та додатковою угодою до договору від 28 липня 2024 року, укладеними між ТОВ « Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Витяг з друкованого реєстру боржників № 1, що є додатком до договору факторингу від 10 червня 2025 року № 01.02-12/25, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт), копію якого надало ТОВ «Свеа Фінанс» на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 липня 2024 року № 8130070 та додатковою угодою до договору від 28 липня 2024 року, укладеними між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , не відповідає вимогам до такого реєстру (витягу з реєстру), визначеним, зокрема, умовами договору факторингу (підпункт 3.1 договору), оскільки такий витяг підписано директором ТОВ «Свеа Фінанс» Максимом Кашпуром та завірено печаткою ТОВ «Свеа Фінанс», тоді як такий витяг повинен бути підписаний уповноваженими представниками обох сторін договору факторингу та скріплений їх печатками.

При цьому слід зазначити, що акта приймання-передачі за договором факторингу від 10 червня 2025 року № 01.02-12/25 позивачем взагалі суду не надано.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів виникнення у ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до позивача, а відтак і набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 28 липня 2024 року № 8130070 та додатковою угодою до договору від 28 липня 2024 року, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 37 244,00 грн, що є підставою для відмови в позові.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з пунктом 2 частини другої цієї статті – у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на правову допомогу, покладаються на позивача.

Виходячи із зазначених положень закону, ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в позові про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Свеа Фінанс», вимога ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрат на оплату судового збору також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Н.Г. Нагорна