Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №337/119/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/119/26

Номер провадження 2/337/695/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Салтан Л.Г.,

за участю секретаря Кабалюка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Перша Запорізька державна нотаріальна контора про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року позивач звернулась до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, з позовом до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Перша Запорізька державна нотаріальна контора про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відомості про що були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виключивши відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті.

Позивачка та її представник звернулась до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутністю, позов просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, із заявами про відкладення розгляду справи не звертався, про розгляд справи сповіщений у встановленому порядку.

Перша Запорізька державна нотаріальна контора надала заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Відзив на позов у відповідності до ст. 178 п.8 ЦПК України не надано, представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України.

У відповідності до т. 223 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності осіб, що не з`явились до судового засідання.

Розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1150. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до першої державної нотаріальної контори у м. Запоріжжі. 06.11.2025 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори винесено постанову № 4876/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії , зві змісту якої вбачається, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 45982690 від 06.11.2025р. було виявлено наступне обтяження: Підстава обтяження: постанова, б/н, 05.02.2002, ВДВС Старобільського управління юстиції, вх. 301 19.06.02 .Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Тип обтяження: арешт (архівний запис). Реєстраційний номер обтяження: 2778876 Власник: ОСОБА_2

18.11.2025р. на адресу Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено адвокатський запит щодо надання інформації стосовно наявності виконавчих проваджень у Старобільському ВДВС у Старобільському районі Луганської області відносно гр. ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповіддю від 04.12.2025р. № 14381 виконавча служба повідомила, що при перевірці Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчою службою встановлено, що на виконанні у Старобільському ВДВС у Старобільському районі Луганської області не перебувають виконавчі документи відносно громадянина ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ».

10.12.2025р. на адресу Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено адвокатський запит щодо зняття обтяження майна, належного ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповіддю від 15.12.2025 р. № 15131 виконавча служба повідомила наступне: - «При перевірці Автоматизованої системи виконавчого провадження, було встановлено, що на виконанні не перебувають виконавчі документи відносно громадянина ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ».

Згідно інформації з відкритого доступу до сайту Єдиного Державного реєстру боржників України, в реєстрі боржників значиться лише одна особа на ім`я ОСОБА_2 , але ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших проваджень щодо осіб з прізвищем, ім`ям та по-батькові ОСОБА_2 у ЄДРБ не значиться.

За доводами позивача, не спростованими з боку відповідача, значена заборона, яка виникла внаслідок дій відповідача, порушує її право власності щодо розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 4 ЦПК України гарантує право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійснені їм права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відносно померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешт на спадкове майно, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, а наявність такого обтяження створює позивачці об`єктивні перешкоди у здійсненні права на отримання спадщини за законом та реалізації законних прав та інтересів, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги законні та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 11,13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд–

У Х В А Л И В :

Позов – задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника б/н. 05.02.2002 Старобільським відділом державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (раніше назва ВДВС Старобільського управління юстиції), вх. 301 19.06.02 та оголошення заборони на його відчуження, видавник Старобільський відділ державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відомості про що були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 2778876, виключивши відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Л.Г.Салтан