Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №740/7054/24 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/7054/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/97/26

Категорія - кримінальні Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025270380000118 від 03 лютого 2025 року, за апеляційною скаргою прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 травня 2025 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання в АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2024 року за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців із звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік;

- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року за ч.2 ст.309, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим за ч.2 ст.309 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та невідбутого покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

ОСОБА_8 визнано винуватим за ч.1 ст.263 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року, та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 постановлено обчислювати з 13 лютого 2025 року.

Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 25 лютого 2025 року по 01 травня 2025 року, з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави 7 561 грн 05 коп витрат на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Місцевим судом установлено, що ОСОБА_8 , який засуджений вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2024 року за ч.2 ст.309 КК України до 01 року 06 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 01 рік, 16 листопада 2024 року близько 10 год 20 хв, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи поблизу буд.66 по вул. Коцюбинського в м. Ніжині Чернігівської області, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, будучи особою, яка вживає психотропні речовини, з особистих мотивів, всупереч приписам Законів України «По наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», з метою незаконного придбання для подальшого зберігання психотропної речовини з метою її вживання, шляхом відшукання та привласнення знайденого, піднявши із землі, незаконно придбав згорток, всередині якого, достовірно для нього знаходився поліетиленовий пакет із пазовим замком (пакет типу Zip-Lock) із порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено-PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), після чого залишив собі, тим самим незаконно придбав заборонений законом, особливо небезпечний психотропний засіб і розпочав його зберігати, з метою особистого вживання без мети збуту.

У подальшому, 16 листопада 2024 року близько 10 год 32 хв, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, рухаючись по вул. Коцюбинського в м. Ніжині Чернігівської області, ОСОБА_8 був зупинений працівниками Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, при цьому, розуміючи протиправний характер своїх дій в частині незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено-PVP, по приїзду СОГ погодився добровільно видати їм пакет із психотропною речовиною.

16 листопада 2024 року, в період часу з 11 год 09 хв по 11 год 15 хв, під час огляду місця події в м. Ніжині Чернігівської області по вул. Коцюбинського поблизу буд.66, в ОСОБА_8 виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет із пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору, у складі якої міститься особливо небезпечна психотропна речовина-PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,3107 г.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» PVP віднесено до Списку 2 Таблиці І «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».

ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, наприкінці травня 2022 року поблизу вул. Прилуцька в м. Ніжині Чернігівської області, у лісосмузі (точні координати 50,99876 Пн, 31,88541 Сх), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року за №622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року за №576, знайшов на землі та взяв із собою, чим придбав, корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН, який споряджений вибуховою речовиною А-1Х-1 (флегматизований гексоген) масою 90 г, та ударно-дистанційний запал УДЗ, що в конструктивному поєднанні є наступальною осколковою ручною гранатою РГН, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів, переніс вказану гранату до сараю по вул. Прилуцькій в м. Ніжині (точні координати 50,99853 Пн, 31,88360 Сх), та почав її зберігати без передбаченого законом дозволу.

03 лютого 2025 року в ОСОБА_8 , який попередньо взяв вищевказану гранату РГН із сараю по вул. Прилуцькій в м. Ніжині та почав її носити при собі, у період часу з 15 год 02 хв по 15 год 41 хв працівниками поліції в м. Ніжині по вул. Прилуцькій поблизу будівлі ЗОШ №17 (точні координати 50,99934 Пн, 31,88527 Сх) було вилучено вищевказаний корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН, який споряджений вибуховою речовиною А-1Х-1 (флегматизований гексоген) масою 90 г, та вищевказаний ударно-дистанційний запал УДЗ, що в конструктивному поєднанні згідно з висновком експерта є наступальною осколковою ручною гранатою РГН, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів, яку ОСОБА_8 придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_8 , який засуджений вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року за ч.2 ст.309 КК України, наприкінці січня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, на галявині по вул. Набережній в м. Ніжині Чернігівської області (точні координати 51,04984 Пн, 31,88084 Сх), з особистих мотивів без мети збуту, всупереч вимогам Законів України «По наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», з метою особистого вживання психотропної речовини, шляхом відшукання, знайшов та підняв із землі, чим незаконно придбав, пластилінову кульку, в якій всередині, достовірно для нього, знаходився поліетиленовий пакет з пазовим замком (пакет типу Zip-Lock) з порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено-PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), після чого поклав вказану кульку до кишені та почав незаконно зберігати при собі особливо небезпечний психотропний засіб з метою особистого вживання без мети збуту. 03 лютого 2025 року у період часу з 15 год 02 хв по 15 год 41 хв в м.Ніжині по вул. Прилуцькій поблизу будівлі ЗОШ №17 (точні координати 50,99934 Пн, 31,88527 Сх) працівниками поліції в ОСОБА_8 вилучено пластилінову кульку, у середині якої було виявлено згорнутий прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору, в складі якої міститься особливо небезпечна психотропна речовина-PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою 0,629 г, яку ОСОБА_8 попередньо незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» PVP віднесено до Списку 2 Таблиці І «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».

Не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення остаточного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим за ч. 2 ст.309, ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.11.2024, і призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту ухвалення Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області вироку від 01.05.2025. У решті вирок залишити без змін.

Звертає увагу, що ОСОБА_8 раніше судимий вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.11.2024 за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, та до постановлення цього вироку 16.11.2024 він вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ст. 309 КК України. Водночас, і після постановленого вироку 03.02.2025 ОСОБА_8 вчинив аналогічний злочин, який не має окремої кримінально-правової кваліфікації, і його дії за цим епізодом також були кваліфіковані як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ст. 309 КК України. Тому вказує, що всі кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, були вчинені після постановлення вироку, у зв`язку з чим суд безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України. Зазначає, що положеннями ст.ст. 71,72 КК України не передбачено зарахування засудженому у строк покарання строку відбутого покарання в іншому кримінальному провадженні, проте це залишено поза увагою суду та призвело до зайвого зарахування в строк покарання за оскаржуваним вироком строку перебування під вартою на виконання попереднього вироку з 01.04.2024 по 11.04.2025, що зарахуванню на підставі ст. 71 КК України не підлягає. Вважає за необхідне визначити початок строку відбування покарання з дня ухвалення оскаржуваного вироку суду першої інстанції, тобто з 11.04.2025, оскільки на той момент бралися до уваги відбута та невідбута частини покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, позицію обвинуваченого, думку захисника, який частково погодився з апеляційною скаргою в частині застосування ч. 4 ст. 70 КК України, однак не згоден з небхідністю зарахування у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 01.05.2025, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК.

Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся, погодився на недоцільність дослідження доказів у кримінальному провадженні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України, в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Однак, як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання вказаних вимог не дотримано.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які в частині психотропної речовини відносяться до категорії нетяжких злочинів і пов`язані із повторним незаконним обігом особливо небезпечної психотропної речовини, і протягом року після засудження як за ч.1, так і ч.2 ст.309 КК України, в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вказаних дій та передбачає тяжкі наслідки не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення та суспільства в цілому, а в частині вибухового пристрою відноситься до категорії тяжких злочинів і пов`язане із незаконним поводженням із вибуховим пристроєм - ручною гранатою, що також свідчить про підвищену суспільну небезпеку вказаних дій та передбачає тяжкі наслідки не лише для здоров`я та життя конкретної особи, а й для населення та суспільства в цілому, дані про особу обвинуваченого, його вік і постійне місце проживання в м. Ніжині, де проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_10 , позитивні характеристики, є працездатною особою, має професійно-технічну освіту, з укладенням у встановленому порядку трудовим договором не працює і не має постійного джерела доходу, не одружений, не перебуває на обліку лікаря-психіатра, з 04 серпня 2021 року перебуває на обліку лікаря-нарколога з приводу вживання алкоголю, врахував досудову доповідь, згідно якої щодо нього встановлені високий ступінь ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній щодо небезпеки для суспільства із зазначенням можливості виправлення без позбавлення чи обмеження волі, врахував обставини, які пом`якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, і обтяжуючу покарання обставину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме рецидив злочинів, та визнав за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій інкримінованих статей та на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то колегія визнає їх слушними, виходячи з такого.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Статтею 71 КК України визначено призначення покарання за сукупністю вироків, яка вказує, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 390/253/19 від 08.02.2021, якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК України, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або кілька – після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 раніше судимий вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.11.2024 за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. (а.п. 138-139). До ухвалення цього вироку ОСОБА_8 вчинив 16 листопада 2024 року незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

03 лютого 2025 року після ухвалення вироку ОСОБА_8 вчинив аналогічний злочин, який не має окремої кримінально-правової кваліфікації, де його дії за цим епізодом також були кваліфіковані як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Положеннями ст. 70 КК України передбачено призначення покарання за сукупністю злочинів, а ч. 4 визначає, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Отже, всі кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_8 були вчинені після постановлення вироку, тому місцевий суд безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України.

Враховуючи положення ст. 71 КК України та роз`яснення п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, а тому суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком, з поміж іншого, треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Оскільки при призначенні остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України суд до призначеного покарання за новим вироком приєднує саме невідбуту частину покарання за попереднім вироком, початок строку відбування покарання має рахуватись або з дня ухвалення нового вироку (коли особа перебуває під вартою), або з дня приведення такого вироку до виконання (коли особа не під вартою). При цьому, відповідно до ст. 71 КК України, на відміну від положень ч. 4 ст. 70 КК України, відбута частина покарання за попереднім вироком у строк відбування покарання не зараховується.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про попереднє ув`язнення” попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили та згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зараховується судом у строк покарання.

Як видно ОСОБА_8 затримано 13.02.2025 на виконання вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.11.2024 та поміщено до ДУ “Чернігівський слідчий ізолятор”. У даному кримінальному провадженні обвинуваченого не затримували та стосовно нього запобіжний/ захід не обирався.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 25 лютого 2025 року у межах справи № 740/7054/24 на підставі п.12 ч. 1 ст. 537 КПК України ОСОБА_8 тимчасово залишено в ДУ “Чернігівський слідчий ізолятор” з подальшим поміщенням до ІТТ №3 м. Ніжин ГУНП в Чернігівській області, на час розгляду судом об`єднаного кримінального провадження за № 12024275490000307 від 16.11.2024.

Відтак, перебування ОСОБА_8 під вартою на виконання попереднього вироку неможливо зараховувати в строк остаточного покарання, призначеного відповідно до ст. 71 КК України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.09.2022 (справа №229/5466/20).

Проте, місцевий суд вищевказаних вимог не дотримався та безпідставно зарахував у строк відбування покарання частину відбутого строку покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком від 28.11.2024, адже ухвалив рішення і про зарахування у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення ОСОБА_8 з 25.02.2025 по 01.05.2025, і визначення початку строку відбування покарання з 13 лютого 2025 року – затримання на виконання вироку від 28.11.2024.

Отже, зарахування судом першої інстанції строку відбування покарання у іншому кримінальному провадженні свідчить про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що призвело до зайвого зарахування у строк покарання за оскаржуваним вироком строку перебування під вартою на виконання попереднього вироку з 01.04.2024 по 11.04.2025, що зарахуванню на підставі статті 71 КК України не підлягає.

За таких підстав, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити початок строку відбування покарання з дня ухвалення оскаржуваного вироку суду першої інстанції, тобто з 01.05.2025.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 413, 418, 420, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 травня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати у частині призначеного остаточного покарання.

Ухвалити новий вирок.

ОСОБА_8 визнати винуватим та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки,

за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного судк Чернігівської області від 28.11.2024, і призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 4 (чотири) місяці.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту ухвалення вироку Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 01.05.2025.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4