Додаткове рішення від 21 січня 2026 р. у справі №505/4433/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/88/26

Справа № 505/4433/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Одеського апеляційного суду

клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Цесельської Інни Валентинівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кравця Р.Ю. звернувся до суду з позовом, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано незаконним та скасувати наказ начальника виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 242/ос від 15.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток № 3 ст. Подільськ від роботи з 15.12.2021 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47 063 (сорок сім тисяч шістдесят три) грн 47 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1816 (ода тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в інтересах якої діє адвокат Миргородова Олена Юріївна, подали апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в інтересах якої діє адвокат Миргородова Олена Юріївна – залишено без задоволення. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року – залишено без змін.

Короткий зміст вимог

22.12.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Цесельської І.В., про ухвалення додаткового рішення.

В заяві сторона позивачів просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, пов`язану з переглядом справи № 505/4433/21 у суді апеляційної інстанції у розмірі 14300 грн.

В заяві наголошується, що у відповіді на апеляційну скаргу було вказано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу який складався із: витрат на підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу, вартість зазначеної послуги складає 10000 грн; та витрат на участь адвоката у судовому засіданні поза межами суду м. Києва (планово 1 засідання – 4300 грн). Акцентується увага на тому, що в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції розмір витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу не змінився, та становить 14300 грн.

Заперечення на клопотання (заяву)

Адвокат Миргородова О.Ю. яка діє в інтересах АТ «Українська залізниця» подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому посилаючись на неспівмірність заявлених витрат з складністю справи та виконаним адвокатом робіт просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 505/4433/21 до 4000 грн.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Згідно з частинами першою та третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, втому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у частинах п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Цесельська І.В. представляє інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, нею на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які поніс Позивач, надано: копію Договору № 269 про надання правової допомоги від 17.12.2021 року; рахунок на оплату № 539 від 24.07.2025; рахунок на оплату № 901 від 18.12.2025 року; квитанцію № 227835386 від 28.07.2025 року№ квитанцію № 3 від 20.12.2025 року; Акт надання послуг № 459 від 29.07.2025 року, відповідно до якого виконавцем були надані послуги з написання відзиву на апеляційну скаргу – вартість яких становить 10000 грн; Акт надання послуг № 680 від 22.12.2025 року, відповідно до якого виконавцем були надані послуги – участь у судовому засіданні 18.12.2025 року – вартістю 4300 грн.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які належить застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, сторона відповідачів, заперечуючи проти заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, вказує на те, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та неспівмірною з реальним обсягом такої допомоги у суді апеляційної інстанції, часом витраченим на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та їх розумності.

Таким, чином, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих заявнику послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, заперечення іншої сторони, щодо заявленої суми та прохання про її зменшення, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена представником Коваленка О.В. сума в розмірі 14300 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, оцінюючи надані апеляційному суду докази понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що його представником не доведено, що такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.

Зокрема, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, беручи до уваги тривалість розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх неминучості та розумності їхнього розміру, відтак, відсутні підстави для покладення на АТ «Українська залізниця» обов`язку з відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.

Щодо послуг, наданих адвокатом в Одеському апеляційному суді: підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуги якої складає 10000 грн, колегія суддів враховує те, що вказана послуги є типовою процесуальною дією, що не виходить за межі стандартної підготовки до апеляційного розгляду справи. Крім того, справа не відзначається підвищеною складністю, не містить виняткових юридичних питань чи значного обсягу доказової бази, що могло б об`єктивно обґрунтувати заявлений обсяг витрат. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу в цій частині до 3000 грн, як такого, що є розумним та співмірним із характером і складністю справи.

Щодо заявлених витрат за участь у судовому засіданні Одеського апеляційного суду вартість якого складає 4300 грн за одне судове засідання, колегія суддів зазначає, що заявлений розмір є неспівмірним зі складністю справи, судове засідання не було тривалим та не відзначалися підвищеною складністю, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання, крім того адвокат приймав участь у розгляді в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а тому в цій частині колегія суддів також вважає за доцільне зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн, як такого, що є розумним та співмірним із характером і складністю справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про те, що визначений Коваленко О.В. та його адвокатом розмір витрат є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для АТ «Українська залізниця», що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000 грн, що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, колегія суддів, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Цесельської Інни Валентинівни, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький