Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №523/2155/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/2155/26

Провадження №2-а/523/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Малиновського О.М.,

за участі секретаря – Березніченко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №15, в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Павзюка А.А. через систему «Електронний суд» 30.01.2026р. звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Позовна заява мотивована тим, що 24.01.2026року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №R317157 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 гривень. За твердженням позивача даною постановою його повторно було притягнуто до адміністративної відповідальності за теж саме порушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою №R311200 від 23.01.2026р. штраф по якому він добровільно сплатив.

З урахуванням викладеного позивача просить: скасувати постанову №R317157 від 24.01.2026р. та закрити провадження у справі.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 03.02.2026р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином через його представника.

ІНФОРМАЦІЯ_3 не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Заперечень або відзиву на позовну заяву не подав.

Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що постановою №R317157 від 24.01.2026р. у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

З мотивувальної частини постанови слідує, що за результатами відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за виклиом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону , мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В той же час позивачем суду надана копія постанови №R311200 від 23.01.2026р. у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у в повістці.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За приписами ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

З фабули постанови №R311200 від 23.01.2026р. судіє, що ОСОБА_1 не з`явився до ТЦК та СП за повісткою, що стало наслідком притягнення до адміністративної відповідності.

Згідно наданої копії квитанції від 23.01.2023р. ОСОБА_1 сплатив штраф за вказаною вище постановою.

В той же час згідно постанови №R317157 від 24.01.2026р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідності також за неявку до ТЦК та СП.

Визначити, коли саме та за якою повісткою повинен був з`явитися ОСОБА_1 до ТЦК та СП не можливо, з огляду на те, що такої інформації не міститься, ані в постанові №R311200 від 23.01.2026р., ані в постанові №R317157 від 24.01.2026р., а відтак посилання ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за одне і теж саме правопорушення є слушним.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ч. 1 ст. 61 Конституції України).

За висновком ЄСПЛ, адміністративне правопорушення підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини констатовано порушення у справі «Чернов проти України». Констатовано порушення ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод у зв`язку з тим, що заявника двічі було притягнуто до суду та покарано за одне й те саме правопорушення.

Констатуючи порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції Суд встановив, що адміністративне правопорушення «дрібне хуліганство», передбачене ст. 173 КУпАП, підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 («Ігор Тарасов проти України» від 16 червня 2016 року); факти, які двічі призвели до притягнення заявника до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка національних судів у кримінальному провадженні, по суті, стосувалася тих самих фактів (адміністративне і кримінальне провадження стосувалося поведінки заявника в одну й ту ж дату, в один і той же проміжок часу, в одному і тому ж місці, і в обох провадженнях його поведінка описувалась як порушення громадського порядку та спокою), які були розглянуті у справі про адміністративне правопорушення; якби факти адміністративної та кримінальної справ були абсолютно різними, прокурор не мав би подавати протест, щоб скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, а судді, яка ухвалила цю постанову, не довелося б заявляти самовідвід від розгляду кримінальної справи заявника; судове рішення у адміністративному провадженні, яким заявника визнано винним, було остаточним і до порушення кримінальної справи заявник відбув накладене стягнення у вигляді адміністративного арешту;

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження по справі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судових витрат у вигляді судового збору у даній категорії справи складає 665,60грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 210-1 КУпАП, 73-77, 90, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі – задовольнити повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R317157 від 24.01.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 18.02.2026р.

Суддя