Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №487/638/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/638/26

Провадження № 2/487/1377/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 сторона позивача звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 19.06.2019-100001453 від 19.06.2019 укладеного з ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є позивач в межах договору факторингу від 06.08.2024 №СЦ-060824-13, що утворилась станом на 26.01.2026 в розмірі 10680,00грн. в т.ч. борг за тілом кредиту в сумі 6000,00грн., борг по відсоткам в сумі 1680,00грн., а також штраф в сумі 3000,00грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19.06.2019 між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр», було укладено кредитний договір №19.06.2019-100001453, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 6000,00 грн. на строк 14 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі. Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачував у зв`язку із чим утворилась заборгованість. 06.08.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» уклали договір факторингу № СЦ-060824-13, згідно якого позивач отримав право вимоги до відповідача. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просить про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримано та просив задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належними чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив до суду не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19.06.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19.06.2019-100001453 (ідентифікатор L6867), відповідно до якого відповідач отримав кредит, у розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків (28% за кожен день користування), на строк 14 день.

06.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» було укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 19.06.2019-100001453 від 19.06.2019.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 від 06.08.2024, ТОВ «Споживчий центр» відступив ТОВ «Новий колектор» право вимоги за договором № 19.06.2019-100001453 від 19.06.2019, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 10680,00грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6000,00 грн., за відсотками 1680,00 грн., штраф 3000,00 грн.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у ТОВ «Споживчий центр» та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нового кредитора ТОВ «Новий Колектор».

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частини третя, шоста, сьома, дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють суду зробити висновок про те, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором № 19.06.2019-100001453 від 19.06.2019 в сумі 10680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. та понесені судові витрати в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.А. Лагода