Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №464/8531/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/8531/25

пр.№ 3/464/44/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Горбань О.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області ДС України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одруженого, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, приватного підприємця, проживаючого АДРЕСА_1 , ІПН невідомий,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

До Сихівського районного суду м.Львова надійшов протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №000915 від 26.11.2025, ОСОБА_1 26 листопада 2025 року о 12.01 год. на вул.Стрийська, 109 у м.Львові, керуючи автомобілем «Хюндай Кона» д.н.з. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб`єкт господарювання та без одержання ліцензії на проведення даного виду діяльності, чим порушив вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт».

Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснені вимоги ст.268 КУпАП й зміст ст.63 Конституції України.

В судовому засіданні 09.02.2026 ОСОБА_1 категорично заперечив адміністративне правопорушення, зазначив, 26 листопада 2025 року погодився підвезти безоплатно подругу знайомої. Наполягає, що не надає послуги з перевезення громадян, грошей з пасажира не брав, його автомобіль не використовується як таксі, такі пояснення він надавав працівникам поліції.

Захисник Богуцький О.Ю. надав пояснення, аналогічні поданим до суду письмовим поясненням, в яких зазначає, що ОСОБА_1 дійсно 26 листопада 2025 року керував ТЗ. Погодився на дружнє прохання знайомої підвезти її подругу на автовокзал. О 12.01 год. він привіз подругу безкоштовно на вул.Стрийська, 109 у м.Львові, де до нього підійшли працівники трансбезпеки та склали протокол. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, оскільки працівниками трансбезпеки не встановлено свідків події, не встановлено особу пасажира, не надали доказів оплати нібито послуг з перевезення та систематичності здійснення ОСОБА_1 перевезень. Вважає, що провадження по справі слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисту, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.

У відповідності із ст.9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч.1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вказана норма КУпАП є бланкетною та відсилає до норм іншого законодавства.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.

Крім того, частиною 3 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» роз`яснено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

В судовому засіданні досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії №000915 від 26.11.2025; фото автомобіля «Хюндай Кона», державний номерний знак НОМЕР_1 ; копія посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; диск, на якому є відеофайли.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про не доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

За змістом ст.251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи підлягають доказуванню належними та допустимими доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з ст.2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб «№ 4196-IX від 9 січня 2025 року під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 квітня 2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Однак у матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджено факт систематичного здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, що є однією із необхідних складових об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП.

З протоколу та фото автомобіля, в якому знаходиться ОСОБА_1 та пасажир, працівниками служби з безпеки на транспорті не надано жодних доказів, щоб стверджувати про провадження підприємницької діяльності, не надано доказів того, що пасажир здійснила оплату за надані послуги з перевезення, не встановлено її особу. Крім того, суд звертає увагу, що долучений відеозапис до матеріалів справи, не містить доказів того, що автомобіль ОСОБА_1 має розпізнавальні знаки таксі. На відеозаписі не зафіксовано розрахунок пасажира з ОСОБА_1 на послуги з перевезення, а також не встановлено чи залучався до перевезення автомобіль ОСОБА_1 будь-яким оператором таксі для перевезення за допомогою мобільного застосунку. Жодних письмових пояснень ніби то пасажира матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки під час розгляду справи в суді вина ОСОБА_1 у наданні послуги з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб`єкт господарювання та без одержання ліцензії на проведення даного виду діяльності, не підтвердилась, належних, допустимих та достатніх доказів вчинення останнім вказаного правопорушення суду не надано, суд закриває провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 245, 247, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена Горбань