Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №449/1725/25 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/1725/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2026 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Борняк Р.О.,

при секретарі Вовк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перемишлянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на нерухоме майно – гараж № НОМЕР_1 біля житлового будинку АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що на початку 1998 року ним на земельній ділянці площею 0.0024 га було розпочато будівництво індивідуального цегляного гаражу по АДРЕСА_1 , та таке будівництво закінчено наприкінці 1998 року, площа гаражу складає 24.7 кв.м. З того часу позивач використовував і використовую по теперішній час даний гараж за цільовим призначенням, а саме зберігає власний автомобіль. Рішенням виконавчого комітету Перемишлянської міської ради № 295 від 29.09.1998 р. позивачу було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0024 га біля будинку АДРЕСА_1 для будівництва гаражу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 надано дозвіл на право закладки фундаментів під індивідуальне будівництво гаражу. Крім того, на підставі рішення виконкому Перемишлянської міської Ради від 29 березня 2001 р. № 83, позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0024 га, що розташована біля будинку АДРЕСА_2 , для використання під гараж. Згідно викладеного позивач вважав, що на законних підставах гараж № НОМЕР_1 за вказаною адресою зможе зареєструвати у встановленому законом порядку, тому в липні 2025 року звернувся до відповідача - Виконавчого комітету Перемишлянської міської ради про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно-гараж, але йому було в цьому відмовлено через те, що необхідно було надати в розпорядження відповідача документи що дають право на виконання будівельних робіт та документи про придатність до експлуатації вказаного гаражу.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Представник Перемишлянської міської ради в судове засідання не з`явився, проте подав відомості про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Перемишлянської міської ради № 295 від 29.09.1998 року, ОСОБА_1 , надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0024 га біля будинку АДРЕСА_1 для будівництва гаражу.

Згідно дозволу від 23.12.1998 р., встановлено, що ОСОБА_1 надано дозвіл на право закладки фундаментів під індивідуальне будівництво гаражу по АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Перемишлянської міської Ради н/д від 29 березня 2001 р. № 83, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0024 га, що розташована біля будинку АДРЕСА_2 , для використання під гараж.

28 травня 2024 року ОСОБА_1 виготовив у КП ЛОР «Золочівське МБТІ» технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно.

А тому, керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 392 ЦК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно – гараж № НОМЕР_1 біля житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Перемишлянська міська рада, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 3 Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 26485176.

Суддя Р. О. Борняк