Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №591/5909/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/5909/25

Провадження № 2-а/591/334/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 591/5909/25 про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

сторони:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – адвокат Фідірко Яна Сергіївна

відповідач – Головне управління Національної поліції в Сумській області

відповідач – Департамент патрульної поліції

Історія справи

29.05.2025 Позивач звернувся до суду із зазначеною вище позовною заявою. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 30.03.2025 поліцейським відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Терещенком В.А. винесено відносно позивачки постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4386170 від 30.03.2025. Постанову вважає необґрунтованою, винесеною без наявності складу адміністративного правопорушення. Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях Позивача ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Жодних підстав для зупинки транспортного засобу інспектором поліції не було. Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною. Під час винесення оскаржуваної постанови позивач присутнім не був, примірник постанови не отримував, у оскаржуваній постанові відсутні відмітки про її отримання позивачем. Тому просить, скасувати постанову, винесену поліцейським відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Терещенком Віталієм Анатолійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4386170 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 30.03.2025, а провадження по справі закрити.

Процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Сидоренко А.П.

02 червня 2025 року Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Згідно розпорядження керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми Шевченко А. М. № 201 від 23.12.2025 у зв`язку з призначенням Сидоренко А. П. суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 передана для розгляду головуючому судді Косар А. І.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02.01.2026 вказану справу прийнято до провадження судді Косар А. І.

12 січня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшов відзив, в якому представник зазначає, що як вбачається з відеозапису, наданого ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, 30.03.2025 працівниками поліції був помічений автомобіль, що здійнив зупинку на перехресті доріг, чим порушив п.п. 15.9 «ґ» ПДР України. Підійшовши до водія, поліцейський Терещенко В.А. представився та повідомив причину зупинки. Водієм зупиненого транспортного засобу виявився ОСОБА_1 . Водію було повідомлено про необхідність надати на вимогу поліцейського документи відповідно до п.п.2.1 ПДР України. Натомість, на неодноразову вимогу працівника поліції Шевцов Д.С. не надав посвідчення відповідної категорії на керування транспортним засобом. Згідно ПДР України, зупинка на перехрестях заборонена і ближче ніж за 10 метрів до їхнього краю (крім випадків надання переваги руху). Це робиться для безпеки, щоб не перешкоджати руху інших учасників, і порушення карається штрафом. Таким чином, Позивач порушив п.п. 15.9 «ґ» ПДР України. Інспектором Терещенком В.А. було прийнято рішення притягнути Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, і, як наслідок, V складено постанову серії ЕНА 43 89170 від 03.03.2025. Разом з тим, ОСОБА_1 було зачитано ст. 55, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Принагідно зазначаю, що надати копію оскаржуваної постанови неможливо, оскільки вона була надіслана до Сумського районного відділу ДВС у Сумському районі за вих. № 5961 від 21.04.2025 (копія додається). Також повідомляю, що пояснення поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Терещенка В.А. надати не представляється за можливе, оскільки останній переведений до батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Сумській області. Тому, просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05.02.2026 до участі у справі залучено другого відповідача Департамент патрульної поліції.

16 лютого 2026 року представник відповідача Департамент патрульної поліції подав до суду відзив, з якого слідує, що Департамент патрульної поліції не є належним відповідачем по справі, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції.

Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 30.03.2025 о 10:26 год. поліцейський відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старший сержант поліції Терещенко В. А. склав стосовно ОСОБА_1 постанову серія серії ЕНА № 4386170.

За змістом цієї постанови: «30.03.2025 об 09:54 год. в смт. Степанівка по вул. Торопилівська, 2 ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat B6, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, а саме категорії В, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.»

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 та 2 статті 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно Закону України «Про Дорожній рух» основними обов`язками водія транспортного засобу є: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 16).

Відповідно до п. 2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно п. 2.4. ПДР, після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу зобов`язаний пред`явити документи зазначені в п. 2.1. ПДР.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України, підстави звільнення від доказування є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, проведення відеозапису, здійсненого нагрудними відеокамерами з метою фіксації правопорушення, відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства, а отриманий відеозапис слід вважати належним і допустимим доказом, який підтверджує не тільки факт вчинення адміністративного правопорушення, але і правомірність винесення відповідної постанови.

Суд звертає увагу, що позивачем не оспорюється факт керування ним 30.03.2025 о 10:26 год транспортним засобом Volkswagen Passat B6, д.н.з. НОМЕР_1 в в смт. Степанівка по вул. Торопилівська, 2, також не оспорюється факт відсутності у нього на той час при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У ході судового розгляду справи позивачем також не доведено наявність у нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Відповідно до п. 1.10. ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

Таким чином, позивач, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідно до останнього поліцейським відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Терещенком В.А. правомірно було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 ст. 258 КУпАП.

Положеннями ст. 268 КУпАП закріплено перелік прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається, як на підставу для скасування постанови про адміністративне правопорушення, на відсутність в його діях складу правопорушення, порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови.

З відео наданого відповідачем вбачається, що працівником поліції було виявлено правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, розглянуто справу та складено постанову із накладанням адміністративного стягнення. При цьому, як вбачається з відеозапису, поліцейським встановлено час, дату, місце та особу правопорушника, фактичні обставини вчиненого правопорушення, вимоги закону, які порушено, кваліфікацію дій особи та накладене стягнення, тобто виконано всі вимоги, передбачені ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП. На відео зафіксовано, що позивач відмовляється надати працівникам поліції посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортного засобу.

Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було а судом таких обставин не встановлено.

З відеозапису, наданого відповідачем Головне управління Національної поліції в Сумській області, встановлено, що 30.03.2025 працівниками поліції був помічений автомобіль, що здійнив зупинку на перехресті доріг. Підійшовши до водія, поліцейський Терещенко В.А. представився та повідомив причину зупинки. Водієм зупиненого транспортного засобу виявився ОСОБА_1 . Водію було повідомлено про необхідність надати на вимогу поліцейського документи відповідно до п.п.2.1 ПДР України. Натомість, на неодноразову вимогу працівника поліції ОСОБА_1 не надав посвідчення відповідної категорії на керування транспортним засобом.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Версія позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, на думку суду, не знайшла свого підтвердження, а винність позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд вважає доведеною та підтвердженою матеріалами наявними у справі. Пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд оцінює критично, а позиція зайнята позивачем щодо невизнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на думку суду, пов`язана з його захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що поліцейським відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Терещенком В.А. постанову серія серії ЕНА № 4386170 від 30.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесено обґрунтовано і на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Зважаючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Фідірко Яна Сергіївна, Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія СМ № 000778 від 26.04.2023; місце знаходження: м.Суми, вул. Покровська, буд. 25;

відповідач Головне управління Національної поліції в Сумській області, місцезнаходження: м.Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777;

відповідач Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернеста 3, місто Київ, 03048.

Суддя А. І. Косар