Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №497/1053/25 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.02.2026

Справа № 497/1053/25

Провадження № 3/497/1/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

захисника особи, відносно якої складено протокол - Лупу С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Болградського РВП ГУНП в Одеській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_1 , виданий 05.07.2021 року органом 5119, строком дії до 05.07.2031 року (на момент розгляду справи строк дії паспорту не сплинув), РНОКПП НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316825 від 01.05.2025 року, складеного інспектором СРПП Болградського РВП ГУНП в Одеській області майором поліції Алексєєвим С.П. вбачається, що «… 01.05.2025 року о 10:10 годині, в м. Болград по вулиці Заводська 167А, водій громадянин ОСОБА_1 керував Т3 RENAUL T KANGOO, д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп`яніння а саме (звужені зіниці очей які не реагують на світло, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі Болградської ЦРЛ - відмовився. Від керування ТЗ відсторонений шляхом залишення ТЗ на місці зупинки, без порушень ПДР. Чим порушив п.2.5.ПДР: відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів».

Перше судове засідання було призначено на 05.06.2025 року о 9:30 годині в приміщенні Болградського районного суду Одеської області (м. Болград, вул. 25 Серпня,192), кабінет №4 (а.с.13).

В судове засідання 05.06.2025 року особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - прибув та подав заяву про надання можливості ознайомитися з матеріалами даної справи та відкласти судовий розгляд на іншу дату (а.с.21).

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2025 року дана заява ОСОБА_1 була задоволена, судовий розгляд відкладено на 09:00 годину 08.07.2025 року (а.с.24). Надано можливість особі відносно якої складено протокол ОСОБА_1 ознайомитись з матеріалами даної справи (а.с.22-23,24).

В судове засідання 08.07.2025 року особа не прибула, надіслав клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з розглядом в цю дату Одеським апеляційним судом його, ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП (а.с.25-27).

Протокольною ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 - задоволено, судовий розгляд відкладено на 13:00 годину 29.07.2025 року. Вжито заходів для належного сповіщення сторін по справі (а.с.28, 29).

В судове засідання 29.07.2025 року особа, відносно якої складено протокол не прибув. Однак до суду надіслано заяву представником особи, відносно якої складно протокол ОСОБА_1 - адвоката Лупу Сергія Сергійовича про вступ у справу та надання можливості ознайомитися з матеріалами даної справи, відкладення судового розгляду (а.с.33-36).

Протокольною ухвалою суд задовольнив частково заяву представника особи, відносно якої складно протокол ОСОБА_1 - адвоката Лупу С.С.. Відкладено розгляд даної справи на 9:00 годину 06.10.2025 року. Роз`яснено представнику про можливість ознайомитись з відеозаписом фіксування порушення ОСОБА_1 під час дослідження доказів по справі в судовому засіданні (а.с.37-38, 39, 40).

Надалі представник Лупу С.С. 30.07.2025 року звернувся до суду з клопотанням про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.41-46), яке судом було задоволено ухвалою суду від 30.07.2025 року (а.с.47-48).

Судове засідання 06.10.2025 року не відбулося в зв?язку з відсутністю електропостачання в суді та відкладено на 9:00 годину 17.11.2025 року. Надано можливість представнику ОСОБА_1 - адвоката Лупу С. С. приймати участь в судовому засіданні по даній справі та подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі ВКЗ за посиланням https://vkz.court.gov.ua/, з використанням електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вжити заходів для належного сповіщення сторін по справі (а.с.52-53,54).

В судовому засіданні 17.11.2025 року було задоволено частково клопотання захисника особи відносно якої складено адміністративний протокол ОСОБА_1 - адвоката Лупу С.С., проголошено перерву в судовому засіданні до 9:00 години 26.12.2025 року. Зобов`язано захисника особи, відносно якої складено адміністративний протокол ОСОБА_1 - адвоката Лупу С.С. відразу ж після розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги повідомити Болградський районний суд Одеської області про результати розгляду апеляційної скарги. Надіслати довідку про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу (а.с.57-58,59).

В судовому засіданні 26.12.2025 року заслухано пояснення представника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Клопотання представника - адвоката Лупу С.С. - задоволено. Проголошено перерву до 15:00 години 27.01.2026 року. Надіслано на офіційну електронну пошту захисника відеозапис фіксації правопорушення вчиненим ОСОБА_1 для можливості ознайомлення з ним (а.с.65-66,67).

В судовому засіданні 27.01.2026 року за результатами досліджених доказів, задоволено клопотання захисника особи відносно якої складено адміністративний протокол ОСОБА_1 -адвоката Лупу С.С. - задоволено. Витребувано з Болградського РВП ГУНП в Одеській області відеозапис з нагрудного відеореєстратору поліцейського Алексєєва С.П., яким зафіксовано події, під час зупинки ОСОБА_1 за результатами якого було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №316825 від 01.05.2025 року. Зобов`язано надати відеозапис у повному обсязі, в тому числі у проміжок часу з 10 години 12 хв. по 10 годину 25 хв. Викликано в наступне судове засідання особу яка склала даний протокол поліцейського Болградського РВП ГУНП в Одеській області Алексєєва С.П. для надання пояснень. Проголошено перерву в даному судовому засіданні до 8:30 години 16.02.2026 року.

В судовому засідання 16.02.2026 року:

-представник особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 - адвокат Лупу С.С. пояснив, що за результатами досліджених відповідних файлів відеозапису встановлено, що поліцейськими надано суду 4 відеозаписи. При цьому, в матеріалах справи № 497/1053/25 відсутній відеозапис подій, що відбувались у проміжок часу з 10 год. 12 хв. по 10 год. 25 хв. Більш того, через відсутність відеозапису подій за вказаний проміжок часу у нього, захисника ОСОБА_1 - адвоката Лупу С.С. виникають обґрунтовані сумніви щодо «добровільності» відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у Болградській ЦРЛ.

Також, виникають питання, про що поліцейські спілкувались з ОСОБА_1 аж цілих 13 хвилин (з 10 год. 12 хв. по 10 год. 25 хв.) і яким чином поліцейські, які зупинили ОСОБА_1 на блок-посту, встановивши обставини позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, що за своєю логікою мало мати наслідком складення відносно ОСОБА_1 постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами), раптово (не на камеру) встановили наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, після чого знову ж таки не на камеру запропоновали йому проїхати до Болградської ЦРЛ.

Виникають питання навіщо поліцейський переривав запис з 10 год. 12 хв. по 10 год. 25 хв. та які події відбувались у цей проміжок часу. Адже у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 316825 від 01.05.2025 зазначено, що ОСОБА_1 керував з ознаками наркотичного сп`яніння а саме: звужені зіниці очей які не реагують на світло, почервоніння очей. Однак, з наявних у матеріалах справи № 497/1053/25 відеозаписів вбачається, що поліцейський ні після зупинення транспортного засобу, ні в подальшому не виявляв у ОСОБА_1 будь-які ознаки наркотичного сп`яніння. Такі події не зафіксовано на наявних відеозаписах. Але у протоколі поліцейський вже вказує, що нібито ОСОБА_1 керував транспортним засобом аж з двома ознаками наркотичного сп`яніння. Коли та в який спосіб поліцейським були виявлені відповідні ознаки і коли та в який спосіб поліцейським було доведено ОСОБА_1 про виявлення в нього цих ознак нвідомо, адже відеозаписи, наявні на диску, фіксації цих подій не містять.

Відповідно до відеозапису, який було приєднано до матеріалів справи № 497/1053/25 вбачається, що він не є повним, складається із 4 (чотирьох) коротких відеозаписів, з яких не вбачається які події відбулись 01.05.2025, зокрема, у проміжок часу з 10 год. 12 хв. по 10 год. 25 хв. Зі всіх чотирьох фрагментів відеозапису вбачається, що у ОСОБА_1 поведінка врівноважена, жодних ознак наркотичного сп`яніння не вбачається. Зовнішній вигляд ОСОБА_1 та його мова на відеозаписі, наданому поліцією, не містить ознак явного наркотичного сп`яніння, на які вказано в протоколі.

Отже, враховуючи вищевказане, на думку захисника має місце неналежне виконання своїх обов`язків працівниками поліції, які в порушення вимог закону безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУАП.

Наполягав на закритті провадження по справі в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1

-особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення Алексєєв С.П. пояснив, що саме він зупиняв транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , та під час перевірки документів було виявлено, що дане особа позбавлення права керування транспортними засобами, що було підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.4 КУпАП, про що було повідомлено водію.

У подальшому інший співробітник поліції Влах О.Д. спілкуючись з ОСОБА_1 виявив у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, що було підставою для складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився проходити обстеження в Болградській ЦРЛ.

Щодо відсутність безперервного відеозапису фіксації порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України, пояснив, що відсутня була технічна можливість, так як боді камери швидко розряджаються та не має можливості все фіксувати. Разом з цим, не повідомляв керівництво про некоректну роботу технічних засобів, жодних рапортів ним подано не було. Вважав за можливе фіксувати те, що на його думку було важливим.

Наполягав на притягнення даної особи до відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладання штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладання штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений:?

- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній на час вчинення правопорушення);?

- Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за N 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за N 1413/27858 (надалі Інструкція);?

?- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року №476, від 28 жовтня 2015 року N 888 (надалі Порядок);?

Інструкція […] визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду (п.1).?

Крім того, зазначений вище Порядок […] визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.?

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.?

При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП - поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.?

Протокол про адміністративне правопорушення є тим єдиним доказом, який мав би підтвердити повністю і беззаперечно винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі визнання його належним і допустимим доказом.?

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, з наступними змінами -? водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.?

Судовим розглядом за результатами досліджених матеріалів встановлено, що :

Інспектором СРПП Болградського РВП ГУНП в Одеській області майором поліції Алексєєвим С.П. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316825 від 01.05.2025 року

Зі змісту протоколу слідує, що «… 01.05.2025 року о 10:10 годині, в м. Болград по вулиці Заводська 167А, водій громадянин ОСОБА_1 керував Т3 RENAUL T KANGOO, д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп`яніння а саме (звужені зіниці очей які не реагують на світло, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі Болградської ЦРЛ - відмовився. Від керування ТЗ відсторонений шляхом залишення ТЗ на місці зупинки, без порушень ПДР. Чим порушив п.2.5.ПДР: відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів».

Так за результатами досліджених відеозаписів, наданих поліцейським, вбачається чотири фрагменти відео.

Так, з першого слідує, що 01.05.2025 року о 10:10 годині на блок-посту на в?їзді в м.Болград зупинено транспортний засіб RENAUL T KANGOO, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 .. Під час перевірки інспектором поліції виявлено, що водій керував т/з, будучи позбавленим права керування, в зв?язку з чим повідомляє про наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.4 КУпАП.

Другий фрагмент відео розпочинається о 10:25 годині, на якому поліцейський констатує факт, що він пропонував ОСОБА_1 пройти обстеження в медичній установі, однак останній відмовився.

Третій фрагмент відео об 11:03 годині, на якому поліцейський проголошує про складення протоколі за ст.130 ч.2 КУпАП.

Четвертий фрагмент відео о 12:42 годині на якому поліцейський встановлює особу водія, якому передається управління транспортним засобом.

А відтак, з досліджено судом відеозапису не можливо встановити цілковиту картину вказаної події від моменту зупинки транспортного засобу до часу відсторонення водія від керування транспортним засобом.

Тобто, поліцейський формально поставився до оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

У будь якому випадку, з аналізу вказаного відеозапису вбачається, що він не є безперервним з моменту зупинки водія, як того вимагає Інструкція. Причину переривання відеозапису не зазначено, що свідчить про порушення приписів Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.

З огляду на наведене вище, нездійснення поліцейським належного відеозапису є порушенням встановленої процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Разом з тим на відео вбачається, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, відповідно до ситуації в якій він перебував, реагував на всі вимоги поліцейських та надавав зрозумілі відповіді на їх запитання.

Таким чином, не встановлено вимоги поліцейського щодо необхідності проходження ОСОБА_1 медичного огляду на з`ясування стану наркотичного сп`яніння, а відтак дії останнього не потягли порушення п.2.5 ПДР України.

Суд звертає увагу, що з метою надання правомірної оцінки та визнання відеозапису як доказу правомірним та допустимим - відеозапис має бути безперервним, та на ньому мають бути зафіксовані усі події, на які посилається поліцейський в протоколі.

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України тлумачаться судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ вказаної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно п.п. 1, 2 Розділу VII Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Пунктом 1 Розділу VIIІ передбачено, що вивантаження відеозаписів з карт пам`яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам`яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.

Пунктами 5,6,7,9 Розділу VIIІ передбачено, що контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов`язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку. Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування.

Тобто, докази відмови від проходження обстеження в медичному закладі - в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

З вищевикладеного слідує, що в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.2 КУпАП викладено неконкретне обвинувачення, що позбавляє особу можливості належного захисту, а суд можливості перевірити правильність і обґрунтованість пред`явленого обвинувачення. Тобто має місце грубе порушення права на захист.

Суду слід враховувати правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 251 ч.2 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Усе вищезазначене свідчить про не дотримання поліцейським вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка чітко визначає послідовність дій поліцейського при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння і оформлення його результатів.

Порушення інспектором цієї процедури зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності. Це ускладнює встановлення об`єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи в його вчиненні.

Усі перелічені обставини, свідчать про те, що поліцейський не дотримався передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду особи на стан наркотичного сп`яніння, а тому такий огляд згідно частини п`ятої зазначеної статті вважається недійсним, і доводи особи, відносно якої складено протокол в цій частині є слушними.

Суд звертає увагу, що Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року N 1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1).

Згідно п.1 розділу ІІ цієї Інструкції слідує, що протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;

2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;

3) акт огляду на стан сп`яніння у разі проведення огляду на стан сп`яніння;

4) направлення водія до медичного закладу;

5) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Згідно п.7 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 № 1376 - не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечними доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Проаналізувавши надані суду документи, суд дійшов висновку, що дії поліцейського Болградського РВП ГУНП в Одеській області Алексєєва С.П., який склав протокол відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим вимогам закону щодо порядку фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчать про неналежне виконання працівником поліції своїх посадових обов`язків, що в даному конкретному випадку фактично призвело до нівелювання положень ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими визначені завдання цього кодексу, зокрема: зміцнення законності, запобігання правопорушенням та виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і законів України та сумлінного виконання своїх обов`язків.

Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі у судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Відповідно до положення ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

З огляду на досліджені обставини, слід вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти «України» N39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelend v. UnitedKingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Оцінюючи докази в їх сукупності, на підставі повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи, суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 при зазначених в протоколі обставинах відмовлявся від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.221, 247 ч.1 п.1, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст судового рішення складено і проголошено о 16:00 годині 18.02.2026 року.

Суддя: С.В.Кодінцева