Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №243/9677/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/67/26 Справа № 243/9677/24 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2025 р., щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 14.11.2024 о 15 год. 45 хв. в м. Слов`янськ на перехресті вул. Електровозна та пров. Електровозний, водій ОСОБА_1 керував т.з SUZUKI з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування т.з. відсторонений, т.з дорожнього руху не перешкоджає.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2025 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 оскаржив постанову у апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вказує, що строк апеляційного оскарження пропущено не з його вини, оскільки постанову отримано пізніше. В обґрунтування апеляційної скарги вважає постанову суду першої інстанції незаконною та ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального й процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставини, передбачені ст. 33 КУпАП, попри їх наявність і значення для справедливого вирішення справи. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, зокрема не вручено копію протоколу, а також не дотримано вимог Порядку й Інструкції щодо проведення огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що огляд на стан сп`яніння не було проведено на місці зупинки із застосуванням технічних засобів та у присутності свідків, а акт огляду не складався. Вказує, що протокол містить недостовірні відомості щодо ознак наркотичного сп`яніння, яких фактично не було, що підтверджують відеоматеріали. Вважає, що відеозапис з боді-камери не є належним доказом, оскільки зйомка не проводилася безперервно та не забезпечено фіксацію всіх дій поліцейського відповідно до вимог Інструкції. Зазначає, що суд не врахував пояснень та пом`якшуючих обставин, викладених у письмових поясненнях. Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду та закрити провадження, а також розглянути скаргу за його участі, у тому числі в режимі відеоконференції.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 984005 від 14.11.2024 року, відповідно до якого 14.11.2024 о 15 год. 45 хв. в м. Слов`янськ на перехресті вул. Електровозна та пров. Електровозний, водій ОСОБА_1 керував т.з SUZUKI з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 494992 від 14.11.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 14.11.2024 року о 15 год. 45 хв. скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн.

Диском з відео-записом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Витягом згідно якого ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «В», термін дії з 28.02.2023 р. по 28.02.2025 р.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про порушення вимог законодавства при складанні протоколу є безпідставними та повністю спростовуються наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення, який містить усі передбачені ст. 256 КУпАП реквізити та підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Факт ознайомлення з протоколом підтверджується підписами ОСОБА_1 , а також відеозаписом з боді-камери. Відсутність окремих зауважень у протоколі свідчить про відсутність заперечень під час його складання.

Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про недотримання вимог Інструкції та непроведення огляду на місці зупинки, є безпідставними.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735, у разі наявності ознак наркотичного сп`яніння поліцейський направляє водія до закладу охорони здоров`я. Проведення огляду на місці зупинки передбачене лише для виявлення стану алкогольного сп`яніння. Отже, твердження апелянта про обов`язковість проведення огляду на місці є помилковим та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, однак він відмовився від його проходження, що саме по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду застосовуються технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. З матеріалів справи вбачається, що спілкування поліцейського з водієм та факт відмови від огляду зафіксовані на відеозапис. Отже, відсутність свідків не свідчить про порушення процедури та не є підставою для визнання доказів недопустимими.

Доводи апелянта про те, що зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не відповідали дійсності, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Міркування апелянта, що працівниками поліції не було встановлено перевіркою ознаки, які свідчать про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, не заслуговують на увагу, оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано законодавством України, зокрема Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року та наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлюються поліцейським під час безпосереднього спілкування з водієм, а наявність таких ознак є достатньою підставою для направлення особи на огляд до закладу охорони здоров`я.

Згідно матеріалів справи у ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці. Вказані ознаки прямо передбачені Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Доводи апелянта про те, що з відеозапису вбачається відсутність у нього ознак сп`яніння та адекватність поведінки, є необґрунтованими, носять суб`єктивний характер та не спростовують зафіксованих у протоколі обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є належним доказом, оскільки не є безперервним. Відеозапис містить події правопорушення та увесь хід спілкування водія з працівниками поліції, зафіксовано пропозицію пройти огляд та відмову від нього.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП. Він є належним і допустимим доказом та не викликає сумнівів у своїй достовірності. Твердження апелянта про можливу неповноту або недостовірність відео носять припущення та не підтверджені жодними доказами.

Суд першої інстанції надав оцінку письмовим поясненням ОСОБА_1 , однак обставин, що пом`якшують відповідальність у розумінні ст. 34 КУпАП, не встановив. Сам по собі складний матеріальний стан чи наявність утриманців не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, санкція якої є імперативною. Призначене стягнення відповідає вимогам закону та є справедливим.

Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.

Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя