Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №210/6402/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/272/26 Справа № 210/6402/25 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., захисника Чапали Ю.О. розглянувши апеляційну скаргу захисника Чапали Ю.О. на постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 листопада 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 13.09.2025 року о 22:15 год. в м. Кривий Ріг, вул. Мистецька, 9, Металургійний р-н, водій ОСОБА_1 керував т.з. Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 arhk0079 тест 1620. Проба позитивна 2,17% проміле. З результатом згоден. Факт руху зафіксовано на мобільний телефон poco НОМЕР_2 , спілкування зафіксовано на нагрудні відеореєстратори підвищеної міцності 475747, 475374. Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір.

Не погодившись з постановою суду захисником Чапалою Ю.О. який діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржено її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, неправильно оцінив їх допустимість, належність і достовірність, унаслідок чого дійшов помилкових висновків та безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його руху у розумінні ПДР та факту зупинки автомобіля саме під час керування. Вказує, що жоден із відеозаписів не фіксує процесу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 або момент його зупинки, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Зазначає, що єдиний відеозапис, на який послався суд, зроблений на особистий мобільний телефон поліцейського, не містить даних про дату, час і безперервність фіксації подій, що ставить під сумнів його допустимість як доказу. Вказує, що суд безпідставно відхилив пояснення ОСОБА_1 про те, що за кермом перебувала інша особа, та зробив необґрунтовані припущення щодо відсутності зміни місць у салоні автомобіля. Зазначає, що з відеоматеріалів неможливо достеменно встановити особу водія транспортного засобу у момент його руху, а також ідентифікувати ОСОБА_1 як особу, що керувала автомобілем. Вважає, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння була проведена з порушеннями, оскільки наявні суперечності між часом тестування, особою, яка його проводила, даними акту огляду та змістом відеозаписів. Зазначає, що відеофіксація огляду не є безперервною, не дозволяє ідентифікувати показники приладу та не підтверджує дотримання встановленої законом процедури. Вказує, що за відсутності належних і допустимих доказів факту керування та перебування у стані сп`яніння відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Також захисником Чапала Ю.О. подано додаткові пояснення по справі, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, в поясненнях вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за своєю правовою природою є кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а отже підлягає застосуванню стандартів ЄСПЛ, зокрема принципу доказування «поза розумним сумнівом» та презумпції невинуватості. Зазначає, що вина ОСОБА_1 не доведена сукупністю чітких, вагомих і узгоджених між собою доказів, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту керування ним транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі. Вказує, що суд першої інстанції, маючи сумніви щодо доведеності вини, фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукував та формулював аргументи на користь винуватості особи, чим порушив принципи змагальності та рівності сторін. Зазначає, що висновок суду про відсутність зміни місць між особами в автомобілі ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, і не випливає зі змісту наданих відеозаписів. Вважає, що суд проігнорував послідовні пояснення ОСОБА_1 про те, що за кермом перебувала інша особа, та не спростував їх належними доказами, зібраними стороною обвинувачення. Зазначає, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння проведена з істотними порушеннями, оскільки наявні розбіжності між часом тестування, особою, яка фактично його проводила, даними акту огляду та відеозаписами. Вказує, що відеофіксація огляду є неповною та переривчастою, не дозволяє ідентифікувати показники приладу та не підтверджує безперервність і законність процедури огляду. Зазначає, що попри наявні суперечності й неточності в доказах, суд безпідставно дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень, фактично усунувши та проігнорувавши ці розбіжності. Вважає, що суд першої інстанції фактично відредагував фабулу адміністративного правопорушення та підтримав обвинувачення, чим порушив право на захист і принцип рівності сторін. Зазначає, що за таких обставин відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 мають тлумачитися на його користь з урахуванням практики ЄСПЛ.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453088 від 13.09.2025 року, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом інспектора ПП.

Чеком з приладу Alcotest 6820 ARHК-0079, тест №1620, результат тесту склав 2,17%. Чек підписаний ОСОБА_1 з зауваженням, що огляд пройшов без свідків.

Носієм інформації з відеозаписами на яких зафіксовані фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення та зафіксовано факт руху т.з. Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , виявлення ознак сп`яніння, та проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, за допомогою приладу ALCOTEST та результат такого огляду склав 2,17 проміле, з яким він погодився.

Довідкою відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі, згідно національної автоматизованої інформаційної системи, гр. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобами серії НОМЕР_3 .

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту, про недопустимість відеозапису оскільки він зроблений на особистий мобільний телефон поліцейського, є безпідставними, оскільки є припущеннями сторони захисту та слід оцінювати критично, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Проте стаття 266 КУпАП не визначає поняття технічних засобів відеозапису, як і не визначає цього поняття Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за № 1395 і Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

У той же час з приписів ч. 1 ст. 14-2 КУпАП слідує, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Таким чином, аналізуючи ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, слід дійти висновку, що законодавець надав можливість уповноваженим підрозділам Національної поліції здійснювати фіксування адміністративних правопорушень двома способами та двома типами засобів:

1) в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах);

2) у випадках порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів – за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації.

Відповідно приписами ч. 1 ст. 14-2 КУпАП передбачено вичерпний перелік вимог до технічних засобів, що фіксують правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису), а саме: вони повинні мати функції запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації. Жодних даних про наявність дати та часу зйомки на самому відеозаписі, як про це зазначає захисник, законом до технічних записів, що фіксують правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису), не висувається.

За таких обставин доводи про те, що долучений до справи відеозапис здійснений, на думку сторони захисту, на мобільний телефон, у зв`язку із чим він є недопустимим доказом в розумінні ч. 5 ст. 266 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки з системного аналізу ч. 1 ст. 14-2 та ст. 266 КУпАП слід дійти висновку, що працівники поліції під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння повинні застосовувати такі технічні засоби відеозапису, які мають функції запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації, що в даній справі повністю дотримано, оскільки наявний у справі матеріал відеозапису в достатній мірі зафіксував рух т.з. Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 його зупинку і місцевість на якій зупинений автомобіль, процедуру огляду водія на стан сп`яніння.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

На підставі викладеного вважаю, що всі докази, які покладені в основу даної постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку – достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення йому адміністративного стягнення.

Доводи захисника, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також зупинки працівниками поліції транспортного засобу, під керуванням водія ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи у сукупності, письмовими доказами та відеозаписами на яких зафіксовано факт руху т.з. Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 його зупинку та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.

Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відхилив пояснення ОСОБА_1 про те, що за кермом перебувала інша особа, та зробив необґрунтовані припущення щодо відсутності зміни місць у салоні автомобіля, є безпідставними.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що всі доводи захисника щодо того, що ОСОБА_1 не керував автомобілем спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Щодо доводів про порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, про не точність між часом тестування, особою, яка його проводила та даними в акту огляду та змістом відеозаписів, не може бути причиною для визнання процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння не дійсною.

Також твердження, що на відео не зафіксовані показники приладу не впливають на дійсність огляду та вірність результатів.

Огляд проведено на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест № 1620, результат 2,17 проміле. Результат оголошено ОСОБА_1 , який із ним погодився, що підтверджується відеозаписом та письмовими матеріалами справи.

Не відображення показників приладу на відео не спростовує достовірності результатів, зафіксованих у чеку приладу та акті огляду, які є належними письмовими доказами.

Твердження захисника про те, що суд першої інстанції нібито відредагував фабулу адміністративного правопорушення та підтримав обвинувачення, чим порушив право на захист і принцип рівності сторін, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити наявні докази, надати їм належну правову оцінку та вирішити питання про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено місце, час та суть інкримінованого діяння, а також норму закону, що передбачає відповідальність за його вчинення. Суд першої інстанції, дослідивши протокол та інші докази, покладені в основу обвинувачення, не змінив фактичних обставин події, викладених у протоколі, а лише надав їм правову оцінку у відповідності до встановлених під час судового розгляду обставин.

Отже, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції фактично підтримав обвинувачення, є оціночними припущеннями, які не ґрунтуються на об`єктивних даних справи та спростовуються її матеріалами. Підстав вважати, що суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення або змінив його суть, апеляційним судом не встановлено.

Щодо посилань сторони захисту на практику ЄСПЛ та стандарт доказування «поза розумним сумнівом», апеляційний суд зазначає, що з урахуванням підходів, сформульованих у практиці Європейського суду з прав людини, сукупність досліджених доказів у даній справі є узгодженою, послідовною та такою, що виключає обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 . Усі сумніви, які могли б мати значення для справи, були перевірені та не знайшли свого підтвердження.

Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Чапали Ю.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 листопада 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя