Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №932/5257/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1135/26 Справа № 932/5257/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С.С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року про відмову поновити пропущений процесуальний строк та повернення заяви позивачеві, у складі судді Потоцької С.С.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку для подання зустрічного позову та повернуто зустрічний позов.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у встановлений судом строк відповідач не подав зустрічного позову, у клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову, не повідомлено обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу подати зустрічний позов у визначений строк, а тому наявні підстави для повернення зустрічного позову на підставі положень частини 3 статті 194 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення зустрічного позову, оскільки спільний розгляд позовів є доцільним та виникають з одних правовідносин, спір наявний між одними й тими ж сторонами та виключає повторність процесуальних дій і понесення судових витрат у подвійному розмірі. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не продовжив процесуальний строк для подання відзиву на позов та зустрічного позову, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду. Окрім того, вказує, що з первісним позовом фактично ознайомився лише 04 серпня 2025 року, а тому наявні обґрунтовані підстави для поновлення строку на подання відзиву, і, відповідно, прийняття зустрічного позову, який пропущений з поважних причин, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк та повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суд міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено право на пред`явлення зустрічного позову у строк, встановлений для подання позову.

Копія ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 отримана 04 липня 2025 року, таким чином, останнім днем на подання відзиву або пред`явлення зустрічного позову є 21 липня 2025 року.

04 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра зі зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 серпня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто заявнику, разом із доданими до такої заяви документами.

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра зі зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1,3,4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (статті 120 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною 1 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1,2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина 3 статті 194 ЦПК України).

Вказаною нормою права визначено обов`язок суду першої інстанції повернути зустрічну позовну заяву заявникові, у випадку, якщо остання подана з порушенням процесуального строку на її подання.

При цьому законодавцем в указаній нормі права не передбачено право суду поновлювати (продовжувати) пропущений строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

Статтею 178 ЦПК України визначено, що відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (статті 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина 4 статті 124 ЦПК України).

Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Ухвалою Шевченківського районного суд міста Дніпра від 01 липня 2025 року провадження у цій справі було відкрито.

У зазначеній ухвалі відповідачеві встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов або пред`явлення зустрічного позову.

Таким чином, встановлений судом строк для подання відзиву на позов або пред`явлення зустрічного позову є процесуальним строком, встановленим судом, який трансформується у процесуальний строк, встановлений законом щодо пред`явлення зустрічного позову.

Копію ухвали суду першої інстанції від 01 липня 2025 року ОСОБА_1 було отримано 04 липня 2025 року, п`ятнадцятиденний строк надання відзиву на позов або зустрічного позову почав відлік з 07 липня 2025 року та закінчується відповідно 21 липня 2025 року.

04 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, який ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 серпня 2024 року повернутий заявнику.

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра зі зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди, разом із клопотанням про поновлення строку на подання зустрічного позову, посилаючись на те, що з первісним позовом фактично ознайомився лише 04 серпня 2025 року, а тому наявні обґрунтовані підстави для продовження (поновлення) строку на подання відзиву, і, відповідно, прийняття зустрічного позову, який пропущений з поважних причин.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку для подання зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що подання відзиву на позов та подання зустрічного позову є окремими процесуальним діями, і тому строк поновлюється окремо для кожної процесуальної дії. Відтак, клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову подається до суду і не залежить від поновлення або не поновлення строку на вчинення іншої процесуальної дії.

Наведене свідчить про те, що право на подання зустрічної позовної заяви може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: "право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1,2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику".

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо це не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що подаючи апеляційну скаргу, відповідач не навів і не послався на жодну обставину чи факт, який би доводив наявність поважних причин, які унеможливлювали чи об`єктивно перешкоджали останньому в подачі зустрічного позову у встановлений судом строк.

Слід звернути увагу, що повернення зустрічного позову не свідчить про обмеження ОСОБА_1 права на суд, адже відповідач може звернутись до суду з самостійним позовом у загальному порядку.

Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ позивача до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що спільний розгляд позовів є доцільним та виникають з одних правовідносин, спір наявний між одними й тими ж сторонами та виключає повторність процесуальних дій і понесення судових витрат у подвійному розмірі, є безпідставними, оскільки нічим не обґрунтовані та в контексті пропуску строку для пред`явлення зустрічного позову взагалі не мають жодного значення по суті спірних правовідносин.

Посилання скаржника на те, що з первісним позовом фактично ознайомився лише 04 серпня 2025 року, а тому наявні обґрунтовані підстави для поновлення строку на подання відзиву, і, відповідно, прийняття зустрічного позову, який пропущений з поважних причин, на що суд першої інстанції уваги не звернув чим фактично обмежив його права на доступ до правосуддя, є безпідставними, оскільки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ скаржника до правосуддя, а навпаки гарантує дотримання процесуальних прав сторін.

Аргументи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання щодо відмови у поновленні строку на подання зустрічного позову та повернення зустрічного позову, тому, з огляду на положення статті 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна