Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №932/7900/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1383/26 Справа № 932/7900/25 Суддя у 1-й інстанції - Малінов О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року про повернення заяви позивачеві, у складі судді Малінова О.С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позову.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення позову, оскільки на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, надано заяву про усунення недоліків відповідно до вимог ухвали суду. Суд першої інстанції не звернув увагу на постанову Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21, відповідно до якої остання звільнення від сплати судового збору у даній категорії справ, а тому вимоги суду щодо сплати судового збору в цій частині, є безпідставними та як наслідок суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про визнання позову неподаним та його повернення.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Дніпра із позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк ддя усунення недоліків з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху, а саме для надання доказів, що підтверджують надання споживчого кредиту відповідачем, оскільки позивач посилається, як на підставу звільнення від сплати судового збору на постанову Верховного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21, доказів надіслання сторонам у справі позову та доданих до нього документів, копії паспорту позивача.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій виклав обґрунтування заявлених вимог, з якими пов`язує звернення до суду, що є достатню підставою для відкриття провадження у справі.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення позову без руху від 16 липня 2025 року року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позову неподаним та його повернення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позову з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позову без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

З огляду на викладене, не можна вважати, що позивач ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) до суду першої інстанції подав заяву про усунення недоліків позову.

Приписами пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив підстави звернення до суду та обґрунтував свої вимоги, надав відповідні докази на його підтвердження, а встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, викладено висновок про те, що встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позов.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

М.М. Пищида