Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №175/3521/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/640/26 Справа № 175/3521/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Романцова М.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, непрацюючу, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років; стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року встановлено, що 14.01.2025 р. об 11:48 год. біля будинку №34 по вул. Сіверській у м. Краматорську водій ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП, керувала транспортним засобом «Geely» MK Cross, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість, порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Під час огляду в наркологічному диспансері м. Краматорська порушила процедуру огляду, а саме відмовилась від здачі біологічної рідини, чим порушила п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Романцов М.В. просить скасувати постанову судді 1-ї інстанції та провадження в праві закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що матеріали справи не містять жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відсутність таких доказів є істотною, оскільки саме факт умисної відмови є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування лід впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.01.2025 р, зазначено таке, мовою оригіналу: «10. Висновок огляду: 1) у гр. ОСОБА_1 зробити висновок неможливо у зв`язку з ухиленням від обстеження у повному обсязі».

Наголошує, що формулювання «ухилення від обстеження у повному обсязі» не є тотожним юридично визначеному поняттю «відмова від проходження огляду». Для кваліфікації за ч. 3 ст. 130 КУпАП необхідно довести саме факт відмови – чіткої, свідомої та зафіксованої у встановленому законом порядку. Такі відомості у матеріалах цієї справи відсутні, зокрема немає жодного належного доказу відмови, наприклад, акта про відмову, показань свідків, зафіксованої у письмовій заяві чи іншому документі, усної відмови на відеозаписі з бодікамери поліцейського тощо. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 нібито саме відмовилася від здачі біологічної рідини, що не відповідає дійсності.

Звертає увагу, що формулювання у протоколі про нібито «відмову від здачі біологічної рідини» суперечить змісту висновку медичного огляду, де зафіксовано лише «ухилення від обстеження у повному обсязі», що не є юридично тотожним відмові від огляду. Оскільки суд не має повноважень змінювати чи «виправляти» формулювання протоколу, а належних доказів фактичної відмови у матеріалах справи немає, ця неузгодженість унеможливлює підтвердження складу правопорушення.

Наполягає, що ОСОБА_1 не лише погодилася пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, але й фактично надала біологічну рідину, що підтверджується відеозаписом бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано передачу ємності медсестрі та здійснення вимірювання температури. Цей факт повністю спростовує твердження про відмову або ухилення від надання біологічної рідини.

Зауважує, що з наданих медичним закладом документів неможливо встановити, яким чином проводиться фіксація показників вимірювання температури біологічної речовини у КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ», чи були належним чином зафіксовані результати вимірювань температури біологічної речовини ОСОБА_1 , зокрема з фотофіксацію, чи збереглися електронні показники приладу, і чи були відповідні дані передані лікарю у визначеному порядку.

Звертає увагу, що правильність температурного вимірювання можлива лише за умови дотримання мінімального часу адаптації особи в постійному середовищі (всередині приміщення, на вулиці тощо), де однакова температура, вологість тощо. Але з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заходить у приміщення КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» о 11:57:54 год. (8 хвилина 30 секунда відеозапису), ємність для здачі біологічної речовини ОСОБА_1 надають о 12:14:35 год. (25 хвилина 41 секунда відеозапису), а вимірювання температури біологічної речовини ОСОБА_1 відбувається о 12:17:50 год. (28 хвилина 26 секунда відеозапису). Таким чином, від моменту входу ОСОБА_1 до приміщення КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» до моменту вимірювання температури відповідної біологічної речовини минуло менше 20 хвилин, що істотно менше за необхідні 30 хвилин, зазначені в інструкції до приладу. Разом з тим, жодні дані у матеріалах справи не підтверджують, що особа чи прилад перебували в умовах одного стабільного середовища довше, ніж це видно на відеозаписі.

Вважає, що за цих обставин процедура вимірювання температури біологічної рідини ОСОБА_1 була проведена без дотримання мінімального часу адаптації, визначеного інструкцією до приладу, що ставить під сумнів достовірність отриманого результату та відповідність процедури вимірювання температури встановленим вимогам. Разом з тим, фактично лікар ОСОБА_2 зробив свій висновок про нібито спробу фальсифікації здачі ОСОБА_1 її біологічної речовини лише зі слів медсестри ОСОБА_3 на підставі показників безконтактного електронного термометра, результатів якого він сам особисто не бачив.

Наполягає, що було порушено порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 працівниками медичної установи. Так, лікар ОСОБА_2 та медсестра ОСОБА_3 , по-перше, не вчинили жодних дій для розподілу вказаної біологічної речовини на дві окремі ємності, а, по-друге, взагалі не здійснили жодних дій для збереження вказаної ємності недоторканою, дозволивши інспектору поліції Чучупалову С.І. роздавати вказівки ОСОБА_1 вилити вказану біологічну речовину та жодним чином не припинивши таку вказівку.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 страждає на ВІЛ-інфекцію, у зв`язку з чим щоденно приймає ліки, зокрема препарат Ефавіренз (Efavirenz Emtricltablne and Tenofovir Disoproxil Fumarate), вживання якого може призвести до хибно позитивного результату на вміст каннабіноїдів. зазначає, що позитивний результат на вміст в сечі ОСОБА_1 каннабіноїдів можливий від прийому життєва важливої для всіх ВІЛ позитивних осіб антиретровірусної терапії, а не вживання наркотичних засобів».

Стверджує, що у ОСОБА_1 не було підстав для відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки вона з власного досвіду знала, що навіть якщо в її біологічній рідині за результатами огляду будуть знайдені канабіноїди (слід зауважити, що жодних наркотичних речовин вона не вживала), то вона зможе в судовому порядку довести, що вміст канабіноїдів викликаний саме прийомом ліків в межах антиретровірусної терапії ВІЛ-позитивних осіб.

Позиції сторін в суді :

В судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник адвокат Романцов М.В. не з`явились. Від захисника адвоката Романцова М.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності захисника. Від ОСОБА_1 , належним чином повідомленої про місце, день та час судового розгляду, заяв та клопотань на адресу суду про відкладення розгляду справи не надходили.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_1 та її захисника адвоката Романцова М.В.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона керував транспортним засобом, будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП, з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість, порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Під час огляду в наркологічному диспансері м. Краматорська порушила процедуру огляду, а саме відмовилась від здачі біологічної рідини, чим порушила п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 3 ст. 130 КУпАП вказує, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, який двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а її вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №984395 від 14.01.2025 р., складеним уповноваженою особою, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, в якому зазначені особисті пояснення ОСОБА_1 , а саме, що вона не відмовлялася від здачі аналізу, не змогла сходити в туалет»;

-висновком КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорська» від 14.01.2025 р. щодо неможливості зробити висновок у зв`язку з ухиленням від обстеження у повному обсязі;

-Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №15 від 14.01.2025 р., в якому зазначено, що ОСОБА_1 намагалася фальсифікувати зразок сечі, за результатами огляду її ДЗ: гостра інтоксикація внаслідок вживання неуточнених ПАР, від надання біосередовища (сечі) для дослідження ухилилася, у зв`язку із чим зробити висновок неможливо із-за ухилення від обстеження у повному обсязі;

-відеозаписом з бодікамери поліцейського, згідно якого ОСОБА_1 своїми діями ухилилася від здачі біологічного середовища (сечі) для лабораторного дослідження в медичному закладі щодо встановлення стану наркотичного сп`яніння;

-копіями постанов Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 р. та 08.04.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 14 січня 2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апеляційні доводи сторони захисту були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції та їм суддею вірно та обґрунтовано надано правильну оцінку.

Так, суддя вірно виходив з того, що відкинув доводи захисту про те, що спроби фальсифікації не було, а недостатня температура біологічного середовища була обумовлена не дотриманням медичним працівником вимог інструкції використання безконтактного термометру (не пройшло 30 хвилин, як ОСОБА_1 потрапила до приміщення лікарні з вулиці), невеликим обсягом речовини та низькою температурою зовнішнього середовища, оскільки час для температурної адаптації потребується лише при вимірюванні поверхні тіла, а інші фактори, на які посилається захисник, не могли швидко вплинути на зниження температури сечі при умовах та способі її відібрання в лікарні.

Після пропозиції повторно здати сечу ОСОБА_1 її не здала, а тому неможливість здати біологічний матеріал протягом більше ніж двох годин для визначення наркотичного сп`яніння була обгрунтовано розцінена як свідома відмова від проходження огляду, про що зазначено лікарем-наркологом у висновку та стало підставою для складання протоколу за ч.3 ст.130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що водій ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду, а в силу фізіологічних особливостей не мала можливість здати біологічний матеріал спростовуються дослідженим відеозапис подій, що мали місце 01.12.2025 року за її участю. Отже, такі доводи вірно були не взяті суддею 1-ї інстанції до уваги та відхилені як безпідставні.

Також обгрунтовано не прийнято судом до уваги доводи захисника, що у ОСОБА_1 не було підстав для відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, так як їй відомо про особливості вживаного нею препарату Ефавіренз, який може призвести до хибно позитивного результату на вміст канабіноїдів, оскільки під час її огляду лікарем ОСОБА_2 було встановлено, що вона перебуває в стані гострої інтоксикації внаслідок вживання неуточнених ПАР.

За змістом Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лікарем такими етапами: 1) встановлення особи, яку оглядають (ознайомлення з документами особи, паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо), 2) візуальний огляд особи лікарем, 3) здача особою, яку оглядають, зразків біологічного середовища, дослідження зразків біологічного середовища лікарем (шляхом тестування), 4) проведення лабораторного дослідження зразків біологічного середовища, 5) за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду, 6) на підставі акту медичного огляду видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 7, 8 розділу III Інструкції встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Відповідно п.п. 10, 12, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Після доставки ОСОБА_1 до медичного закладу, їй протягом двох годин надавалася можливість неодноразово здати біологічний матеріал – сечу для встановлення стану сп`яніння, а тому враховуючи, що у неї були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у працівників поліції були відсутні підстави для надання їй можливості здати біологічний матеріал після закінчення двох годин.

Щодо апеляційних доводів сторони захисту про необхідність взяття у водія інших біологічних зразків для дослідження наявності чи відсутності стану наркотичного сп?яніння, то такі вважаю помилковими, які суперечать нормам інструкції, що регулює процедуру проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння. Висновки судді 1-ї інстанції з цього питання вважаю вірними та обґрунтованими.

Так. пункт 13 розділу III Інструкції не зобов`язує лікаря використовувати для дослідження кров, а надає йому можливість її використання, якщо в обстеженої особи неможливо взяти зразки біологічного середовища, зазначених у пункті 12 цього розділу.

Суд вірно виходив з того, що наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп`яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. У всякому разі, огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу, та лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров`я.

Відбір біологічного середовища здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій «Порядок відбору від живих осіб зразків біологічного матеріалу, поводження з ними та організація токсикологічних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджених МОЗ України та Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти 18.01.2011 року.

Відповідно до розділу 1 пункту 1.1. Методичних рекомендацій матеріалом для дослідження виявлення саме наркотичних речовин в біологічних середовищах є сеча. Слина та змиви біологічних рідин з губ, рук досліджуються при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищевикладені норми, саме лікар-нарколог визначає, який саме біологічний матеріал має здати особа для проведення огляду на стан сп`яніння.

Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та апелянтом не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції. Тому доводи апеляційної скарги з цих підстав вважаю необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, під час апеляційного розгляду в діях працівників поліції та медичного закладу не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

З урахуванням наведеного, вважаю такими, що не підтверджуються матеріалами справи апеляційні доводи про визнання недопустимими, недостовірними та неналежними доказів у даній справі.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно неї, і є безсумнівними доказами порушення нею п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Отже, оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Романцова М.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин