Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №214/8768/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3292/26 Справа № 214/8768/24 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/8768/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року, яке ухвалене суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 січня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитини трьох років.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 08.10.2022 року по 05.06.2024 року та мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою.

Оскільки про сплату аліментів в повному обсязі домовитись з відповідачем не має можливості, позивачка вимушена звернутися до суду з позовом.

Позивачка просила суд: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду і до досягнення сином – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу (заробітку) починаючи з 08 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати пов`язані зі платою судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в межах стягнення з відповідача суми аліментних платежів за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. У разі якщо суд дійде до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, просить визначити такі аліменти не більше 1/15 (однієї п`ятнадцятої) частки розміру від всіх його доходів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду дійсної цивільної справи, суд не вивчив матеріали справи, не встановив взагалі об`єктивні обставини справи, не надав оцінку доказам, які б відповідач міг надати суду, але через порушення його прав, неналежне повідомлення про дату та час розгляду справи, він був позбавлений права на подання відзиву та доказів, якими б підтверджувалась його позиція у цій справі.

Так, ще до одруження та народження сина сторін - ОСОБА_3 , позивачка почала постійно проживати у належній матері відповідача квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі проживав також відповідач, його мати ОСОБА_4 та дід ОСОБА_5 . За спожиті комунальні послуги сплачувала повністю мати відповідача, яка самостійно займається домашнім господарством, в частині придбання продуктів харчування для всіх мешканців, готування їжі, прибирання в квартирі, та інші справи. ОСОБА_1 під час її проживання з родиною відповідача, не займалася ані хатніми справами, ані доглядом за малолітнім сином ОСОБА_6 . Вихованням, доглядом за сином займалася бабуся ОСОБА_6 – мати відповідача. Відповідач щомісячно пересилав та продовжує пересилати грошові кошти своїй матері для оплати комунальних послуг, на придбання продуктів харчування, для купівлі одягу та засобів догляду за його сином, придбання для нього іграшок, ліків, у разі потреби. Місце проживання позивачки ОСОБА_1 ні де не зареєстровано, вона не має ані житла, ані родичів, які б могли її прийняти. Він з позивачкою ОСОБА_1 розлучений з 05.06.2024 року, а вона до 23.03.2025 року постійно проживала у квартирі його матері, допоки не була ознайомлена з заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 повністю перебувала на повному утриманні відповідача, а тому, підстав для стягнення з нього аліментів на її користь у суду першої інстанції не було.

Відповідач зазначає, що він щомісячно сплачував позивачці ОСОБА_1 грошові кошти на неї та сина, в розмірі не менше 5000,00 грн., але їй було весь час мало тих сум, не дивлячись на те, що вона взагалі не брала ні якої участі на сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, та інших необхідних витратах.

Відповідач проходить військову службу у лавах ЗСУ, весь цей час я ризикую своїм життям, брав навіть участь в боях у Курській області РФ, наразі також перебуває у небезпечних районах. Відповідач дуже любить свого сина ОСОБА_6 , він є сенсом його життя, йому взагалі не шкода фінансів на утримання, розвиток сина, але він проти сплати аліментів на утримання позивачки ОСОБА_1 , оскільки остання не є більше його дружиною з 05.06.2024 року.

При цьому, позивачка ОСОБА_1 проявляла нелюдське відношення як до відповідача, так і до його мами та діда, навіть до кота, а тому він не несе обов`язку з її подальшого утримання.

Наполягає на тому, що суд порушив його право на доступ до правосуддя та не повідомив належним чином про час та місце розгляду справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за його відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитини трьох років, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленям сторін (т. 1 а.с. 14).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви та судові повідомлення про призначення справи до розгляду направлялися судом першої інстанції до електронного кабінету відповідача ОСОБА_2 та, згідно наявних у матеріалах справи довідок суду першої інстанції, були доставлені до електронного кабінету відповідача ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 15, 20, 21, 22, 23, 24). А тому останній є таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує дані обставини та вказує, що в його електронному кабінету в системі «Електронний суд» такі відомості відсутні, у зв?язку з чим він 04 березня 2025 року звертався до суду першої інстанції із заявою про внесення РНОКПП до додаткових відомостей учасника справи та надання доступу до електронної справи (т. 1 а.с. 32), однак, не надає суду доказів на підтвердження того, що в його особистому електронному кабінеті дані не відображалися та щодо його звернення до адміністратора системи «Електронний суд» з цих підстав, а тому колегія суддів ставиться критично до такої позиції відповідача.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 08.10.2022 року уклав шлюб з ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 » (т. 1 а.с.4).

Згідно до рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.06.2024 року у справі №210/1759/24, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (т. 1 а.с.5-6).

Сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с.7).

Згідно акту від 07.10.2024 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання на період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка потребує матеріальної допомоги від відповідача, який спроможний надавати утримання позивачці (аліменти) до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному судом розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 на період догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним трирічного віку

Так, відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років.

Частина 4 цієї ж статті визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьохї років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що відповідач отримує стабільний і достатній заробіток, а тому має можливість утримувати позивачку досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 , й доводи апеляційної скарги про те, що останній добровільно надавав таку допомогу, правового значення не мають для вирішення цього спору.

Разом з тим, з висновком суду щодо визначеного розміру аліментів, який підлягає стягненню на користь позивачки, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати аліментів на користь позивачки, суд першої інстанції виходив з факту проживання з останньою дитини, при цьому, визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, суд не встановив й не врахував обставини, що мають значення по справі, в тому числі й те, чи має можливість відповідач сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Тоді як, згідно ч. 4 ст. 84 СК України, той із подружжя з яким проживає дитина має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 сплачує щомісячно аліменти у розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що покладення на останнього обов`язку зі сплати аліментів на утримання матері дитини також у розмірі 1/4 частини його доходу становитиме для нього значний матеріальний тягар, адже, сукупний розмір утримання із доходів відповідача становитиме 1/2 частину його доходу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не має можливості надавати матеріальне утримання у розмірі 1/4 частини від доходу на утримання позивачки ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшує розмір аліментів, стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на утримання позивачки ОСОБА_1 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходу.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: