Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №212/10435/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2603/26 Справа № 212/10435/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/10435/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків.

Позовна заява мотивована тим, що син позивача - ОСОБА_2 , понад 24 роки працював на ПрАТ «ЦГЗК» на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці: слюсарем черговим та з ремонту устаткування, дробильником технологічної служби дробильної фабрики, що призвело до професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легеневої недостатності першого-другого ступеня; радикулопатії попереково-крижової; хронічної двобічної сенсоневральної (нейросенсорної) приглухуватості.

За Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 березня 2024 року професійне захворювання виникло у зв`язку з тим, що внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час виконання робіт на протязі зміни нахилятися був змушений та через порушення в роботі систем пилеподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів концентрації аерозолю переважно фібргенної дії у повітрі робочої зони, вплив шуму, рівень якого перевищував нормативний.

Висновком обласної МСЕК № 2 від 07.05.2024 ОСОБА_2 була первинно визначена стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 65% (35% - радикулопатія, 25% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) безстроково та первинно встановлено 3 групу інвалідності безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 52 роки ОСОБА_2 помер. При цьому, патологоанатомічним дослідженням від 28.01.2025 № 42 встановлено, що основним захворюванням ОСОБА_2 було хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт, профзахворювання), а перебіг основного захворювання ускладнився розвитком легеневого серця, пневмосклерозу, пневмофіброзу, емфіземи легень, тому явища легенево-серцевої недостатності зростали, що призвело до його смерті.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.08.2025 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, на яке він захворів під час роботи на ПрАТ «ЦГЗК».

Зазначав, що у нього із сином були дуже тісні та довірливі стосунки, вони дуже багато часу проводили разом, спілкувались, їздили відпочивати, він розраховував на його підтримку. Внаслідок смерті ОСОБА_2 він втратив найближчу людину, відчувши сильне душевне потрясіння. Після смерті сина він перебуває у пригніченому стані, досі не може змиритись з тим, що більше не зможе бачити свого сина, смерть якого призвела до порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю сина від професійного захворювання оцінює в 800 000 грн.

На підставі викладеного просив суд стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 800 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, - 200 000 грн., без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» в дохід держави судовій збір в сумі 2000 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом неповно та не всебічно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи. Суд в своєму рішенні не зазначив, з яких розрахунків він виходив визначаючи суму заподіяння моральної шкоди. Суд не взяв до уваги вину відповідача, яка полягає в тому, що підприємство зобов`язано строювати для своїх працівників безпечні умови праці. Зазначає, що судом не враховано характер його моральних страждань, який є дуже великим, оскільки позивач втратив близьку людину та залишився без сина.

Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подано.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків у повному обсязі. В разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, зменшити суму відшкодування моральної шкоди, з заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків до 100 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, тому з огляду на судову практику та приймаючи до уваги обставини справи відповідач вважає, що достатньою та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди позивачу буде 100 000 грн. При цьому, зазначає, що медичні документи містять суперечності щодо причинно-наслідкового зв`язку з професійним захворюванням, тому немає підстав для стягнення моральної шкоди.

Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні медичні документи щодо підтвердження перенесених позивачем страждань.

Крім того, апелянт вказує, що питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто відносин між відповідачем як податковим агентом та державою, не може бути предметом спору у даній справі, тому питання стягнення податків не може бути вирішено у цій справі, тобто в частині виконання рішення щодо стягнення суми без стягнення, без утримання, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, питання не є прерогативою цивільних судів.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ЦГЗК» не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» - адвоката Савельєву Т.Д., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» та просила її задовольнити, залишивши без задоволення апеляційну скаргу позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача ПрАТ «ЦГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача з 01.03.1999 р. по 11.07.2023 р. слюсарем черговим та з ремонту устаткування, дробильником технологічної служби дробильної фабрики, звідки був звільнений за власним бажанням через вихід на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11 березня 2024 року, складеного на ПрАТ «ЦГЗК», встановлено наявність у ОСОБА_2 , який працював в умовах впливу шкідливих факторів 24 роки 4 місяців на підприємстві відповідача, професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легеневої недостатності першого-другого ступеня; радикулопатії попереково-крижової; хронічної двобічної сенсоневральної (нейросенсорної) приглухуватості другого ступеня, що підтверджується медичним висновком «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 13 лютого 2024 року, причини виникнення яких були недосконалість умов праці ОСОБА_2 на ПрАТ «ЦГЗК».

Згідно із довідками МСЕК № 573578 та № 144444 від 7 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 внаслідок первинного огляду було встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково через професійні захворювання та встановлено 65% стійкої втрати працездатності безстроково внаслідок радикулопатії (35%), ХОЗЛ (25%) та туговухість (5%) з потребою у санаторно-курортному лікуванні.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 196 від 28 січня 2025 року.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/25/1828/В від 21.08.2025 року, внаслідок аналізу протоколу патологоанатомічного дослідження № 42 від 28.01.2025 року, лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , рецензії на патологоанатомічний висновок від 10.04.2025 року та посмертного епікризу від 12.06.2025 року, було встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням останнього, набутого на ПрАТ «ЦГЗК».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст.1167,1168ЦК України та виходив з того, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з професійним захворюванням від 07 травня 2024 року, яке виникло під час його роботи на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК» на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці, тому його батькові - позивачу у справі ОСОБА_1 має бути відшкодовано моральну шкоду, пов`язану із втратою близької людини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2ст.1168 ЦК України.

При цьому, право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/25/1828/В від 21 серпня 2025 року внаслідок аналізу протоколу патологоанатомічного дослідження № 42 від 28 січня 2025 року, лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , рецензії на патологоанатомічний висновок від 10 квітня 2025 року та посмертного епікризу від 12 червня 2025 року було встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням останнього, набутого на ПрАТ «ЦГЗК».

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількист. 237-1 КЗпП України(для потерпілих) таст.1167ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_2 отримав професійні захворювання у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем безпечних умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПрАТ «ЦГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - синові померлого.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою сина, який був для нього близькою людиною, переживає душевні та психологічні страждання, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладення з його боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на його користь та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року, № 68490/01, «STANKOV v. BULGARIA»).

Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням його нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Колегія суддів виходить з того, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У справі, яка переглядається, питання про відшкодування позивачу моральної шкоди завданої смертю сина, сторони у позасудовому порядку не вирішили.

Законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а отже розмір грошового відшкодування моральної шкоди належить визначити суду.

Орієнтиром для суду у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань може слугувати, зокрема, висновок експертного дослідження, проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності такого висновку суд повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивача у зв`язку із смертю рідної людини - його сина, безповоротність такої втрати, що спричинило йому тяжкі моральні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 200 000 грн до 590 000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 000 грн до 5 900 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 8 850 грн за подання позивачем апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2025 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 200 000 гривень до 590 000 (п?ятсот дев?яносто тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 000 гривень до 5 900 (п?ять тисяч дев?ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 8 850 (вісім тисяч вісімсот п?ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: