Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №210/5439/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2927/26 Справа № 210/5439/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/5439/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідача ОСОБА_2 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року, яке ухвалене суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 листопада 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, з якою проживає дитина.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 серпня 2021 року уклали шлюб, зареєстрований Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №415.

У сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Сімейне життя між сторонами не склалося, у зв?язку з чим наразі до суду подано позовну заяву про розірвання шлюбу.

Син сторін зареєстрований та мешкає з позивачкою за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Протягом останнього часу, позивачка з відповідачем взагалі не спілкуються, матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає, в житті, вихованні та розвитку дитини ніякої участі не приймає, що ставить позивачку у вкрай скрутне матеріальне становище. У зв`язку з чим, позивачка вимушена була звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини.

Крім того, позивачка на даний час знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, не працює та не має на сьогоднішній день ніяких доходів, а тому потребує допомоги відповідача.

Позивачка зазначає, що відповідач є здоровим, працездатним, та у зв?язку з тим, що оскільки добровільно про сплату аліментів з відповідачем домовитися не вдалося, змушена звернутися до суду та просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 18 вересня 2024 року, і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення в розмірі стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог або змінити розмір аліментів та визначити його в твердій грошовій сумі, мінімально необхідній та співмірній матеріальному стану відповідача, посилаючись на неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 офіційно не працює та не має стабільного доходу. Сплачує щомісяця на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь позивачки у розмірі від 4 000 грн до 5 200 грн, а тому стягнення з нього аліментів ще й на утримання дружини буде для нього значним фінансовим навантаженням.

Наполягає на тому, що розмір аліментів має відповідати фінансовим можливостям платника аліментів та бути співмірним, чого судом першої інстанції не враховано.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 серпня 2021 року уклали шлюб, зареєстрований Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 415.

У сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження виданим Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Позивачка зазначає, що потребує матеріальної допомоги відповідача ОСОБА_2 , оскільки вона не працює та доглядає дитину, якій не виповнилося 3-х років.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи матеріальне становище платника аліментів, який не довів свою непрацездатність, останній спроможний надавати утримання позивачці (аліменти) до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному судом розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України (надалі СК України) дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років.

Частина 4 цієї ж статті визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьохї років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що відповідач є працездатним, а тому має можливість утримувати позивачку ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин справи та не взято до уваги, що відповідач ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, колегією суддів не приймаються, оскільки ці обставини було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення суду, зокрема, зазначено, що відповідач в період з 07.04.2024 по 14.10.2024 регулярно здійснював перекази коштів на рахунок позивачки з відповідним призначенням платежів, припинення платежів пов`язано із погіршенням матеріального стану відповідача та втратою ним стабільного заробітку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі, який є суттєво меншим від заявлених позовних вимог.

Щодо позиції відповідача ОСОБА_2 про можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, колегія суддів зазначає, що право визначення способу стягнення аліментів (тверда грошова сума чи частка від доходу) надано виключно стягувачу аліментів, у даному випадку позивачці у справі - ОСОБА_1 , яка виявила бажання отримувати аліменти у частці від доходу відповідача.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: