Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №213/896/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2206/26 Справа № 213/896/22 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/896/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Нащокін Сергій Олександрович, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 жовтня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Рукавіцин Ігор Анатолійович, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, який вподальшому уточнила.

Позов, з урахуванням уточнень до нього, мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

За період спільного проживання ними було придбано транспортний засіб ГАЗ 31105, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_1 , який фактично є їх спільною сумісною власністю.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті відкрилася спадщина на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке він за життя заповів позивачці у справі, однак нотаріус відмовим у видачі Свідоцтва про право на спадщину.

За життя ОСОБА_4 хворів та саме позивачка здійснювала за ним догляд, а тому вона має право на спадкування із спадкоємцями першої черги.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд: встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 11.06.2007 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , транспортний засіб ГАЗ 31105, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ; змінити черговість одержання права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання ОСОБА_1 права на спадкування у першій черзі за законом разом з сином померлого ОСОБА_2 .

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 11.06.2007 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортний засіб ГАЗ 31105, 2008р.в., р.н. НОМЕР_1 , легковий – седан – В, VIN (кузова, рами) – НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення вбудоване в 1 поверх 4-ри поверхового житлового будинку, загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом.

Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Нащокін С.О., просить скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.10.2025 у цивільній справі 213/896/22 в частині відмови у зміні черговості одержання права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) права на спадкування у першій черзі за законом разом з сином померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Так, ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини.

В матеріалах цивільної справи містяться копія виписок з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_4 з ДЗ «Інституту очних захворювань і тканинної терапії імені В.П. Філатова» з різними діагнозами зокрема, діагнозом праве око- кератопатія, афакія, субатрофия очного яблука, силіконова тампонада вітреальної порожнини, увеіт, офтальмогіпотонія, оперативне відшарування сітківки; ліве око- артіфакія, деструкція скловидного тіла, вторинна катаракта, 06.11.2018 року була проведена операція ускладнена катаракта, авітрія), у зв`язку із наявним захворюванням очей ОСОБА_4 було протипоказана праця, пов`язана з фізичним навантаженням, нахилами, перегріванням, потрясіннями. Крім того, з 2019 року він мав захворювання легень, відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 360 з 08.04.2019р. по 19.04.2019р. перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська лікарня №11» мав основне захворювання: стенокардія напруги ІІІ ф.клас, постінфарктний і дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІІст. 1 ст.ризик IV; супутнє захворювання двостороння пневмонія правої легені. Відповідно до висновків КТ органів грудної клітини на протязі 2019-2020рр. мав постійне запалення правої легені (очагова пневмонія). Ці обставини переконливо свідчать про те, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, не міг вільно пересуватись та потребував сторонньої допомоги. Тому позивачка вважає, що наявні підстави, передбачені ч. 2 ст. 1259 ЦК України для зміни черговості спадкування враховуючи те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем, який через похилий вік та хворобу очей та сердечно-легеневу хворобу знаходився у безпорадному стані, забезпечувала йому належні умови проживання, здійснювала догляд за ним, матеріально утримувала, проводила оплату лікування та поховання чоловіка за свій рахунок, та має право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом – сином померлого ОСОБА_2 .

Наполягає на тому, що, відповідно до Висновку експерта №49 від 17.05.2024, ОСОБА_4 з 2010 року потребував стороннього нагляду та допомоги.

Також, судом не було враховано пояснень усіх свідків по справі, які, у своїй сукупності, підтвердили позицію позивачки.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) права на спадкування у першій черзі за законом разом з сином померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Нащокіна С.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 11.06.2007 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, за адресою: АДРЕСА_1 , що в апеляційній інстанції не оспорюється учасниками справи.

ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична-особа підприємець (т. 1 а.с.174), позивачкою надано відомості з ДРФО станом на 03.11.2022 (т. 1 а.с.188).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.175).

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком (т. 1 а.с.186-187).

ОСОБА_4 був зареєстрований як Фізична-особа підприємець (т. 2 а.с.181).

ОСОБА_4 був пенсіонером та отримував пенсію за віком (т. 2 а.с. 197).

Нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 2006 рік, перебувало у власності ОСОБА_1 (т. 1а.с.55,56). Між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Алло» було укладено договір оренди приміщення по АДРЕСА_3 - 19.08.2015. 01.08.2018, 09.07.2021 (т. 2 а.с.64-73).

За ритуальні послуги з поховання ОСОБА_4 було сплачено 24 500 грн (т. 1 а.с.43,189), поминальний обід 1390 грн, 3570 грн (т.1 а.с.44), позивачка замовляла пам`ятник гранітний 15 500 грн (т. 1 а.с.190).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок двобічної пневмонії (т. 1 а.с.14,15,178,179).

ОСОБА_4 в 2016-2017 рр., 2019 році перебував на стаціонарному лікуванні (т. 1 а.с.18,19).

ОСОБА_4 в 2012, 2013, 2014, 2016, 2017, 2018 роках проходив обстеження та лікування у Інституті очних хвороб (т. 1 а.с.20-28,35,208-224).

В 2019 році у ОСОБА_4 було виявлено об`ємне утворення правого легень, на фоні двосторонньої пневмонії. Пневмосклероз, аортокадіосклероз. Остеохондроз та деформуючий спондилез на фоні скаліозу. В жовтні 2019 року та в 2020 році КТ ознаки запальні зміни нижньої долі правої легені (очагова пневмонія) (т. 1 а.с. 29, 30, 31, 32, 33, 226, 227).

Відповідно Виписного епікризу ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні мікрохірургії очей міської лікарні з 18.08.2010 по 30.08.2010 (т. 1 а.с.207).

Відповідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №360 ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.04.2019 по 19.04.2019 з приводу ІХС, стенокардія напруги ІІІ ф.клас, Постінфарктний, дифузійний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 1 ст ризик (т. 1 а.с.225).

Відповідно до Висновку експерта №49 від 17.05.2024, згідно аналізу наданої медичної документації з боку органів зору встановлені захворювання: кератопатія, афакія, субатрофія правого очного яблука, силіконова на тампонада віт реальної порожнини, увеіт, офтальмогіпотонія, опероване відшарування сітківки правого ока, артифакія, деструкція скловидного тіла, вторинна катаракта лівого ока. При встановлених тяжких захворюваннях органів зору протипоказана праця з 2013 року, пов`язана з фізичним навантаженням, перегрівом, струсом, положенням тіла з нахилом. З боку інших органів також встановлені тяжкі хвороби: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, дифузний та післяінфарктний кардіосклероз, аорто кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню І стадії ризик 4, хронічний геморой 4 стадії, хронічний цистит, хронічний пієлонефрит, доброякісна гіперплазія простати, двобічна пневмонія, корона вірусна хвороба, яка під час перебігу захворювання призвела до розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, набряку легень та головного мозку, що й призвело до настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлені захворювання серцево-судинної системи, органів дихання та передміхурової залози також є протипоказання до будь-якого фізичного навантаження, тобто ОСОБА_4 не міг працювати на час лікування захворювань з 2010 року. Вищевказане свідчить, що після встановлення вищевказаних тяжких захворювань ОСОБА_4 з 2010 року потребував стороннього нагляду та допомоги. Визначення ступеню безпорадного стану ОСОБА_4 , по представленій медичній документації, більш конкретно неможливо, через недостатність даних про спостереження за його станом здоров`я (т. 2 а.с.215-225).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зміни черговості одержання права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання ОСОБА_1 права на спадкування у першій черзі за законом разом з сином померлого ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

При цьому, під безпорадним розуміється такий стан особи, який зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не здатна самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування (постанова Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 755/9713/15-ц (провадження № 61-1669св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що «для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані».

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 445/771/18 (провадження № 61-953св20).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до Висновку експерта №49 від 17.05.2024, ОСОБА_4 з 2010 року потребував стороннього нагляду та допомоги. Разом з тим, визначення ступеню безпорадного стану ОСОБА_4 , по представленій медичній документації, більш конкретно неможливо, через недостатність даних про спостереження за його станом здоров`я (т. 2 а.с.215-225).

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування спадкодавця ОСОБА_4 у безпорадному стані.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що за життя ОСОБА_4 був зареєстрований як Фізична-особа підприємець (т. 2 а.с.181), був пенсіонером та отримував пенсію за віком (т. 2 а.с. 197).

Наведене свідчить про наявність у ОСОБА_4 власних доходів, а тому відсутні підстави вважати, що позивачка ОСОБА_1 матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_4 .

Доводи позивачки про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавала йому допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2020 року по справі № 148/2034/16-ц).

За таких обставин, суд першої інстанції війшов вірного висновку, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутні, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Нащокін Сергій Олександрович, - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: