Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №213/3071/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2457/26 Справа № 213/3071/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/9124/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі – ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 уклав наступні кредитні договори: 26.08.2023 року кредитний договір №32580-08/2023 з ТОВ "АВАНС КРЕДИТ"; 19.09.2023 року кредитний договір №8899760 з ТОВ «МІЛОАН»; 21.09.2023 року кредитний договір №101672029 з ТОВ "МІЛОАН"; 23.09.2023 року Договір Позики №76226422 з ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", підписавши їх електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Проте, свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користуванням ними не виконує, має заборгованість, чим порушує норми законодавства та умови кредитних договорів. ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами на підставі Договорів факторингу.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договорами у загальному розмірі 127 210,00 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в загальному розмірі 126 010 (грн. 00 коп., з яких:

- за Кредитним договором №8899760 у розмірі 17307,50 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 12307,50 грн - сума заборгованості за відсотками;

- за Кредитним договором №101672029 у розмірі 41 452,50 грн, з яких: 12000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 29452,50 грн - сума заборгованості за відсотками;

- за Договором позики №76226422 у розмірі 34000 грн, з яких: 8500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 25500 грн - сума заборгованості за відсотками;

- за Кредитним договором №32580-08/2023 у розмірі 33250 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 28250 грн - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3 028 грн 00 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за кредитними договорами №8899760, №101672029, №76226422 та №32580-08/2023, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скрага мотивована тим, що він повідомляв суду, що на момент укладення договорів був військовослужбовцем та має зазначений статус до цього часу, тому виходячи зі змісту ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" та ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у стягувача були відсутні підстави для нарахування та стягнення відсотків, однак, суд цих доводів не врахував та безпідставно задовольнив позовні вимоги у цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу, до яких додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 серпня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №32580-08/2023, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн на строк 360 днів. Процентна ставка – 2,50% в день. Позичальник погодився з умовами договору. Договір підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором (а.с.56-58,59,60-61).

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, але зобов`язання не виконав.

24 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу №24052024, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржника, у тому числі грошової вимоги до відповідача за кредитним договором

№32580-08/2023 (а.с.62-64,65,66).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем за договором

№32580-08/2023 заборгованість відповідача не погашена та складає 33250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 28250,00 грн – сума заборгованості за відсотками. Нарахувань будь-яких санкцій позивач не здійснював (а.с.67).

19 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8899760, згідно якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит на суму 5 000 грн., строком на 105 днів - до 02.01.2024 року (а.с.8-13,14,15).

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, але зобов`язання не виконав.

26.12.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №26122023 (а.с.16-17,18), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 (а.с.19), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17307,50 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;12307,50 грн. сума заборгованості за відсотками. Нарахувань будь-яких санкцій позивач не здійснював.

21 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101672029, згідно якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит на суму 12 000 грн., строком на 105 днів - до 04.01.2024 року (а.с.21--26,27,28).

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, але зобов`язання не виконав.

29 січня 2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №29012024(а.с.29-30,31), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 (а.с.19), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42652,50 грн., з яких:12000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 29452,50 грн. сума заборгованості за відсотками;1200,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

23 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №76226422, відповідно до якого позичальник отримав у позику 8500,00 грн на строк 30 днів, знижена процентна ставка –2,5% в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70% в день, пеня- 2,70%, орієнтовна річна процентна ставка – 20973,34%, орієнтована загальна вартість позики –14875,00 грн. У договорі вказано, що до його підписання позичальник вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення, а також процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою йому зрозумілі. Договір підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором (а.с.40-43).

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, але зобов`язання не виконав.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржника, у тому числі грошової вимоги до відповідача за договором позики №76226422 (а.с.44-45,46,47,48,49).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем за договором позики №76226422 від 23.09.2023 року заборгованість відповідача не погашена та складає 34000,00 грн, з яких: 8500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 25500,00 грн – заборгованість за відсотками. Нарахувань будь-яких санкцій позивач не здійснював (а.с.50).

Задовольняючи частково позовні вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеними кредитними договорами боржником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, й наявності у зв`язку з цим підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованості за кредитними договорами, у визначеному позивачем розмірі.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення у повній мірі не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено право позикодавця в разі прострочення позичальником чергової частини повернення позики вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних процентів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі встановлено, що 26 серпня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №32580-08/2023, який підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором (а.с.56-58,59,60-61).

19 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8899760, який підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором (а.с.8-13,14,15).

21 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101672029, який підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором.

23 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №76226422, який підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором (а.с.40-43).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитними договорами належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі пред`явленої до стягнення суми.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними договорами.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитними договорами №8899760, №101672029, №76226422 та №32580-08/2023 учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитними договорами №8899760, №101672029, №76226422 та №32580-08/2023.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 14 липня 2020 року, що підтверджується відміткою у військовому квитку та довідкою Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 14 липня 2020 року року по теперішній час та має право на пільги, встановлені для військовослужбовців.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Таким чином, ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за кредитними договорами, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом є помилковим, а тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором №8899760 у розмірі 12307,50 грн, за Кредитним договором №101672029 у розмірі 29452,50 грн, за Договором позики №76226422 у розмірі 25500 грн, за Кредитним договором №32580-08/2023 у розмірі 28250 грн, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, що тягне за собою зміну рішення суду в частині загального розміру заборгованості за вказаними договорами, стягнутого судом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК «ЄАПБ» та зменшує цей розмірі з 3028,00 грн. до 726,72 грн, тобто, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (3028,00 грн (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 24% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 726,72 грн).

Крім того, з огляду на задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 542 грн, тобто у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 рокув частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками Кредитним договором №8899760 у розмірі 12307,50 грн, за Кредитним договором №101672029 у розмірі 29452,50 грн, за Договором позики №76226422 у розмірі 25500 грн, за Кредитним договором №32580-08/2023 у розмірі 28250 грн- скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками Кредитним договором №8899760 у розмірі 12307,50 грн, за Кредитним договором №101672029 у розмірі 29452,50 грн, за Договором позики №76226422 у розмірі 25500 грн, за Кредитним договором №32580-08/2023 у розмірі 28250 грн – відмовити.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині загального розміру заборгованості за Кредитним договором №8899760, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», змінити, зменшивши цей розмірі з 17307,50 гривень до 5 000 (п?яти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині загального розміру заборгованості за Кредитним договором №101672029, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», змінити, зменшивши цей розмірі з 41 452,50 гривень до 12 000 (дванадцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині загального розміру заборгованості за Договором позики №76226422, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», змінити, зменшивши цей розмірі з 34000 гривень до 8 500 (восьми тисяч п?ятисот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині загального розміру заборгованості за Кредитним договором №32580-08/2023, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», змінити, зменшивши цей розмірі з 33250 гривень до 5 000 (п?яти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині загального розміру заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», змінити, зменшивши цей розмірі з 126010 гривень до 30 500 (тридцяти тисяч п?ятисот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», змінити, зменшивши цей розмірі з 3028,00 гривень до 726 (сімчот двадцяти шести) гривень 72 (сімдесяти двох) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 542 (чотири тисячі п?ятсот сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: