Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №212/7233/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2160/26 Справа № 212/7233/25 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/7233/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Бахмутський фаховий коледж транспортної інфраструктури,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 вересня 2025 року, яке ухвалене суддею Колочко О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани незаконними, стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі судового рішення від 29.11.2023 позивача поновлено на роботі на посаді завідувача відділення за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті» Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури з 26.12.2022.

На виконання судового рішення, 01.03.2024 відповідачем був виданий наказ № 9-к про поновлення на роботі, проте, фактично позивач не був поновлений на роботі, так як йому не були передані повноваження, і на його посаді працює інша особа. У зв`язку із воєнним станом коледж влітку 2022 року перемістився до м. Дніпра, а його працівники роз`їхалися по різним містам України, у тому числі і позивач, про що він довів до відома відповідача через надсилання до відділу кадрів відповідної довідки від 22.09.2022 про взяття його на облік як ВПО. Позивач виїхав до м. Києва, де мав намір працювати дистанційно.

07.05.2025 на електронну пошту позивач отримав наказ № 39 од від 06.05.2025, яким йому оголошено догану за відсутність на робочому місці та невиконання трудових обов`язків у період з 07.04.2025 по 05.05.2025.

03.06.2025 на електронну пошту позивачу надійшов наказ № 44 од від 03.06.2025, яким йому оголошено догану за відсутність на робочому місці та невиконання трудових обов`язків у період з 06.05.2025 по 02.06.2025.

Позивач вважає ці накази незаконними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки із змісту наказів не вбачається факт порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на робочому місці, тобто відсутні докази порушень, відсутня аргументація доган, а також він не був повідомлений про накази під розписку. Із оскаржуваних наказів не вбачається у чому саме конкретно полягає порушення трудової дисципліни позивачем, якого фактично не допускають до роботи з 01.03.2024.

Також, позивач зазначає, що він з 2022 року не отримує зарплату, неодноразово просив відповідача надати йому відпустку, надсилав лікарняні листи, але все залишилося поза увагою відповідача.

Посилаючись на викладене, просив суд: визнати незаконними наказ № 39 од від 06.05.2025 «Про винесення догани ОСОБА_1 », наказ № 44 од від 03.06.2025 «Про винесення догани ОСОБА_1 , стягнути заробітну плату за час фактичного вимушеного прогулу з 01 березня 2024 року по день винесення рішення по суті.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано тієї обставини, що майже всі працівники Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури роз`їхалися по різним містам України та працюють дистанційно, а представник відповідача взагалі перебуває за межами України, а тому позивач вважає, що він теж, як працівник, який виїхав з окупованої території, має право працювати дистанційно. Висновок суду про те, що роботодавець відповідно до вимог статті 29 КЗпП України ознайомив позивача про необхідність прибути до міста Дніпро вважає помилковим, оскільки ця норма стосується нових працівників, а він вже працював у відповідача у місті Бахмуті та наказу про його обов`язок прибути до міста Дніпра відповідач не видавав.

Наполягає на тому, що відповідачем порушено його трудові права, зокрема, не організовано належним чином робочий процес та позбавлено його права на належну оплату праці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2024 року Бахмутським фаховим коледжем транспортної інфраструктури виданий наказ № 9-к, згідно з яким на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 229/511/23, постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2024 ВП № 74068256, скасовано наказ про припинення трудового договору № 45-к від 20.12.2022; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділенням за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті» з 26.12.2022 (а.с. 26).

Копія наказу № 9-к від 01.03.2024 супровідним листом від 04.03.2025 № 01/24-24 направлена на поштову та електронну адресу ОСОБА_1 (а.с. 27).

05 березня 2024 року Бахмутський фаховий коледж транспортної інфраструктури відповідно до вимог ст. 29 КЗпП України повідомив ОСОБА_1 про переміщення коледжу до м. Дніпра, у зв`язку з чим останнього повідомлено про визначення робочого місця у м. Дніпрі і запропоновано з метою ознайомлення та визначення робочого місця, ознайомлення з трудовими функціями, умовами праці, ПВТР, тривалістю робочого часі і відпочинку, проходження інструктажів, прибути до м. Дніпра або вирішити ці питання шляхом узгодження процесу ознайомлення безпосередньо з адміністрацією коледжу. Додатково ОСОБА_1 роз`яснено щодо наслідків відсутності працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин, що може бути підставою для дисциплінарного стягнення (а.с. 28).

19 березня 2024 року на поштову та електронну пошту ОСОБА_1 коледжем був надісланий лист за № 01/38-24 про надання письмових пояснень щодо причин та підстав відсутності на робочому місці та невиконання трудових обов`язків з дати поновлення на роботі 01.03.2024 по 18.03.2024 включно. Окрім іншого, у цьому листі було посилання на лист «Про визначення робочого місця» № 01/25-24 від 05.03.2024 щодо інформування ОСОБА_1 про визначення його робочого місця в м. Дніпрі (а.с. 29).

Аналогічний лист за № 01/74-24 був надісланий на електронну адресу позивача 23.12.2024 з вимогою надати письмові пояснення щодо причин та підстав відсутності на робочому місці та невиконання трудових обов`язків з 01.03.2024 по 20.12.2024 з посиланням на лист від 05.03.2024 за № 01/26-24 «Про визначення робочого місця» (а.с. 30, 31).

Аналогічні листи були надіслані на електронну адресу позивача з вимогою надати письмові пояснення та підтверджуючи документи щодо причин та підстав відсутності на робочому місці та невиконання трудових обов`язків у періоди з 01.03.2024 по 03.01.2025 (лист № 01/01-25 від 06.01.2025), з 04.03.2024 по 20.01.2025 (лист № 01/03-25 від 20.01.2025), з 04.03.2024 по 06.02.2025 (лист № 01/04-25 від 06.02.2025), з 04.03.2024 по 24.02.2025 (лист № 01/10-25 від 24.02.2025), з 04.03.2024 по 11.03.2025 (лист № 01/30-25 від 11.03.2025) (а.с. 32-41).

У листі від 14.04.2025 за № 01/42-25, надісланого на електронну адресу ОСОБА_1 , відповідач вказав про відсутність позивача на роботі та невиконання ним посадових обов`язків без поважних причин загалом 229 робочих днів із зазначенням періодів, у тому числі з 05.04.2025 по 14.04.2025 (6 робочих днів), роз`яснив вимоги КЗпП України в частині наслідків порушення трудової дисципліни, у тому числі оголошення догани, і запропонував ОСОБА_1 повторно, протягом 10 робочих днів, надати письмові пояснення з копіями підтверджуючих документів щодо причин та підстав відсутності на робочому місці та невиконання трудових обов`язків (а.с. 42-43).

Аналогічний лист за № 01/46-25 від 28.04.2025 був надісланий на електронну пошту ОСОБА_1 про надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі протягом 239 робочих днів, у тому числи у період з 05.04.2025 по 28.04.2025 (а.с. 44, 45).

Аналогічний лист за № 01/49-25 від 12.05.2025 був надісланий на електронну пошту ОСОБА_1 про надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі протягом 249 робочих днів, у тому числи у період з 05.04.2025 по 12.05.2025 (а.с. 46, 47).

Аналогічний лист за № 01/51-25 від 26.05.2025 був надісланий на електронну пошту ОСОБА_1 про надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі протягом 259 робочих днів, у тому числи у період з 05.04.2025 по 12.05.2025 (а.с. 48, 49).

05 травня 2025 року старшим інспектором з кадрів складена доповідна записка на ім`я в.о. директора Коледжу про відсутність на роботі з 04.03.2024 ОСОБА_1 , який не виходить на зв`язок, не відповідає на кореспонденцію, і має 244 дні відсутності на робочому місці з невідомих причин (а.с. 50).

06 травня 2025 року в.о. директора Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури виданий наказ № 39 од «Про винесення догани ОСОБА_1 », яким, на підставі ст. 147-149 КЗпП України, доповідної записки від 05.05.2025, оголошено ОСОБА_1 догану за порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на робочому місці та невиконанні трудових обов`язків у період з 07 квітня 2025 року по 05 травня 2025 року (а.с. 51).

Копію наказу № 39 од від 06.05.2025 надіслано на електронну пошту ОСОБА_1 (а.с. 52, 53).

02 червня 2025 року старшим інспектором з кадрів складена доповідна записка на ім`я в.о. директора Коледжу про відсутність на роботі з 06.05.2025 ОСОБА_1 , який не виходить на зв`язок, не відповідає на кореспонденцію, і має 259 дні відсутності на робочому місці з невідомих причин (а.с. 54).

03 червня 2025 року в.о. директора Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури виданий наказ № 44 од «Про винесення догани ОСОБА_1 », яким, на підставі ст. 147-149 КЗпП України, доповідної записки від 02.06.2025, оголошено ОСОБА_1 догану за порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на робочому місці та невиконанні трудових обов`язків у період з 06 травня 2025 року по 02 червня 2025 року (а.с. 55).

Копію наказу № 44 од від 03.06.2025 надіслано на електронну пошту ОСОБА_1 (а.с. 56, 57).

Згідно з копіями табелів обліку робочого часу у період березень 2024 року – червень 2025 року ОСОБА_1 у робочі дні проставлена відмітка «НЗ» - неявка з нез`ясованих причин (а.с.58-65).

Згідно з довідкою про середній заробіток від 17.07.2025 за період травень – червень 2025 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, робочі дні у нього відсутні (а.с. 66).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків та наявності підстав для застосування, у зв`язку з цим, відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани. При цьому, суд дійшов висновку, що, оскільки факт скоєння позивачем порушення трудової дисципліни є доведеним, невиплата заробітної плати з 01 березня 2024 року була обґрунтована фактичним невиконанням позивачем своїх трудових обов`язків, а тому підстави для визнання оспорюваних наказів незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна – це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України догана – це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для оголошення ОСОБА_1 06.05.2025 та 03.06.2025 догани стало відсутність останнього на робочому місці та невиконання трудових обов`язків у період з 07 квітня 2025 року по 05 травня 2025 року та з 06 травня 2025 року по 02 червня 2025 року.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що наказом № 9-к від 01.03.2024 «Про поновлення на роботі», ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача відділенням Коледжу з 26.12.2022, даний наказ був виданий на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2023, у справі № 229/511/23, та постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2024 ВП № 74068256.

Копія наказу № 9-к від 01.03.2024 супровідним листом від 04.03.2025 № 01/24-24 направлена на поштову та електронну адресу ОСОБА_1 (а.с. 27).

05 березня 2024 року Бахмутський фаховий коледж транспортної інфраструктури відповідно до вимог ст. 29 КЗпП повідомив ОСОБА_1 про переміщення коледжу до м. Дніпра, у зв`язку з чим останнього повідомлено про визначення робочого місця у м. Дніпрі і запропоновано з метою ознайомлення та визначення робочого місця, ознайомлення з трудовими функціями, умовами праці, ПВТР, тривалістю робочого часі і відпочинку, проходження інструктажів, прибути до м. Дніпра або вирішити ці питання шляхом узгодження процесу ознайомлення безпосередньо з адміністрацією коледжу. Додатково ОСОБА_1 роз`яснено щодо наслідків відсутності працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин, що може бути підставою для дисциплінарного стягнення (а.с. 28).

Позивач ОСОБА_1 до міста Дніпра не прибув, що ним визнається, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, оскільки вважає, що він має право працювати дистанційно.

Натомість, жодного належного та допустимого доказу щодо встановлення йому дистанційного режиму роботи позивач ОСОБА_1 суду не надав, а його посилання в апеляційній скарзі на те, що майже всі працівники Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури роз`їхалися по різним містам України та працюють дистанційно, а представник відповідача взагалі перебуває за межами України, а тому позивач вважає, що він теж, як працівник, який виїхав з окупованої території, має право працювати дистанційно, є безпідставними, оскільки встановлення роботодавцем режиму роботи для інших працівників виходить за межі даного спору та не має правового значення для вирішення даного спору.

05 травня 2025 року старшим інспектором з кадрів складена доповідна записка на ім`я в.о. директора Коледжу про відсутність на роботі з 04.03.2024 ОСОБА_1 , який не виходить на зв`язок, не відповідає на кореспонденцію, і має 244 дні відсутності на робочому місці з невідомих причин (а.с. 50).

Отже, позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків та наявності підстав для застосування, у зв`язку з цим, відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У разі відмови працівником від надання пояснень з приводу порушення трудової дисципліни роботодавець зобов`язаний зафіксувати таку відмову, шляхом складання відповідного акта і провести службове розслідування порушення трудової дисципліни.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за фактом виявленого порушення, позивачу ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано надати письмові пояснення.

Тобто, роботодавець Бахмутський фаховий коледж транспортної інфраструктури виконав вимоги статті 149 КЗпП України та належним чином забезпечив ОСОБА_1 можливість для захисту своїх законних прав та інтересів, чим останній не скористався.

Отже, оскаржувані накази винесено із дотриманням вимог чинного законодавства в частині строків та обґрунтованості, в чому, на думку роботодавця, полягає порушення трудової дисципліни позивачем, є вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо дотримання Бахмутськиим фаховим коледжом транспортної інфраструктури вищенаведених вимог КзПП України при оголошенні доган позивачеві.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, поведінка позивача щодо невиходу на роботу протягом тривалого часу, з моменту фактичного виконання роботодавцем судового рішення про його поновлення, є несумлінною та недобросовісною.

За змістом ст.ст. 94, 97 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" №95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх посадових обов`язків завідувача відділенням за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті», а тому у роботодавця не виник обов`язок із виплати останньому заробітної плати у цей період.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується – висновком суду першої інстанції про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення йому доган за відсутність на роботі та невиконання трудових обов`язків відбулося з дотриманням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 147-149 КЗпП України, невиплата заробітної плати з 01 березня 2024 року була обґрунтована фактичним невиконанням позивачем своїх трудових обов`язків, а тому підстави для визнання оспорюваних наказів незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

Судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 вересня 2025 року - залишити без мін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: