Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №234/13958/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3010/26 Справа № 234/13958/21 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник (боржник) Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області,

заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горошенко Яна Андріївна,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з трудових правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Мачуський О.М., –

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2025року голова комісії з реорганізації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області Тютюнник Д.Ф. звернувся зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горошенко Я.А., направлені на списання грошових коштів зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області у розмірі, що необґрунтовано перевищує загальну суму стягнення згідно виконавчого провадження (повинна була бути 328 415,70грн), та складає 20 579,34грн; визнання постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 05 листопада 2025року ВП № 79431450, такою, що ухвалена передчасно, та зобов`язання державного виконавця скасувати її; зобов`язання державного виконавця поновити порушене право Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області шляхом проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження, а саме повернути на розрахункові рахунки Служби незаконно списані грошові кошти в розмірі 20 579,34грн.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025року стягнуто з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2021 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 330 645,60грн та 30 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

01 жовтня 2025року Індустріальним районним судом міста Дніпра на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025року видано виконавчі листи № 234/13958/21.

Водночас, до видачі виконавчих листів, Службою було виконано вказане судове рішення в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, й перераховано на користь ОСОБА_1 48 015,12грн, а також перераховано податок з доходів фізичних осіб 18 % із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11 225,55грн та військовий збір 5 % в розмірі 3 117,93грн. Тобто, постанова апеляційного суду була виконана на суму 62 358,60грн, а виконавче провадження підлягало відкриттю на суму 298 287,00грн, виконавчий збір мав становити 29 828,70грн, а сума мінімальних витрат виконавчого провадження 300,00грн.

Водночас, державним виконавцем Горошенко Я.О. необґрунтовано та незаконно було нараховано виконавчий збір на всю суму боргу, зазначеного у виконавчому листі № 234/13958/21, та стягнуто з боржника суму коштів в розмірі 348 995,04грн, що є завищеним на 20 579,34грн.

На думку заявника такі дії та постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є незаконними, а грошові кошти в сумі 20 579,34грн підлягають поверненню боржнику.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025року провадження у цивільній справі закрито.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявник оскаржує дії та постанову державного виконавця щодо обчислення та стягнення виконавчого збору, а тому розгляд даної справи повинен відбуватися в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

11 грудня 2025року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали суду та просив про ухвалення нового судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином предмет скарги, не звернув уваги на те, що заявником не оскаржується рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Заявник виснував, що даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства та відсутні правові підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025року витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу, та 22 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025року апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025року.

29 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 12?? год 17 лютого 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області Дмитра Тютюнника від 08 вересня 2021року № 138-к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », зі змінами, внесеними наказом т.в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області Дмитра Тютюнника від 10 вересня 2021року № 140-к/тр «Про внесення змін до наказу від 08.09.2021 № 138-к/тр». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера Служби автомобільних доріг у Донецькій області з 11 вересня 2021року. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2021року по 23 лютого 2022року в розмірі 330 645,60грн. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00грн. В іншій частині позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь держави судовий збір в розмірі 2270,00грн. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 540,00грн /а.с.162-174 том ІІІ/.

07 жовтня 2025року ОСОБА_1 отримала три виконавчі листи /а.с.208 том ІІІ/.

08 жовтня 2025року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 234/13958/21, виданого 01 жовтня 2025року Індустріальним районним судом міста Дніпра /а.с.213 том ІІІ/.

Постановою державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горошенко Я.А.від 28 жовтня 2025року відкрито виконавче провадження № 79431450 з примусового виконавчого листа № 234/13958/21, виданого 01 жовтня 2025року Індустріальним районним судом міста Дніпра про стягнення з /а.с.215 том ІІІ/.

Постановою державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горошенко Я.А. від 05 листопада 2025року виконавче провадження № 79431450 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) /а.с.216 том ІІІ/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виснував, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема постанови державного виконавця щодо порядку обчислення та стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження, може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010року).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19)).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК України)).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України)).

Публічно-правовий спір –це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020року у справі № 368/561/19 (провадження № 14-118цс20)).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що:

«імперативною нормою –частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)».

За змістом пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, що переглядається, при зверненні до суду зі скаргою голова комісії з реорганізації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області Тютюнник Д.Ф.просив визнати незаконними дії державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горошенко Я.А., направлені на списання грошових коштів зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області у розмірі, що необґрунтовано перевищує загальну суму стягнення згідно виконавчого провадження (повинна була бути 328 415,70грн), та складає 20 579,34грн; визнати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 05 листопада 2025року ВП № 79431450, такою, що ухвалена передчасно, та зобов`язати державного виконавця скасувати її; зобов`язати державного виконавця поновити порушене право Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області шляхом проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження, а саме повернути на розрахункові рахунки Служби незаконно списані грошові кошти в розмірі 20 579,34грн.

Встановивши, що вимоги боржника як сторони виконавчого провадження, що оскаржує законність дій виконавця, пов`язаних із виконанням судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та у зв`язку з порушенням виконавцем порядку обчислення та стягнення виконавчого збору, а також визнання протиправними та скасування відповідних постанов підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, – суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином предмет скарги, не звернув уваги на те, що заявником не оскаржується рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору, – є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, суть скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій областізводиться до того, що державним виконавцем Горошенко Я.О. необґрунтовано та незаконно було нараховано виконавчий збір на всю суму боргу, зазначеного у виконавчому листі № 234/13958/21, та стягнуто з боржника суму коштів в розмірі 348 995,04грн, що є завищеним на 20 579,34грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність судового рішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, то згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025року про закриття провадження у справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026року.

Судді: