Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №201/12108/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3300/26 Справа № 201/12108/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Федоріщев С.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2025року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «Акцент-Банк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 травня 2021року в розмірі 120 945,88грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2422,40грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 26 травня 2021року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк». Своїм підписом у вказаній заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.a-bank.com.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Проте, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором з повернення отриманих коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед Банком виникла заборгованість, що станом на 27 вересня 2025року становить 120 945,88грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 93 504,41грн; та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 27 441,47грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025року у задоволенні позову відмовлено.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що Банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи Анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.

Суд також вказав, що саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з Банком фактично не є рівними.

Позивач не надав доказів та підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за період з 03 січня 2025року по 15 лютого 2025року, внаслідок яких було здійснено списання кредитних коштів на загальну суму 105 113,69грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

25 грудня 2025року АТ «Акцент-Банк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і просив задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Підстави для звільнення відповідача від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил про надання банківських послуг відсутні. Саме відповідач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.9 Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

29 грудня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 31 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025року.

29 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 12?? год 17 лютого 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

26 травня 2021рокуміж АТ «Акцент-Банк»та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку», отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації /а.с.10/.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Зазначена вище Анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки, комісії.

До кредитного договору Банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» та витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» /а.с.99-115/.

В порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним станом на 27 вересня 2025року виникла заборгованість в розмірі 120 945,88грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 93 504,41грн; заборгованості по процентам за користування кредитом – 27 441,47грн /а.с.7-9/.

Як вбачається з виписки за рахунком, відкритим на ім`я відповідача № НОМЕР_1 за період з 03 січня 2025року по 15 лютого 2025року було здійснено ряд платіжних операцій, внаслідок яких було здійснено списання кредитних коштів на загальну суму 105 113,69грн /а.с.14-95/.

В день отримання повідомлення Банку 23 лютого 2025року про наявність простроченої кредитної заборгованості відповідач подав заявку в Банк про підозру в шахрайстві та заблокував карту № НОМЕР_2 . Цього ж дня у месенджер Viber відповідачу надійшло повідомлення про те, що Банк закінчив перевірку за запитом відповідача про шахрайство.

27 лютого 2025року відповідач звернувся з письмовою заявою до Банку, в якій зазначив, що він вважає платіжні операції здійснені в період з 03 січня 2025року по 15 лютого 2025року за його рахунком неакцептованими та пов`язаними з неправомірними діями банку, які спричинили можливість здійснення цих операцій сторонніми особами.

21 березня 2025року на вказану заяву Банком надано відповідь, якою повідомлено, що в період з 03 січня 2025року по 15 лютого 2025року за рахунком, відкритим на ім`я відповідача за рахунок кредитних коштів було здійснено 1388 операцій на сервісі PUBG MOBILE та 11 операцій на Google на загальну суму 105 113,69грн /а.с.187-191/.

За зверненням відповідача Банком було зафіксовано заявку про шахрайство від 23 лютого 2025року.

За результатами перевірки інциденту Банком встановлено, що операції по картці № НОМЕР_2 проводилися у мережі Інтернет на сервісі PUBG MOBILE та Google Play Books. Для проведення вказаних операцій потрібно було мати реквізити картки, а саме: номер картки, cvv-код, термін дії картки.

Банком було повідомлено, що ним було вжито всіх заходів стосовно повернення списаних коштів та створено заявки задля оскарження операцій через МПС: 2995950, 2995951, 2995943, 2995942, 2995959, 2995954, 2995953, 2665960, 2995961, 2995962, 2995963, 2995967, 2995968, 2995969, 2995975, 2995976, 2995981, 3002612, 3002611, 3002614, 3002615, 3002616, 3002618, 3002619, 3002620, 3002621, 3002622, 3002624, 300265, 3002626, 3002627, 3002628, 3002629, 3002630, 30026.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в «А-Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком копія витягу з Умов та правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як докази, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про умови кредитування за умовами Анкети-заяви від 26 травня 2021року.

Також суд врахував, що відповідачем доведено неправомірне вчинення фінансових операцій за його рахунком, а позивачем не спростовано правомірність дій відповідача при користуванні банківськими послугами, зокрема не доведено розголошення відповідачем особистих даних та здійснення ним платіжних операцій за період з 03 січня 2025року по 15 лютого 2025року, внаслідок яких було здійснено списання кредитних коштів на загальну суму 105 113,69грн.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 26 травня 2021року, на яку посилається Банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, а саме заборгованість по процентам за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 травня 2021року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк»та витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена»як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заявупро приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд вважає, що витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26 травня 2021рокушляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем, зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі.

Також, апеляційний суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 26 травня 2021рокуу вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

З урахуванням того, що в Анкеті-заяві від 26 травня 2021рокупроцентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненні процентів за користування кредитом суд першої інстанції відмовив вірно.

В оцінці поведінки та способу ведення справ Банком апеляційним судом враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ Банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, засвідчив, що згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, – апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки жодним пунктом кредитного договору не передбачена сплата позичальником процентів за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, відсоткова ставка та багато іншого, –суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022року у справі № 393/126/20.

Тому Паспорт споживчого кредиту від 26 травня 2021року не може вважатись складовою укладеного між сторонами кредитного договору, носить інформаційний характер.

Отже, доводи позивача про те, що відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, відсоткова ставка та багато іншого, є безпідставними.

Банком в порушення вказаних вимог процесуального закону ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження законності нарахування заборгованості за тілом кредиту та по процентам за користування кредитом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку апеляційного суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Посилання АТ «Акцент-Банк»на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).

Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції встановлено факт звернення відповідача до Банку про скасування спірних транзакцій за період з 03 січня 2025року по 15 лютого 2025року, внаслідок яких було здійснено списання кредитних коштів на загальну суму 105 113,69грн. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а Банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування спірних транзакцій.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 29 серпня 2022року у справі № 532/1349/19 (провадження № 61-6887св21) від 31 липня 2024року у справі № 953/5904/22 (провадження № 61-8452св23).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не вчиняв дій, спрямованих на списання чи переказ коштів з його карткового рахунка, а позивач не надав безспірних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаним картковим рахунком, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач передав третім особам конфіденційну інформацію, яка надійшла на його фінансовий номер, вказаний в укладених з Банком договорах, не знайшли свого підтвердження та зводяться до незгоди заявника з наданою судом оцінкою.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач не несе відповідальності за проведення спірних операцій, тому що відповідач звернувся до Банку з повідомленням про шахрайські операції (спірні транзакції) та блокування карткового рахунку після проведення таких операцій, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції не встановлено, що дії чи бездіяльність відповідача сприяли втраті інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції.

Саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.

Банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку відповідача було здійснено без використання платіжної карти.

Отже, за обставин встановлених у справі, списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомив про цей факт Банк.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував порушення відповідачем Умов та Правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять Умов і Правил надання банківських послуг, підписаних відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення –без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк».

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026року.

Судді: