Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №175/590/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1147/26 Справа № 175/590/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Журавель Т.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 з вимогами про стягнення матеріальних збитків у розмірі 105820,47грн, моральної шкоди у розмірі 50 000,00грн. та судових витрат у розмірі 16239,20грн.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 25 червня 2024року, приблизно о 1730год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Кіа Rio д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті просп. Слобожанський та вул. В. Сухомлинського при повороті ліворуч не надав перевагу у русі автомобілю Audi д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобіль Audi відкинуло на праву попутну смугу, в якій рухався автомобіль Skoda д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який в некерованому русі здійснив зіткнення з автомобілем Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеної події автомобілю Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 були спричинені механічні пошкодження, а позивачу матеріальні збитки та моральна шкода.

Вказував, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 9940 від 27 серпня 2024року встановлено, що вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Peugeot, становить 108 958,68грн, а вартість відновленого ремонту складає 197 917,42грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, на підставі якого страховиком виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 92 096,95грн. Вказана виплата здійснена без урахування фізичного зносу та з вирахуванням податку на додану вартість.

З огляду на те, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, наполягав на тому, що має право на стягнення з відповідача як винної в ДТП особи різниці між вартістю відновлювального ремонту та відшкодованою страховиком страховою виплатою, що становить 105 820,47грн.

Зазначав, що окрім матеріальних збитків, позивачу також заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у відчутті глибокого страху в момент ДТП, шоку після зіткнення автомобілів, психологічному стресі від пошкоджень на автомобілі та вартості ремонту, моральних стражданнях, змінах а звичайному укладі життя позивача та його сім`ї, необхідності докладати додаткових зусиль, пов`язаних з ремонтом автомобіля, необхідності користуватись громадським транспортом, витрачати значні кошти на користування послугами таксі, небажанні відповідача відшкодувати позивачу шкоду. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 50 000,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що належним співвідповідачем у даній справі є ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, але позивач вказану юридичну особу як співвідповідача у позовній заяві не зазначав, клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача до суду не подавав. Виснував, що позивач пред`явив позов не до усіх належних відповідачів, які повинні відповідати в межах встановленого законом страхового ліміту за відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ДТП, а тільки до винного водія, який несе відповідальність в межах різниці між страховим відшкодуванням та розміром заподіяної потерпілому матеріальної шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

25 вересня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував, що страхові виплати, що здійснюються страховиком щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу обмежуються не тільки лімітом відповідальності, встановленим у договорі страхування, а й з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Наполягав на тому, що оскільки страховик виконав свій обов`язок та виплатив страхове відшкодування в межах ліміту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, то залучення страховика до участі у справі не є необхідним для вирішення даного спору судом, різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою має сплачувати особа, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, незважаючи на те, що виплачене страхове відшкодування є меншим, ніж встановлений договором ліміт відповідальності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

23 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1540год 16 грудня 2025року.

16 грудня 2025року розгляд справи було відкладено на 1130год 10 лютого 2026року.

10 лютого 2026року після судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись абзацом другим частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 1230год 17 лютого 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

25 червня 2024року, о 1730год по просп. Слобожанському на перехресті з вул. В. Сухомлинського у м. Дніпро водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Кіа Rio д.н.з. НОМЕР_1 при повороті ліворуч не надав перевагу у русі автомобілю Audi д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобіль Audi відкинуло на праву попутну смугу, в якій рухався автомобіль Skoda д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який в некерованому русі здійснив зіткнення з автомобілем Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , який стояв на вул. В.Сухомлинського на перехресті з просп. Слобожанським частково зайнявши крайню праву смугу для руху по просп. Слобожанському, чим порушив пункт 16.13 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024року у справі 175/13115/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850,00грн. Вказана постанова набрала законної сили 24 вересня 2024року /т. 1 а.с.13/.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в Приватному акціонерному товаристві “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-220949045, страхова сума за шкоду, заподіяну майну 160 000,00грн.

Власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 , якому протиправними діями ОСОБА_2 були спричинені механічні пошкодження, є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 /т. 1 а.с. 12/.

До ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 25 червня 2024року, а також 06 серпня 2024року ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до страховика з заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної а результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25 червня 2024року /т. 1 а.с.142/.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 12 серпня 2024року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 .

12 серпня 2024року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 проведено огляд вищезазначеного транспортного засобу, за результатами якого складено Акт огляду ТЗ, в якому зафіксовано характер та об`єм пошкоджень транспортного засобу позивача /т. 1 а.с.22-23/.

Згідно з висновком експерта №9940 за результатам проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 27 серпня 2024року, складеним експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 108 958,68грн. Вартість відновленого ремонту автомобіля становить 197 917,42грн /т. 1 а.с.14-40/.

24 вересня 2024року до ФОП ОСОБА_6 надійшла заява ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, визначення ринкової вартості автомобіля Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 на дату ДТП 25 червня 2024року. Оцінювачем ОСОБА_6 було складено Акт огляду транспортного засобу, в якому зафіксовано характер та об`єм пошкоджень транспортного засобу позивача, датою огляду зазначено 12 серпня 2024року /т. 1 зв. бік а.с.129-130/.

Згідно зі звітом № YD11424 про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ від 30 вересня 2024року, складеним оціювачем ОСОБА_6 , вартість відновленого ремонту автомобіля Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 192 859,76грн. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 101170,37грн – з врахуванням ПДВ на складові та малоцінні деталі. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 92 096,95грн – ПДВ у вартості складових та малоцінних деталей відсутній. Ринкова вартість КТЗ на момент оцінки складає 212 968,60грн /т. 1 а.с.127-139/.

ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” подію ДТП, яка мала місце 25 червня 2024року, була визнана страховим випадком, на підставі звіту № YD11424 від 30 вересня 2024року, складеного оцінювачем ОСОБА_6 , 03 жовтня 2024року здійснено розрахунок суми страхового відшкодування до справи №240001052467 /т. 1 а.с.144/ та складено страховий акт №240001052467 від 03 жовтня 2024року /т. 1 а.с. 145/, згідно з яким сума страхового відшкодування становила 92096,95грн.

04 жовтня 2024року ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 92 096,95грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3P112270 від 04 жовтня 2024року /т. 1 а.с. 146/.

ОСОБА_1 не звертався до ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” з приводу незгоди з розміром виплаченого страхового відшкодування та з заявами про доплату страхового відшкодування за шкоду, завдану майну внаслідок ДТП.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що у зв`язку з пред`явленням позову не до усіх належних відповідачів, які повинні відповідати за відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, зокрема, їх непред`явленням до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначити розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП та здійснити їх розподіл між страховиком в межах страхових сум і винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині першій статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частині п`ятій статті 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Проте із вказаних правил є передбачені законом винятки. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

У частині першій статті 999 ЦК України закріплено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 ЦК України.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування виникає відповідно до Закону №1961-IV у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи чи якщо страховик за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування.

Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Відповідно до статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Одночасно, відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, у пункті 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV закріплено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Тобто, страховик за законом не відшкодовує всю вартість відновлювального ремонту автомобіля, а лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за вирахуванням франшизи та зі зменшенням розміру оціненої шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість у випадку здійснення виплати страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи.

Проте, місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав незалучення страховика до участі у справі в якості співвідповідача, взагалі не розглядав аргументи позивача про те, що страховик не відшкодовує всю вартість відновлювального ремонту автомобіля та здійснює виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за вирахуванням франшизи та, крім того, у випадку здійснення виплати страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи зменшує розмір оціненої шкоди на суму податку на додану вартість. Суд першої інстанції причин такого процесуального підходу не пояснив.

Тож, у вказаній справі правильним є стягнення саме з винуватця ДТП, яким в даному випадку є відповідач ОСОБА_2 , різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, та зі зменшенням розміру відшкодування на суму податку на додану вартість, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що страховий ліміт був більшим за розмір виплаченого страхового відшкодування (страхової виплати) та становив 160 000,00грн.

Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про неможливість зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 без залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, такі висновки місцевого суду порушують норми матеріального та процесуального права, тож оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення.

04 жовтня 2024року ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 92 096,95грн.

Як встановлено судом, в основу розрахунку страхового відшкодування у розмірі 92096,95грн страховиком - ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” покладено відомості Звіту № YD11424 про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ від 30 вересня 2024року, складеного оцінювачем ОСОБА_6 на замовлення страховика, згідно з яким вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 92 096,95грн – ПДВ у вартості складових та малоцінних деталей відсутній.

З пояснень позивача встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” з приводу незгоди з розміром виплаченого страхового відшкодування та з заявами про доплату страхового відшкодування за шкоду, завдану майну внаслідок ДТП.

Під час розгляду справи позивач та його представниця наполягали на тому, що майнових претензій до страховика він не має та погоджується з розміром страхового відшкодування, виплаченим йому на підставі Звіту оцінювача ОСОБА_6 № НОМЕР_6 від 30 вересня 2024року, а тому ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” і не було залучено ним до участі у вказаній справі в якості співвідповідача. Пояснював, що звернувся до експерта-автотоварознавця Крутінь В.І. з метою проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки йому не було відомо, що на замовлення страховика оцінювачем також буде складений відповідний звіт, про наявність звіту №YD11424 він дізнався вже після того, як йому було виплачено страхове відшкодування.

Тобто, фактично позивач погодився зі змістом звіту №YD11424 від 30 вересня 2024року.

При цьому, враховуючи виконання страховиком свого обов`язку з відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди (з урахуванням статті 29 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV), беручи до уваги, що позивач погодився з розміром виплаченого йому страхового відшкодування та не має майнових претензій до страховика, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що у зв`язку з непред`явленням позовних вимог до страховика суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , визначити розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП та здійснити їх розподіл між страховиком в межах страхових сум і винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з недостатністю страхової виплати для повного відшкодування завданої позивачу шкоди ОСОБА_2 , як винна в ДТП особа, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, та непред`явлення позову до страховика в даному випадку не може бути підставою для відмови позивачу у захисті його порушених прав та інтересів.

Водночас, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом та пред`являючи до ОСОБА_2 позовні вимоги про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю відновленого ремонту автомобіля) і розміром виплаченого страхового відшкодування, посилався на складений на його замовлення висновок експерта ОСОБА_5 №9940 від 27 серпня 2024року, за яким вартість відновленого ремонту автомобіля є більшою, ніж та, що зазначена у звіті №YD11424 від 30 вересня 2024року (197 917,42грн. за висновком експерта ОСОБА_5 та 192 859,76грн за звітом оцінювача ОСОБА_6 ).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи висновок №9940 від 27 серпня 2024року та звіт №YD11424 від 30 вересня 2024року, враховуючи, що виплата страхового відшкодування була здійснена саме на підставі Звіту №YD11424, з чим позивач фактично погоджувався, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти до уваги та ґрунтувати своє судове рішення саме на підставі даних, зазначених у звіті №YD11424, складеному на замовлення страховика, а не на висновку, складеному на замовлення позивача.

Тож за наведених умов, колегія суддів вважає встановленим, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 192 859,76грн.

Заперечення відповідача щодо Звіту №YD11424 та розміру завданої позивачу матеріальної шкоди колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд розглядає справи виключно на підставі поданих сторонами доказів, а відповідач, не погоджуючись з розміром завданої позивачу матеріальної шкоди, не надав будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, у передбаченому законом порядку не спростував звіт оцінювача ОСОБА_6 , клопотань про призначення по справі відповідної судової експертизи не заявляв.

Враховуючи виконання ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” свого обов`язку в повному обсязі та виплату позивачу страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, у розмірі 92 096,95грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 100 762,81грн (192 859,76грн - 92 096,95грн = 100 762,81грн).

Однак, на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про неможливість визначити суму, яка підлягає відшкодуванню внаслідок ДТП та здійснити її розподіл між страховиком і винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 100 762,81грн, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та пункти 2, 3 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК України унормовано, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 23 ЦК України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди завданої особі внаслідок пошкодження її майна, тобто майна власником якого є ця особа.

Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла внаслідок винних дій ОСОБА_2 , який скоїв дорожньо-транспортну пригоду та пошкодив майно позивача – автомобіль Peugeot д.н.з. НОМЕР_4 , якому протиправними діями ОСОБА_2 були спричинені механічні пошкодження. Вказаний автомобіль належить позивачу на праві приватної власності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач як власник пошкодженого майна має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням належного йому автомобіля.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої майно позивача (автомобіль) було пошкоджено, сталась з вини ОСОБА_2 , після ДТП позивач був вимушений докласти додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з цим змінився звичний уклад його життя, він зазнав вимушених змін, докладав зусилля для відновлення попереднього стану, зазнав негативних емоцій та стресу, які знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП та протиправними діями ОСОБА_2 .

Враховуючи встановлені обставини, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності апеляційний суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним та не доведеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 5 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з наступного.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме замість встановленого розміру 1558,20грн (1% ціни позову) сплачено 4239,20грн (платіжна інструкція №6Х8М-2828-В27Н-СЕАЕ від 05 січня 2025року). За таких обставин, колегія суддів вважає за потрібне повернути позивачу судовий збір, надміру сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2681,00грн (4239,20 - 1558,20 = 2681,00).

Крім того, позивачем за подання апеляційної скарги також сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме замість встановленого розміру 2337,30грн (150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) сплачено 6358,80грн (квитанція № 1-194К від 22 вересня 2025року). За таких обставин, колегія суддів вважає за потрібне повернути позивачу судовий збір, надміру сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 4021,50грн (6358,80грн - 2337,30грн = 4021,50грн).

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 1057,62грн (105762,81 / 155820,47 х 1558,20 = 1057,62).

Також, позивач поніс витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а тому з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1586,44грн (105762,81 / 155820,47 х 2337,30 = 1586,44).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 2644,06грн (1057,62 + 1586,44 = 2644,06).

Щодо розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, слід зазначити, що на підтвердження цих витрат позивачем надано наступні документи: договір про надання правової допомоги по цивільній справі в Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області від 28 грудня 2024року, укладений між адвокатом Кожухарь В.М. та позивачем ОСОБА_1 , згідно з яким оплата (сума гонорару) по даному договору здійснюється одноразово за взаємною згодою обох сторін та складає 6 000,00грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1190438 від 28 грудня 2024року; розрахунок розміру професійної правничої допомоги вартості адвокатського гонорару по договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 в Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області від 28 грудня 2024року, згідно з яким адвокатом надано позивачу послуги по ознайомленню з суттю правових питань клієнта, вивчення нормативної бази, надання клієнту консультації, складання позовної заяви та формування додатків до нього, участь адвоката при поданні позовної заяви та в судових засіданнях, вартість яких становить 6 000,00грн (на надання яких витрачено 12 годин часу); квитанція про сплату за юридичні послуги по договору б/н від 28 грудня 2024року на суму 6 000,00грн.

Позивач дійсно отримав правову допомогу в суді першої інстанції від адвоката Кожухарь В.М., а отже не викликає сумнівів, що позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що позовну заяву задоволено частково на загальну суму 105 762,81грн, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи з критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 072,49грн (105762,81 / 155820,47 х 6000,00 = 4072,49).

Щодо витрат позивача на складання висновку експерта колегія суддів зазначає, за складання експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. висновку експерта №9940 за результатам проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 27 серпня 2024року позивачем дійсно було сплачено 6 000,00грн, що підтверджується квитанцією № 209896279 від 06 серпня 2024року.

Водночас, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Проте, під час розгляду даної справи судом прийнято до уваги не висновок експерта ОСОБА_5 , на складання якого позивач поніс витрати, а звіт оцінювача ОСОБА_6 , складений на замовлення страховика.

Тому, в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з залученням експерта.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025року — скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 100 762,81грн та у відшкодування моральної шкоди 5 000,00грн.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 2 644,06грн, витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4 072,49грн

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 681,00грн, надміру сплачений за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції №6Х8М-2828-В27Н-СЕАЕ від 05 січня 2025року.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 021,50грн, надміру сплачений за подання апеляційної скарги згідно квитанції № 1-194К від 22 вересня 2025року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026року.

Судді: