Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №467/1433/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1433/25

Провадження № 1-кп/467/58/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

(у режимі відео конференції)

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

(у режимі відео конференції)

Захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області кримінальне провадження № 12025152120000270 від 08.08.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Христофорівка Баштанського району Миколаївської області, є громадянином України, не одружений, має базову середню освіту, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований по АДРЕСА_1 , раніше судимого

04.12.2023 року вироком Новобузького районного суду Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.12.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та відбуваючи покарання в державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)», що розташована за адресою: вул. Володимирська буд. 1 в с. Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області, в ході відбування покарання систематично порушував режим відбування покарання, за що до нього 7 разів вживалися заходи дисциплінарного впливу адміністрацією колонії, у тому числі: 4 рази у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора (далі – ДІЗО) та 1 раз у виді поміщення до приміщення камерного типу.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19.06.2025 року засудженого ОСОБА_4 за вчинення злісного порушення встановленого порядку відбування покарання, а саме: заважав проведенню обшуку в житлові секції № 8 відділення СПС № 9 та не реагування на зауваження адміністрації установи виконання покарань щодо припинення протиправних дій, чим надав негативний приклад іншим засудженим та міг дезорганізувати роботу УВП, переведено до приміщення камерного типу (одиночної камери) строком на 1 місяць.

Після закінчення строку тримання в приміщенні камерного типу, ОСОБА_4 належних висновків не зробив та продовжив порушувати встановлений порядок відбування покарання.

Так, 08.08.2025 року о 09 год. 15 хв. під час комісійного обходу території і приміщень дисциплінарного ізолятора ДУ «Південноукраїнська ВК (№ 83)» у складі: тимчасово виконуючого обов`язки начальника установи ОСОБА_6 , першого заступника начальника установи ОСОБА_7 , виконуючого обов`язки начальника оперативного відділу ОСОБА_8 , виконуючого обов`язків начальника відділу нагляду і безпеки ОСОБА_9 , виконуючого обов`язки заступника начальника установи з СВПР ОСОБА_10 , заступника начальника установи з І та КПЗ – начальника ВІ та ГЗ ОСОБА_11 , які діяли відповідно до своїх посадових обов`язків, тимчасово виконуючим обов`язки начальника установи ОСОБА_12 , у відповідності до п. 3 Розділу 2 «Правила внутрішнього трудового розпорядку установ відбування покарань», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, згідно з яким засуджені зобов`язані носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених, було пред`явлено вимогу ОСОБА_4 вдягнути форму встановленого зразка, однак він в категоричній формі безпідставно відмовився виконати вказані йому вимоги. Будь-яких поважних причин відмови засуджений ОСОБА_4 не висловлював.

Одразу після відмови засудженого ОСОБА_4 вдягнути одяг встановленого зразка, тимчасово виконуючий обов`язки начальника ДУ «Південноукраїнська ВК (№ 83)» ОСОБА_13 роз`яснив його права та обов`язки, попередивши про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК України та повторно наказав йому вдягнути одяг встановленого зразка, однак останній, діючи умисно, проявляючи злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, в порушення вимог, передбачених ст. 107 КВК України та «Правил внутрішнього розпорядку установ відбування покарань», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, без поважних причин у категоричній формі повторно відмовився вдягнути одяг встановленого зразка, при цьому за станом здоров`я міг виконувати вказані вимоги.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, та особою, яка за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) вчинив злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив викладені вище обставини вчинення кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_4 пояснив, що був засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.12.2023 року, яке відбував у ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83». В серпні 2025 року він відбував дисциплінарне стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу, після відбуття цього стягнення через декілька днів знов допустив порушення та був поміщений до камери ДІЗО. В серпні 2025 року, точну дату він не пам`ятає, в денний час, прийшли представники адміністрації установи, у тому числі начальник ОСОБА_13 , оперативний черговий ОСОБА_14 , а також ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .. Всі особи, які зазначені в обвинувальному акті були присутні. Був також лікар, прізвище він не пам`ятає. ОСОБА_4 зробили зауваження з приводу форми одягу. З вимогами Правил щодо форми одягу ОСОБА_4 попередньо був ознайомлений. ОСОБА_4 відмовився одягати форму, так як наявна в ДІЗО форма була брудна та не відповідала його розміру. Після цього йому принесли форму чисту та відповідного розміру, однак і цю форму він також відмовився одягати. Поважних причин відмовлятись у нього не було, так вийшло зненацька, він був один, розхвилювався. Стан здоров`я був задовільний. Начальник установи ОСОБА_13 попередив ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК України та повторно вимагав щоб він одягнув формений одяг встановленого зразка, однак ОСОБА_4 повторно відмовився це зробити. ОСОБА_4 також зазначив, що за час після вчинення злочину він переглянув свою поведінку та шкодує про вчинене. Як в установі виконання покарань так і в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» порушень порядку утримання більше не допускав та в подальшому таких порушень більше не допустить. Планує гідно відбути покарання, що йому належить.

Крім визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції. Так як суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу.

Суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, за обставин, встановлених судом.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 391 КК України, як злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань, особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також положення ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки його поведінка під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про негативну оцінку своїх дій та щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 67 КК України судом не встановлено та в обвинувальному акті прокурором не вказано. При цьому суд, відповідно до положень ст. 337 КПК України проводить судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, а також те, що обвинувачений на момент вчинення злочину був засуджений за вчинення тяжкого злочину до покарання у виді позбавлення волі, за місцем відбуття покарання характеризується посередньо, має 7 дисциплінарних стягнень, не перебуває на профілактичних обліках. На лікуванні у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, до засудження мав постійне місце проживання, підтримує соціальні зв`язки з рідними.

Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 391 КК України у виді позбавлення волі, при цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.12.2023 року у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та на момент ухвалення вироку невідбутий строк покарання становить 3 роки 2 місяці 1 день, згідно з положеннями ст. 71 КК остаточне покарання суд призначає за сукупністю вироків, та до призначеного покарання за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Так як ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком та у цьому кримінальному провадженні тимчасово залишений у ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на час його розгляду, прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу не заявляв, підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.12.2023 року та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 18.02.2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні: диск для лазерних систем зчитування типу DVD-R 4/7 GB/120 min Axent, поміщений до пакету №1; диск для лазерних систем зчитування типу DVD-R 4/7 GB/120 min Axent, поміщений до пакету №2, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження та перебувають у розпорядженні прокурора, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1