Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №212/6480/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2498/26 Справа № 212/6480/25 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі, повне судове рішення складено 30 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ

У червні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі – АТ «Акцент-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 27.01.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір №АВН0СТ155101611739112230, про надання кредиту у розмірі 100 000,00 грн, строком на 41 місяців (тобто до 26.06.2026 року), зі сплатою відсотків у розмірі 50,00 щорічно та комісії у розмірі 0,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 04.06.2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 141 027,03 грн, яка складається з: 78 501,24 грн – заборгованість за кредитом; 62 525,79 грн – заборгованість по відсоткам; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за пенею, яку позивач просив стягнути з відповідача. А також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27.01.2021 року у розмірі 91 557,22 грн , яка складається з: 78501,24 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13055,98 грн – заборгованість по відсоткам, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1572,66 грн.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Також стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі в розмірі 2630,25 грн.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент - Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за кредитним договором в сумі 13 055,98 грн.

Від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких сторона не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. В обґрунтування посилається на те, що кредитування припинилось 26 травня 2022 року, в наслідок виникнення у позичальника заборгованості зі плати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів (з дати останнього платежу – 26.01.2022), тобто змінився строк виконання зобов`язання й з цієї дати настав строк дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідачки Вовка М.В., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та додаткових пояснень, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-Банк» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 17.10.2018 року.

27 січня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву клієнта № АВНОСТ155101611739112230 від 27.01.2021 та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», тип кредиту – без залоговий, сума/ліміт кредиту – 100000,00 грн, строк кредитування - 36 місяців, мета отримання кредиту – придання товару/здійснення платежу/оплата послуг, спосіб надання кредиту – безготівковим шляхом, процентна ставка, відсотків річних – 50%, тип процентної ставки – фіксована, загальні витрати за кредитом – 94537,37 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 194537,37 грн, кількість щомісячних платежів – 36.

Підписанням цієї Заяви позичальник підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники, вони зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення.

Також відповідачкою 27.01.2021 року електронним підписом за номером телефону підписано Таблицю обчислення вартості кредиту.

Надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 100 000,00 грн згідно з Кредитним договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27.01.2021 року підтверджується меморіальним ордером від 27.01.2021 року.

З виписки по особовому рахунку, наданої позивачем, вбачаються усі операції відповідача по картці за період з 27.014.2021 по 03.06.2025.

Станом на 04.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором складає 141 027,03 грн, з яких: 78 501,24 грн – заборгованість за кредитом; 62 525,79 грн – заборгованість по відсоткам; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за пенею.

Зважаючи на те, що позивач АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, адже згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції у відмовленій частині позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом за наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Відповідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Анкеті-заяві позичальника від 17.10.18 року відсутні відомості щодо відсоткової ставки за кредитним договором.

Разом з тим, у заяві №АВН0СТ155101611739112230 від 27 січня 2021 року, яка підписана ОСОБА_1 електронним підписом за номером телефону, узгоджено: вид кредиту – кредит, тип кредиту – без залоговий, мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, сума кредиту – 100000,00 грн, строк кредиту 26 місяців, процентна ставка (фіксована ) – 50 % на рік, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169157304370376, рахунок для внесення платежів – НОМЕР_1 . У цій Заяві зазначено, що ОСОБА_1 , діючи на підставі особистого волевиявлення, просить надати в АТ «А-Банк» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах, зазначених вище. Підписанням цієї Заяви підтверджує, що вона ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Згідно із ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Зазначене не було враховано судом першої інстанції, на що обґрунтовано посилається позивач в апеляційній скарзі.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16(пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

З розрахунку заборгованості за договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27 січня 2021 року, випливає, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував в межах узгодженої між сторонами процентної ставки та в межах строку кредитування визначеного договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за простроченими відсотками, розмір якої, станом на 04.06.2025, становить 62525,79 грн.

Посилання представника відповідача на протиправне нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування стпоростовуюється умовами укладеного Кредитного договору, які підписані відповідчкою, і правильність нарахування заявлених позоваечм відсотків не спростована під час розгляду справи.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27 січня 2021 року у розмірі 62525,79 грн, у зв`язку з чим рішення суду також підлягає зміні в частині загального розміру заборгованості за кредитом, стягнутої з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», шляхом збільшення з 91557,22 грн до 141027,03 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та збільшує цей розмірі з 1572,66 грн до 2422,40 грн.

Крім того, з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633,60 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в повному обсязі, заява про стягнення витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості по відсоткам у сумі 13055,98 гривень та стягнення з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2630, 25 гривень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Договором №АВН0СТ155101611739112230 про надання кредиту від 27 січня 2021 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за Договором №АВН0СТ155101611739112230 про надання кредиту від 27 січня 2021 року у розмірі 62 525,79 гривень.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року в частині загального розміру заборгованості за Договором №АВН0СТ155101611739112230 про надання кредиту від 27 січня 2021 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», змінити, збільшивши цей розмір з 91557,22 гривень до 141027,03 гривень.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», змінити, збільшивши цей розмірі з 1572,66 гривні до 2422,40 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3633,60 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: