Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №357/8032/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8032/25

Провадження № 2/357/662/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

08 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Сомок О.А.,

секретар судового засідання – Пугач В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просив суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із зазначеного будинку, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову, представник позивачки посилалася на те, що позивачці на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки та житлового будинку від 18.09.2024 зареєстрованого в реєстрі за №1351 та посвідченого приватним нотаріусом Величко О.А.

В даному будинку зареєстровані та проживають позивачка та її мама, а також в будинку без реєстрації проживає її рідний брат з дружиною. Відколи брат став проживати з своєю дружиною в її будинку, він почав влаштовувати сімейні скандали та конфлікти, часто на дані конфлікти його підштовхувала його дружина, а часто вона і сама вчиняла сварки. Брат став виганяти позивачку з дому, вчиняв з нею і з батьками бійки та сварки. Доки був живий батько він захищав її з матір`ю, в 2020 році батько помер і вони залишилися беззахисними. Позивачка та її мати неодноразово зверталися до поліції та суду. Щодо відповідачів вживалися заходи впливу, але жодні з них не дали належного результату.

Така поведінка відповідачів унеможливлює нормальне співпроживання в одному будинку, ОСОБА_2 дедалі більш стає агресивним, жорстоким, а його дружина ОСОБА_4 провокує його на незаконні дії по відношенню до позивачки та її матері. ОСОБА_1 вимушена втікати зі свого будинку, проживати у знайомих та родичів, незважаючи на те, що є власником даного будинку. Дозволу на проживання в будинку відповідачів позивачка не надавала, а також не укладала з відповідачами договорів оренди, зберігання, безоплатного користування тощо. Крім того відповідачі не беруть участі в утриманні будинку, не сплачують за комунальні послуги, чим завдають матеріальних збитків позивачці.

Позивачка неодноразово просила відповідачів виселитися з її будинку, зверталася до них, як усно так і письмово, однак жодної реакції на її прохання немає. Змінювати свою поведінку та своє відношення до позивачки та її матері відповідачі також не збираються, а продовжують вести себе агресивно та зухвало, і врегулювати дане питання в позасудовому порядку неможливо. Тому позивачка вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Враховуючи зазначене ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без надання іншого житла.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

Ухвалою судді від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

06.11.2025 у судовому засіданні позивачка та її представник позовну заяву підтримали в повному обсязі з підстав у ній зазначених. Надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд позов задовольнити. Проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечували.

08.01.2026 у судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи без її присутності та присутності позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

08.01.2026 в судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило. Правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

08.01.2026 в судове засідання відповідачка ОСОБА_3 повторно не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином, про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило. Правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

Згідно зі ст. ст. 280-282 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши пояснення позивачки та представника позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно договору дарування земельної ділянки та житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Величко О.А. 18.09.2024 зареєстрованого в реєстрі за №1351, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку садибного типу з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Своє право власності на зазначену земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач зареєструвала у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №56722234 та №56722306 від 18.09.2024.

З витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно акту №51Ц/2025 про фактично проживаючих осіб від 13.05.2025 в будинку АДРЕСА_1 фактично проживає 4 особи, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останні не зареєстровані, але проживають в будинку з 2017 року по теперішній час.

Як зазначала позивач у позові, відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживаючи у її будинку створюють нестерпні умови для проживання в ньому, влаштовують скандали, бійки, виганяють її з дому. З приводу зазначеного позивач зверталася неодноразово до правоохороних органів та суду. Дані факти підтверджуються відповіддю начальника ГУНП в Київській області Білоцерківського РУП Михайла ПЕЛЕХА на адвокатський запит, з якої вбачається, що 09.10.2024 до Білоцерківського РУП надійшла заява від ОСОБА_1 , про те, що 10.09.2024 за її місцем проживання брат вчинив сварку та наніс їй тілесні ушкодження, дане звернення було зареєстроване та по даній події внесені відомості до ЄРДР № 12024111030003263 за ч.1 ст.122 КК України. 28.10.2024 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 , про те, що за адресою АДРЕСА_1 її побив брат. Дане звернення було зареєстроване та розглянуто відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». 29.10.2024 до Білоцерківського РУП надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_2 , який 28.10.24 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 висловлював погрози на адресу заявниці та її матері ОСОБА_5 . Дане звернення зареєстровано та розглянуто відповідно до ЗУ «Про звернення громадян».

Відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.173-2 КУаАП та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Матеріали справи містять спеціальну карту обліку факту вчинення домашнього насильства, потерпіла ОСОБА_1 , правопорушник ОСОБА_3 . Консультативний висновок спеціаліста від 08.04.2022, постанову про призначення судово-медичної експертизи. Довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_1 до Білоцерківського РУП.

Відповідно до інформації з реєстру нерухомості, ОСОБА_2 з 04.09.2025 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в будинку АДРЕСА_2 , що вбачається з Витягу з реєстру Фурсівської територіальної громади.

Позивач надала до справи також копії претензій про досудове врегулювання спору про добровільне виселення з її будинку, які були адресовані на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою позивачки, надала показання про те, що в будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_5 , брат ОСОБА_2 та дружина брата ОСОБА_3 . Приблизно два роки вона до сусідів не заходила, але будучи у себе вдома чула, як ОСОБА_2 ображає сестру. Про те, що він поводить себе агресивно та ображає сестру і матір їй також скаржилась ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_7 надала показання про те, що дружить з ОСОБА_1 25 років. З її братом, ОСОБА_2 знайома 20 років. Останнім часом ОСОБА_2 поводить себе агресивно по відношенню до сестри і матері, разом з дружиною влаштовують конфлікти з останніми, у зв`язку з чим ОСОБА_8 вимушена була піти зі свого дому. Проживала деякий час у неї, а також у інших знайомих. Останнім часом орендує собі житло. ОСОБА_7 була свідком того, як ОСОБА_2 побив ОСОБА_8 в будинку останньої, у зв`язку з чим викликали поліцію.

Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

У ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Так, ст. 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав (постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 388/700/16-ц, провадження № 61-35950св18, від 25 березня 2021 року у справі № 738/1054/19, провадження № 61-9422св20, від 24 травня 2023 року у справі № 752/27110/21, провадження № 61-358св23).

Згідно ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись у судовому порядку.

У постановах Верховного Суду України від 15.05.2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29.11.2017 року у справі № 753/481/15-ц, а також постановах Верховного Суду від 09.10ю.2019 року у справі № 695/2427/16-ц, від 09.10.2019 року у справі № 523/12186/13-ц зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач з 18.09.2024 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі не є членами її сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть з нею спільне господарство. Судом не встановлено наявність будь яких домовленостей між позивачем і відповідачами щодо проживання останніх у її будинку. Більше того, саме відповідачі своєю неправомірною поведінкою порушують правила співжиття, створюють умови, які роблять неможливим проживання з ними в одному будинку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вона позбавлена можливості користуватись належним їй житлом.

Жодних доказів для спростування всіх тверджень позивача і висновків суду відповідачами по справі надано не було.

Враховуючи зазначене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що власником житлового будинку є позивач і, оскільки здійснювати право власності в розумінні статті 317 ЦК України вона не може через створювані відповідачами перешкоди, право власності позивача підлягає захисту шляхом виселення відповідачів із спірного житлового будинку. Суд зауважує, що виселення відповідачів не призведе до позбавлення їх єдиного житла, оскільки ОСОБА_2 має на праві власності житловий будинок у якому зареєстроване його місце проживання.

Згідно зі ст. 141 ч. 1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору слід стягнути з відповідачів на її користь.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення – задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним їй будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 , без надання жилого приміщення.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним їй будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 , без надання жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – 1211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 – 1211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 19 січня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок