Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №756/16433/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

справа № 756/16433/24

провадження № 22-ц/824/1200/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - Клименка Тараса Васильовича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Тиха О.О. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання кредиту № 489296-КС-001 від 08.02.2024 у розмірі 25 800,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.02.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 489296-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

08.02.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 489296-КС-001 про надання кредиту, яку 08.02.2024 відповідач прийняв на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 08.02.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 489296-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, який попередньо було направлено відповідачу на його мобільний номер телефону, зазначений останньою в анкеті.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом.

Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, перерахувавши на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у сумі 25 800,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 8 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах у сумі 16 600,94 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 1 200,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором про надання кредиту № 489296-КС-001 від 08.02.2024 у розмірі 18 160 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) гривень 13 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - Клименко Тарас Васильович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення суми прострочених платежів по процентах.

Вимоги обґрунтовані тим, що, розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 489296-КС-001 про надання кредиту від 08.02.2024 року не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відсотки по кредитному договору № 489296-КС-001 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам.

Боржником не було сплачено жодного платежу на погашення кредиту з простроченням по графіку за Договором № 489296-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки - що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови стягнення сум прострочених платежів по процентах, то в іншій частині рішення суду апеляційною інстанцією не переглядається.

Відмовляючи в частині вимог про стягнення роцентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, суд першої інстанції виходив з того, що Договір про надання кредиту № 489296-КС-001 укладено між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 08.02.2024, тобто вже після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, а отже, його умови повинні відповідати приписам вказаного закону.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 08.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту № 489296-КС-001, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», шляхом обміну електронними повідомленнями.

Так, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 08.02.2024 було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 489296-КС-001 про надання кредиту.

08.02.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 489296-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачу одноразового ідентифікатору UA-7962, який попередньо було направлено відповідачу на його мобільний номер телефону, зазначений останнім в анкеті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Колегія суддів встановила, що договором про надання кредиту № 489296-КС-001 від 08.02.2024 року сторонами передбачено:

Строк, на який надається кредит: 16 місяців.

Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15957313, фіксована.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 16 800,00 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період з 08.02.2024 року по 30.05.2024 року включно. Після закінчення строку кредитування жодних відсотків, штрафів, пені чи інших стягнень відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 16 600,94 грн.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку, що з огляду на положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та ненадання суду доказів оспорювання кредитного договору відповідно до ст. 1051 ЦК України свідчить про дійсність договірних відносин, що виникли між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що умови договору не відповідають ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 3 ст. 42 Конституції України, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст. 1048,1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов`язання за договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф та пеню за не виконання зобов`язання відповідачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не мав права зменшувати загальний розмір відсотків річних, який був погоджений та прийнятий сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - Клименка Тараса Васильовича задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року скасувати.

Постановити нове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором про надання кредиту № 489296-КС-001 від 08.02.2024 у розмірі 25 800,94 грн, яка складається з: 8 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 600,94 грн - саму прострочених платежів по процентах, 1 200,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 5 329,28 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 17 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді