Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №127/23767/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/23767/25

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кравчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №631122838 від 11.03.2019 в розмірі 178 904,38 грн. та судові витрати.

В позовній заяві зазначено, що 19.03.2019 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язується надати відповідачеві кредит. Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та н а умовах, що встановлені договором.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк».

Запис про зміну найменування позивача було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 178 904,38 грн., з яких: 110 389,67 грн. – заборгованість по тілу кредиту – 68 514,71 грн. – заборгованість по відсотках, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. (т.1 а.с.70)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільної справи до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. (т.1 а.с.77)

Відповідач ОСОБА_1 подав відзиви та заперечення на позовну заяву, в яких наводив аналогічні за своєю суттю твердження про відсутність підстав для задоволення позову, а саме: заперечував факт укладення ним кредитного договору з АТ «Альфа Банк» після його перейменування на АТ «Сенс Банк», зазначав про недоведеність переходу прав вимоги за договором після зміни назви банку, неналежність розрахунку заборгованості та про відсутність інформації про дану заборгованість у витягу з Українського бюро кредитних історій, неотримання повідомлень від банку про наявність заборгованості. (т.1 а.с.88, т.1 а.с.97-98,т.1 а.с.110, т.1 а.с.157-158, т.1 а.с.159, т.1 а.с.167-168, т.1 а.с.170, т.1 а.с.213-216, т.1 а.с.223, т.1 а.с.226-227, т.2 а.с.28-, т.2 а.с.30, т.2 а.с.37)

Відповідач ОСОБА_1 подав заяви про застосування позовної давності, оскільки заборгованість зо договором виникла в період з 2019-2022 роки. (т.2 а.с.26, т.2 а.с.33, т.2 а.с.40)

Представник позивача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити. (т.1 а.с.134)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, проте подав заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність та врахувати подані ним відзиви, пояснення та заперечення. (т.2 а.с.35).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 11.03.2019 ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» підписали паспорт споживчого кредиту. (т.1 а.с.16)

11.03.2019 ОСОБА_1 підписав заяву, в якій надав згоду на обробку персональних даних. (т.1 а.с.17)

11.03.2019 АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 підписали оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631122838, в якій ОСОБА_1 пропонує АТ «Альфа Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк», укладеного між ним та банком. Дана оферта містить умови надання кредитної лінії, у т.ч. ліміт кредитної лінії у сумі 200 000 грн., розмір відсотків та інші умови кредитування. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди та надання суми кредиту. (а.с.12)

11.03.2019 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про акцепт пропозиції на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк». (т.1 а.с.13)

Також ОСОБА_1 підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (т.1 а.с.14) та 11.03.2019 заяву (акцепт) №248.631122838.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування (т.1 а.с.15)

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку. (т.1 а.с.54-60)

Відповідно до копії витягу з державного реєстру банків, виданого директором департаменту ліцензування НБУ, відповідно до якого АТ «Альфа-банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк» (т.1 а.с.38).

26.04.2025 АТ «Сенс Банк» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання договірних зобов`язань щодо сплати суми боргу протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. (т.1 а.с.7-8)

З наданого відповідачем кредитного звіту станом на 27.10.2025 з Українського бюро кредитних історій не вбачається наявність у відповідача заборгованості перед позивачем. (т.1 а.с.89-95)

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Твердження відповідача про те, що він не укладав кредитного договору спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Твердження відповідача про те, що він не укладав жодних договорів з АТ «Альфа Банк» після зміни його назви на АТ «Сенс Банк» та про відсутність доказів правонаступництва АТ «Сенс Банк» від АТ «Альфа Банк» суд до уваги не бере, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її «життєдіяльності» може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.

Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Отже, наслідком зміни назви юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах. Таким чином, в даному випадку передача права вимоги внаслідок зміни назви позивача не відбулася, а позивач зберіг своє право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Факт користування відповідачем кредитним лімітом підтверджений наявними в матеріалах справи належними, достатніми доказами та не спростовано відповідачем. Згідно розрахунку заборгованості (т.1 а.с.61-65), відповідач здійснював погашення заборгованості несвоєчасно та не в повному обсязі, а тому сума заборгованості у розмірі 110 389,67 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Твердження відповідача про те, що виписка за рахунком не є належним доказом суд до уваги не бере, оскільки надана банком виписка за рахунками позичальника досліджена з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, а тому є достатні підстави для висновку про доведеність факту отримання та використання відповідачем встановленого кредитного ліміту.

Водночас доводи відповідача про те, що відсутність заборгованості перед АТ «Сенс Банк» підтверджується даними Українського бюро кредитних історій суд до уваги не бере, оскільки надана відповідачем роздруківка зі сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог позивача (заборгованості за основним зобов`язанням, процентами тощо).

Витяг з Українського бюро кредитних історій, який містить текстову інформацію про фінансові операції, в тому числі й про окремі суми поточної заборгованості перед фінансовими установами не є, ні первинним документом про зобов`язання боржника, ні будь-яким документом взагалі, оскільки не містить реквізитів документа (зокрема, про особу, яка його створила та про підписанта, яким від імені цієї особи його підписано); не містить відомостей про вид документа (електронний чи паперовий); не містить зазначення про особу, у якої такий документ в оригіналі знаходиться та на підставі яких документів складений. Отже, він не відповідає вимогам, які відповідно до ЦПК України мають бути виконані відповідачем при доданні доказів для їх подальшої оцінки у ході розгляду справи по суті.

Аналогічний по суті висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, у якій, зокрема, Верховний Суд зазначив, що витяг з кредитної історії, сформований бюро кредитних історій (кредитний звіт) не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, так як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, суд враховує й загальновживаний підхід до відповідності інформації, наявної у конкретному документі, відомостям, на підставі яких він складений, а саме шляхом його підписання відповідальною посадовою особою, а отже, роздруківка кредитного звіту, яка надана заявницею в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може сприйматися належним доказом наявності кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість. Верховний Суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 68 514,71 грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача. Водночас, сама по собі незгода відповідача з наданим розрахунком не може свідчити про його невідповідність реальній сумі заборгованості.

Щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020 року, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану2 від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Водночас, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025№ 4434-IX.

Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, а також дату звернення позивача із даним позовом 29.07.2025, строк позовної давності даній справі позивачем не пропущено.

Отже, виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 180 961,56 грн., з яких: 114 389,10 грн. – заборгованість по тілу кредиту – 66 572,46 грн. – заборгованість по відсотках.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.19,76,77,81,131,133, 137,141,247,256, 263 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631122838 від 11.03.2019 в розмірі 178 904,38 грн., з яких: 110 389,67 грн. – заборгованість по тілу кредиту – 68 514,71 грн. – заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 23494714;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя