Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №708/1555/25 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1555/25

Провадження № 1-кп/708/28/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м.Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисниці адвоката ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 620242100140000389 від 03.07.2024, за яким:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кіровоград, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з неповною вищою освітою, маючий на утриманні одну малолітню дитину, Учасник бойових дій, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "капітан", раніше судимий вироком Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27.05.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення (злочин) за таких обставин.

Військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 17 Закону України "Про оборону України", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 05.04.2023 самовільно залишив без поважних причин тривалістю понад три доби місце служби - військову частину НОМЕР_2 , що тимчасово розташовувалася поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування військової частини до 07.11.2023, до моменту прибуття до військової частини НОМЕР_2 , що тимчасово розташовувалася поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 .

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі та підтвердив обставини його вчинення, зазначені у обвинувальному акті. Від дачі показань обвинувачений відмовився на підставі статті 63 Конституції України.

За згодою учасників судового провадження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, що він правильно розуміє зміст цих обставин, суд переконався у добровільності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, і його умисні дії, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України.

Також, під час судового розгляду, з метою забезпечення його повноти та об`єктивності, а також недопущення порушень прав людини, судом були досліджені надані стороною обвинувачення докази, які доводять вчинення обвинуваченим інкримінового йому злочину «поза розумним сумнівом».

Зокрема вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджена наданими суду доказами, а саме:

-Даними повідомлення від 15.05.2024 про самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 114);

-Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності ) від 08.04.2023 № 243 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 115-116);

-Даними акту службового розслідування від 15.04.2023 (т. 1 а.п. 117-120);

-Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.04.2023 № 106 (т. 1 а.п. 121);

-Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.04.2023 № 110 (т. 1 а.п. 122);

-Даними наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.04.2023 № 284 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби капітаном ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 123-124);

-Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.11.2023 № 239 (т. 1 а.п. 125).

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Мотиви призначення судом покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст.ст.65-67 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд ураховує позицію учасників кримінального провадження; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особливості й обставини вчинення злочину; форму вини (прямий умисел); мотив і мету; наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та/або психіатра не перебуває, за місцем військової служби характеризується негативно, має на утриманні одну малолітню дитину, є учасником бойових дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На переконання суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що вироком Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які були ним вчинені 16.05.2025. За вчинення вказаного проступку ОСОБА_4 призначено покарання у виді одного року пробаційного нагляду. Судимість не знята і не погашена, на момент розгляду справи ОСОБА_4 продовжує перебувати на обліку, кінець строку 06.07.2026.

Оскільки злочин за ч. 5 ст. 407 КК України вчинений обвинуваченим до постановлення попереднього вироку, наявні підстави для призначення йому судом покарання відповідно до положень ст. 70 КК України.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК України).

Ураховуючи наведене суд вважає за доцільне під час призначення покарання ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також, відповідно до п.п. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України у строк остаточно призначеного покарання зарахуванню підлягає фактично відбуте ОСОБА_4 покаранння у виді пробаційного нагляду виходячи зі співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

Крім того, зарахуванню у строк відбування покарання підлягає строк тримання ОСОБА_4 під вартою до набрання вироком законної сила.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою заявлений не був.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили з урахуванням особи обвинуваченого, можливості продовження ним злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень, залишити у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27.05.2025 більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі п.п. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, покарання, частково відбуте ОСОБА_4 за вироком Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27.05.2025, з розрахунку два дні пробаційного нагляду за один день позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбування покарання утримання ОСОБА_4 під вартою з моменту його затримання 05.11.2025 і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію повного тексту вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_8