Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №711/11067/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11067/25

Провадження № 2/711/409/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в особі представника – Усенка М.І., який діє на підставі ордеру серії ВС №1408806 від 20.10.2025 року, звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за Договором про споживчий кредит №6527500 від 25.07.2022 року в загальній сумі 42 759,24 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 25.07.2022р. між ТзОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №6527500, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 15 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачкою умов повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість. 27.04.2023р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення права вимоги №95-МЛ, на підставі якого право вимоги до відповідачки перейшло до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на загальну суму заборгованості 42 759,24грн., з яких: 8 176 грн. – заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 33 083,24 грн. – заборгованість за процентами; 1 500 – заборгованість за комісією. Оскільки відповідачка не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 42 759,24 грн., а також судовий збір по справі та судові витрати на правову допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.11.2025р. відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

В судове засідання сторони не з`явилися.

При цьому суд враховує, що представник позивача Усенко М.І., в прохальній частині позову просить розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідачка про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судових повісток-повідомлень засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання про судові засідання, які призначені на 23.11.2025р., 15.01.2026р., 30.01.2026р. та 18.02.2026р. Натомість судові повістки-повідомлення повернулись до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом доставки судових повісток на мобільний номер телефону (документи доставлені 25.11.2025р., 15.01.2026р., 30.01.2026р. та 04.02.2026р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Окрім того, представник відповідачки – адвокат Филь О.М. ознайомився із матеріалами справи 08.01.2026р. та був повідомлений про розгляд справи 30.01.2026р. та 18.02.2026р., однак в судові засідання не прибув.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25.07.2022р. між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про споживчий кредит №6527500, який підписаний відповідачем електронним підписом – одноразовим ідентифікатором F52729 /а.с. 7-12, 13, 14/.

Згідно умов вищевказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн., зі строком користування кредитом – 105 днів з 25.07.2022р. (дата надання кредиту). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 09.08.2022р. (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 07.11.2022р. (дата остаточного погашення заборгованості). Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 3 750 грн. в грошовому виразі та 22,711 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період). Загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 44 250 грн. в грошовому виразі та 1025 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 18 750 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 59 250 грн. Комісія за надання кредиту – 1 500 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду – 2250грн., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду – 40 500 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням картки № НОМЕР_1 (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 2.1 Договору).

В свою чергу позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 09.08.2022р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 07.11.2022р. (останнього дня строку кредитування), (п. 1.4 Договору).

25.07.2022р. згідно договору №6527500 від 25.07.2022 року відповідачці було надано кредитні кошти в сумі 15 000 грн. шляхом їх перерахування позичальником на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №79122919 від 25.07.2022р. /а.с. 15-зворотній бік/ та випискою за договором, рахунок № НОМЕР_2 за період з 25.07.2022р. по 28.07.2022р. /а.с. 52-54/.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором №6527500 від 25.07.2022 року відповідачкою не здійснювалося належних платежів для погашення своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12.11.2025р. розмір заборгованості відповідачки складав 42 759,24 грн., з яких: 8 176 грн. – заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 33 083,24 грн. – заборгованість за процентами; 1 500 грн. – заборгованість за комісією /а.с. 17/.

27.04.2023р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №95-МЛ – (далі Договір відступлення), згідно умов якого, з урахуванням укладеної 26.08.2025р. між цим ж сторонами додаткової угоди №1, ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги, яке належить ТзОВ «Мілоан», до складу якого входять і права кредитора за Договором про споживчий кредит №6527500 від 25.07.2022 року, укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 17-27/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 42 759,24 грн., з яких: 8 176 грн. – заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 33083,24 грн. – заборгованість за процентами; 1 500 грн. – заборгованість за комісією /а.с. 27 – зворотній бік/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Мілоан» та відповідачкою був укладений Договір про споживчий кредит №6527500 від 25.07.2022 року, який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F52729. На підставі такого договору відповідачкою 25.07.2022р. були отримані кредитні кошти в розмірі 15 000грн., які вона зобов`язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування позикою, та сплатою одноразової комісії, але в порушення умов договору не зробила цього.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит №6527500 від 25.07.2022 року і вона користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вищевказаним договором про споживчий кредит в загальному розмірі 42 759,24 грн., з яких: 8 176 грн. – заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 33 083,24 грн. – заборгованість за процентами; 1 500 грн. – заборгованість за комісією.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору про споживчий кредит №6527500 від 25.07.2022р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості є обґрунтованими.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40грн. /а.с. 1/.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідачки необхідно відшкодувати витрати, пов`язані з оплатою судового збору в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Стосовно витрат на правову допомогу, то слід зауважити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правової допомоги від №0107 від 01.07.2025р. з додатком до нього; акт №Д/7012 наданих послуг від 12.11.2025р.; детальний опис наданих послуг від 12.11.2025р.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 8 000 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором – 0 год. 30 хв.;

- ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 2 год. 00 хв.

- погодження правової позиції Клієнта у справі – 0 год. 30 хв.

- складання позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта – 3 год. 30 хв.

Отже, загалом на виконання Договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025р. виконавцем АО «Апологет» витрачено 6 год. 30 хв., що в грошовому еквіваленті складає 8 000 грн. (згідно акту №Д/7012 від 12.11.2025р).

В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування з розміром кредиту 15 000 грн.

Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням позовної заяви, що здійснювалось АО «Апологет» на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025р. Пунктом 1.1. такого договору передбачено, що він укладений позивачем з адвокатським об`єднанням з метою надання останнім позивачу послуг правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші Послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «Кредит Капітал» є надання фінансових послуг, грошового посередництва та кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8 000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОРУ 35234236, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28) заборгованість за Договором про споживчий кредит №6527500 від 25.07.2022 року в загальній сумі 42 759,24 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко