Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 17 лютого 2026 р.
Справа: №460/11232/25
Суддя: Курилець Андрій Романович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11232/25 пров. № А/857/40481/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в справі № 460/11232/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції – Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення – 17 вересня 2025 року,
місце ухвалення рішення – м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення – 17 вересня 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992.
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992 без обмеження максимальним розміром з врахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та з врахуванням виплачених раніше сум.
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року розміру підвищення пенсії , визначеного постановою Кабінету Міністрів України №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у України в Рівненській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням, установленим постановою Кабінету Міністрів України №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимальним розміром.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 05.03.2019 року Шостим апеляційним адміністративним судом залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року, яким визнано протиправними та не чинними п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Оскільки Кабінетом Міністрів України, після визнання протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови №103 не прийнято нової постанови, яка б регулювала умови проведення перерахунку пенсій та встановлювала розміри, порядок проведених виплат, як це було визначено постановою Кабінету Міністрів України №103, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки, виданої силовою структурою.
Постановою 209 встановлено, що розміри пенсій збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а обмеження виплати пенсії встановлено частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік встановлено, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Тож, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Оскільки розмір пенсії позивача перевищує встановлену величину станом на 01.03.2025 року, то відсутні підстави до виплати йому індексації, що нарахована відповідно до постанови 209. При зміні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатних розмір пенсії позивача буде переглядатись та підвищуватись у залежності встановлення його на законодавчому рівні.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, з перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію, призначену згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення пенсії). Дані факти не заперечуються сторонами та підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу по пенсійній справі.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам” №103 від 21.02.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області направлено довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до якої грошове забезпечення позивача було обчислене від посадового окладу, окладу за військовим званням грн. та надбавки за вислугу років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило перерахунок пенсії позивача, врахувавши дані довідки. Відповідно до такого обрахунку і проводилася доплата у вигляді підвищення до пенсії.
В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено до ГУ ПФУ в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019. Так, згідно з довідкою від 13.11.2023 №хг14604/5992 грошове забезпечення позивача обчислене від посадового окладу, окладу за військовим званням , надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, та премії, а разом 22788,25 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992 та в повному обсязі з 01 квітня 2019 року.
Натомість, листом у відповідь на вказане звернення позивача ГУ ПФУ в Рівненській області відмовило останньому у перерахунку та виплаті пенсії по оновленій довідці, мотивуючи тим, що оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято нової постанови, яка б регулювала чи змінювала умови проведення перерахунку пенсій та встановлювала нові розміри, порядок проведення перерахунку та виплати перерахованих пенсій, як це було визначено Постановою КМУ №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, то у ГУ ПФУ в Рівненській області відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії з врахуванням довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимальним розміром.
Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повідомило, що станом на 01.03.2025 розмір пенсії визначений на виконання рішення суду складає 23610, в т.ч. 1500 грн індексації на виконання постанови №209 від 25.02.2025 року.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з таких підстав.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-XII. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 цього Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. Водночас під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку (частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-XII).
Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII "Порядок перерахунку пенсій" Закону № 2262-XII, згідно із частинами першою та другою статті 63 якого перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-XII).
Отже, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" затвердив Порядок № 45, який визначає алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема територіальний орган Пенсійного фонду України та державний орган, з якого осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII було звільнено із служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком № 45 (пункт 3 Порядку № 45).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-XII. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, що може бути реалізовано двома шляхами:
(1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45;
(2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Водночас Суд зазначає, що централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1- 3 Порядку № 45, є основним способом реалізації права на перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, який має бути здійснено автоматично, без додаткового звернення пенсіонера та подання ним довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії.
Проте коли в централізованому порядку таку довідку не буде подано до органів, що здійснюють перерахунок пенсії, останній не матиме змоги реалізувати своє право на перерахунок, визначене статтею 63 Закону № 2262-XII, оскільки до моменту отримання належної довідки від державного органу, уповноваженого видавати такі довідки, в пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 видано довідку від 13.11.2023 №хг14604/5992 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019 року для перерахунку пенсійної виплати. Грошове забезпечення обчислене від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії, а разом 22788,25 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII, є набрання 05.03.2019 чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв`язку із набранням з 05.03.2019 чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, пенсія підлягає перерахунку з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Строки перерахунку призначених пенсій регламентуються положеннями статті 51 Закону № 2262-XII, частинами другою та третьою якої визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Суд наголошує на тому, що до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.
Водночас доказів направлення уповноваженим органом цієї довідки на адресу пенсійного органу матеріали справи не містять, та судом таких обставин не встановлено.
Своєю чергою, із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992 позивач звернувся до відповідача 25.06.2025 року.
Однак з листа пенсійного органу від 01.07.2025 року №1700-0203-8/48418 встановлено, що примірник вищезгаданої довідки, долучений до матеріалів пенсійної справи без реалізації.
Колегія суддів зазначає, що зволікання органу, уповноваженого на видачу довідок про складові грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії, з підготовкою та направленням відповідної довідки для перерахунку пенсії впливає на соціальне право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, що дає підстави для висновку, що своєчасний перерахунок пенсії в цьому випадку не був здійснений з вини державного органу, який видає довідки для перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що обмеження права пенсіонера, який отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.
Отже правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992.
Водночас одночасне здійснення з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є безпідставним, оскільки відповідний перерахунок на підставі оновленої довідки, наслідком якого є здійснення виплати, ще не проведено, відповідно відсутні підстави достеменно вважати, що відповідач при майбутньому перерахунку пенсії обмежить розмір пенсійної виплати.
Колегія суддів наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Водночас до суду не було надано належних та об`єктивних доказів того, що пенсійним органом обмежено пенсійну виплату на підставі оновленої довідки, позаяк перерахунок пенсії взагалі не було здійснено. Більше того, відсутні підстави вважати, що розмір пенсії перевищить максимальний розмір, а пенсійний орган застосує обмеження до виплати.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обмеження виплати пенсії позивача з 01 квітня 2019 року максимальним розміром.
Відтак спору щодо максимального розміру пенсії на час звернення позивача з цим позовом до суду не існує.
Щодо обмеження пенсії з 01 березня 2025 року з урахування індексації відповідно до постанови № 209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Так, судом попередньої інстанції правильно встановлено, що 01.03.2025 розмір пенсії визначений на виконання рішення суду перевищує максимальний розмір визначений ст. 43 Закону №2262
Водночас як вбачається з листа пенсійного органу від 26.06.2025 №1700-0203-8/46920 та протоколу про перерахунок з 01 березня 2025 року за пенсійною справою позивача №1701000638, ОСОБА_1 нараховано спірну індексацію в сумі 1500 грн, загальний розмір (підсумок) пенсії – 23987,72 грн, однак до виплати 23610 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що абз.2 пункту 3 постанови КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже з наведеного, апеляційний суд доходить висновку про здійснення пенсійним органом індексації згідно постанови Уряду № 209 від 25.02.2025 року, відтак підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року розміру підвищення пенсії, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
В контексті обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, апеляційний суд підкреслює, що відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.
Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Конституційний Суд України також наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Проте, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
" на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України та на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, а не норми Закону № 3668-VI.".
Тотожний підхід до вирішення цієї правової проблеми відображений також у постановах Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21, від 25.05.2023 у справі № 640/10017/19, від 22.11.2023 у справі № 320/1658/21, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22 та від 18.07.2024 у справі № 300/2531/21.
Щодо внесення Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) подальших змін до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, то колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" чинній з 1 січня по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас як зазначалося вище, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Проте відповідно до Закону № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Отже, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі 522/22798/17, від 17.05.2021 у справі 343/870/17, від 21.12.2021 у справі 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі 569/2950/17 та від 14.12.2023 у справі № 640/15298/20, і колегія суддів не знаходить підстав для неврахування і цього правового висновку.
Щодо посилання апелянта на приписи постанови № 209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», то буквальне тлумачення пункту 2 постанови не зумовлює висновок про обмеження цим актом Уряду максимального розміру пенсійної виплати, оскільки такий відсилає до положень Закону.
Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновків щодо протиправного характеру обмеження пенсійним органом пенсії позивача максимальним розміром з 01 березня 2025 року.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в справі № 460/11232/25 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки від 13.11.2023 №хг14604/5992, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року пенсії максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у України в Рівненській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням виплачених раніше сум.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua