Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №569/1320/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 16 лютого 2026 р.

Справа: №569/1320/26

Суддя: Кучина Н. Г.

Справа № 569/1320/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді Кучиної Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне провопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Ярему С.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, в якому просить: поновити пропущений строк звернення до суду з позовом, скасувати постанову №983 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 17.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., провадження у справі закрити, стягнути з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що постановою №983 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради у справі про адміністративне правопорушення від 17.12.2025 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП і накладено штраф у сумі 850 гривень.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено без участі позивача. Копію постанови від 17.12.2025 позивач отримав 13.01.2026, адміністративний позов подається 19.01.2026, а тому одночасно із поданням позову подається клопотання про поновлення строку для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановлений ст.289 КУпАП, у зв`язку із пропуском його із поважних причин.

Як вбачається із постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради №983 від 17.12.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП за результатами розгляду протоколу №001113 від 30 жовтня 2025 року, який складено головним спеціалістом-інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Хаврук Т.В., за те, що 30.10.2025 о 16-35 год. м. Рівне. вул. Соборна, 56, ОСОБА_1 самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів, чим порушив вимоги п.5.1.13 Правил благоустрою, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 № 512, та ст. 16 Закону України «Про рекламу».

В обґрунтування винесеної постанови відповідачем зазначено, що «в п.5.1.13 Правил благоустрою міста Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 №512, визначено, що на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми, технічні пристрої та технічні елементи, лінійні споруди та антенно-фідерні системи. ... Вина у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ст.152 КУпАП підтверджується матеріалами справи».

Вважають, що постанова Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради №983 від 17.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради Осмолик М.В. у відзиві на позовну заяву від 04.02.2026 позовні вимоги не визнала, просить в їх задоволенні відмовити. Зазначає, що відповідно до п. 3.2 Положення про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 142 від 18.10.2022, підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те посадовою особою відповідно до ст. 255 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення № 001113 від 30 жовтня 2025 року за ст. 152 КУпАП відносно позивача, який надійшов на адресу адміністративної комісії з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, відповідав всім вимогам, які передбачені у ст.256 КУпАП.

Згідно ст.218 КУпАП, адміністративні комісії розглядають справи про адміністративні правопорушення за ст.152 КУпАП, тому даний протокол прийнято до розгляду адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради.

Згідно п.3.8. Положення про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи здійснюється шляхом надсилання повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або повідомленням через засоби мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, також іншими способами, які забезпечують поінформованість особи, з долученням такого підтвердження до матеріалів адміністративної справи. У разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання особу може бути повідомлено під розписку.

04 грудня 2025 року позивачеві, рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 3302200108407 було направлено повістку з повідомленням про дату, час та місце розгляду адміністративної справи (копія квитанції та копія рекомендованого повідомлення додається). На конверті зазначено прізвище, ім`я, по батькові, адресу проживання, номер мобільного телефону адресата та помітку «ПОВІСТКА».

У даному рекомендованому повідомленні зазначено, що 08.12.2025 року відправлення вручено одержувачу.

09 грудня 2025 року до Виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи щодо громадянина ОСОБА_1

17 грудня 2025 року у відкритому засіданні відбулось засідання адміністративної комісії розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 001113 від 30 жовтня 2025 року, що надійшов з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт ID № НОМЕР_1 від 03.02.2021 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця.

Адміністративна комісія встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №001113 від 30 жовтня 2025 року: 30.10.2025 року о 16 год. 35 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів, чим порушені вимоги п.п.5.1.13. Правил благоустрою м. Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 №512. В результаті вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП.

Зазначене порушення виявлено 30.10.2025 року, про що складено адміністративний протокол від 30.10.2025 року за ст.152 КУпАП.

На засідання адміністративної комісії ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

16.12.2025 року захисником ОСОБА_1 , адвокатом Яремою Світланою Василівною подано заперечення на протоколи про адміністративне правопорушення в якому зазначає, що в протоколах про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та документах, які приєднані до нього, відсутні будь-які фактичні відомості, які б підтверджували наявність події адміністративних правопорушень, відповідальність, за які передбачена ст. 152 КУпАП, а саме наголошує, що всі три таблички за цією адресою є вивісками із інформацією про зареєстровану торгівельну марку «TATO VAPE», а чинне законодавство не вимагає наявності будь-яких дозвільних документів на розміщення на фасаді будівлі інформаційної вивіски. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення правил у сфері зовнішньої реклами, а отже відсутня подія адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП. Тому просить розгляд протоколів про адміністративне правопорушення об`єднати в одне провадження та закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Також просить розгляд протоколів про адміністративне правопорушення провести без участі ОСОБА_1 та його захисника.

Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення № 001113 від 30 жовтня 2025 року та матеріали справи, адміністративна комісія прийшла до наступного висновку.

В ході опрацювання 30.10.2025 року було виявлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_2 , що є порушенням пункту 5.1.13 Правил, ст.16 Закону України «Про рекламу».

Стаття 152 КУпАП передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів та тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В діях ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця, вбачаються ознаки вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП, а саме самовільне встановлення інформаційно-рекламних плакатів без дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_2 .

Вина у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ст.152 КУпАП підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представником адвокатом Яремою С.В. подано клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Осмолик М.В. подала клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, відзив на позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, суд вважає, що справу необхідно розглянути без участі учасників справи за наявними матеріалами справи у письмовому проваджені.

Згідно з приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою №983 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради у справі про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП і накладено штраф у сумі 850 гривень.

З постанови вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 001113 від 30.10.2025 30 жовтня 2025 року о 16 год. 35 хв. за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 56, виявлено, що фізична особа-підприємець самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів, чим порушені вимоги п.п.5.1.13. Правил благоустрою, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 року № 512. В результаті вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП.

За змістом частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до підпункту «г» частини 1 статті 13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Згідно статті 42 Закону №2807-IV до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту.

Відповідно до статті 1 Закону Україну «Про рекламу» реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. В той же час, розміщення інформації про виробника товару (чи сам товар) у місцях реалізації не вважається рекламою (частина 8 статті 8 Закону Україну «Про рекламу»).

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону Україну «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Аналогічні положення викладені і в Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Рівненської міської ради затверджено Правила благоустрою міста Рівного від 28 квітня 2011 року № 512 та відповідно до пункту 5.1.13 яких визначено, що на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно встановлювати рекламо носії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми, технічні пристрої та технічні елементи, лінійні споруди та антенно-фідерні системи.

Відповідно до статті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави вважати, що порушення Правил благоустрою населеного пункту суб`єктом господарювання без дотримання дозвільної процедури, або з порушення відповідно процедури регламентованої законодавством, є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП.

Згідно частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог частини 2 статті 65 Господарського кодексу України вбачається, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Судом встановлено, що розміщені біля будинку №56 в місті Рівному таблички із інформацією не є рекламою у розумінні чинного законодавства України в сфері реклами, Правил благоустрою міста Рівне, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 №512 (далі – Правила благоустрою), Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.11.2019 № 121 (далі - Місцеві правила зовнішньої реклами) та Порядку розміщення вивісок на території Рівненської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 15.08.2023 №74 (далі – Порядок розміщення вивісок).

Таблички за цією адресою насправді є вивісками із інформацією про зареєстровану торговельну марку – «TATO VAPE», що підтверджується їх фото (фото вивісок додається).

Так, ОСОБА_1 через «Михайлюк, Сороколат і партнери - Патентні повірені», які діють на підставі його довіреності від 09.05.2025, подав до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) заявку на реєстрацію вищезазначеної торговельної марки «TATO VAPE», що підтверджується листом «Михайлюк, Сороколат і партнери - Патентні повірені» №V113742525UA від 13.05.2025.

Згідно з повідомленням Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) від 04.06.2025 №123521/ЗМ/25, відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» заявка ОСОБА_1 № m202508521 на торговельну марку «TATO VAPE» зареєстрована 02.06.2025.

Отже, подання ОСОБА_1 заявки про реєстрацію торговельної марки надає йому право використовувати її на вивісці.

Водночас, чинне законодавство не вимагає наявності будь-яких дозвільних документів на розміщення інформаційної вивіски.

Так, у п.5.1.13 Правил благоустрою міста Рівного, порушення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , зазначено, що на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми, технічні пристрої та технічні елементи, лінійні споруди та антенно-фідерні системи.

Згідно з розділом 2 Правил благоустрою міста Рівного, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг тощо.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У частині 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (Головне управління Держпродспоживслужби у Рівненській області) - щодо захисту прав споживачів реклами; змісту реклами про вакансії та розміщення реклами в мережі Інтернет на веб-сайті, інтернет-адресі; антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо медіа всіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, - щодо реклами державних цінних паперів; Національний банк України - щодо реклами на платіжному ринку та реклами діяльності з надання фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері - щодо реклами у сфері організації та проведення азартних ігор.

Отже, органи місцевого самоврядування та утворені ними підприємства, установи та організації, у т.ч. Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради, не уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

Крім того, згідно з п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі – Типові правила), вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу», вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.

У п. 48 цих Типових правил, встановлено, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Згідно з п.2.1.1. Порядку розміщення вивісок, вивіска (інформаційна вивіска) - мала архітектурна форма, конструктивний елемент на фасаді будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі або яка має право його використання, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, яка розміщена на зовнішній поверхні фасаду будинку, будівлі або споруди, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, не є рекламою, не містить закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо такого товару.

У п.4.2. Порядку розміщення вивісок встановлено, що розміщення вивісок не потребує погодження та/або отримання дозвільних документів і здійснюється суб`єктами господарювання самостійно із дотримання вимог цього Порядку.

Інформаційні вивіски, які розміщені на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 біля входу до магазину містять інформацію про торгівельну марку «TATO VAPE».

Будь-яких закликів до придбання товару чи послуги або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо осіб чи товару (послуги), на розміщених інформаційних вивісках не вказано, а тому вони не є рекламою в розумінні вимог Закону України «Про рекламу».

Оскільки інформаційні вивіски на будинку АДРЕСА_2 не є рекламою, то їх розміщення не потребує жодного дозволу, що в свою чергу виключає наявність порушення ОСОБА_1 вимог п.5.1.13 Правил благоустрою міста Рівного та ст.16 Закону України «Про рекламу», порушення яких вказано в оскаржуваній постанові.

Судом встановлено що Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради зобов`язаний зібрати докази, які б спростовували твердження позивача, але таких доказів службовий лист, протокол, не містять, а в оскарженій постанові № 983 від 17.12.2025 зазначено, що ОСОБА_1 самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів, додані фотосвітлини. Однак, не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Зокрема: документального підтвердження здійснення господарської (реєстрації) ОСОБА_1 за вказаною адресою, фіксації правопорушення, відомостей ДПС та інших доказів, що свідчили б про належність приміщення в будинку саме позивачу, тобто жодних дій спрямованих на з`ясування суб`єктивної сторони складу правопорушення не здійснено відповідачем.

Крім того, стаття 152 КУпАП передбачає умисну форму вини у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а) від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, не доведена в повному обсязі, а тому виключає притягнення її до адміністративної відповідальності, за таких обставин постанова Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 983 від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до суду, які зазначені в позові, поважними, оскільки оскаржуване рішення позивач отримав 13 січня 2026 року, а позов подано 19 січня 2026 року, тому клопотання про поновлення строку звернення до суду слід задовольнити та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривня.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-УІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 15.01.2026 позивачем сплачено судовий збір за подачу позову 1 064,96 грн., та був зарахований на казначейський рахунок.

Проте, суд зазначає, що до сплати за подачу такого позову до суду підлягало 532,48 грн. (3328 грн. * 0,2 * 0,8), оскільки позов подано через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до п.1 ч.1 сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з виконавчого комітету Рівненської міської ради судових витрат у розмірі 532 грн 48 коп.

Cуд роз`яснює порядок повернення надміру сплаченої суми судового збору за подачу позову.

7 січня 2025 року набули чинності зміни до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787.

Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статею 7 Закону України «Про судовий збір».

Суди здійснюють повернення судового збору у двох випадках – у випадку надміру зарахованих коштів та у випадку помилково зарахованих коштів до державного та місцевих бюджетів.

Для повернення судового збору за рішенням (ухвалою) суду, платнику необхідно подати до суду зазначені документи:

Заяву про повернення коштів (зразок заяви) судового збору з бюджету з обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності:

1) найменування платника (суб`єкта господарювання) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею в разі повернення коштів в іноземній валюті);

2) код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті);

3) дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого);

4) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою);

5) сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню);

6) причина повернення (перерахування) коштів з бюджету;

7) найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг;

8) місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), у якому відкрито рахунок отримувача коштів;

9) IBAN, на який повертаються кошти в національній валюті (за наявності) / реквізити рахунка отримувача коштів (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);

10) номер карткового рахунку отримувача коштів (за наявності).

Оригінал або копію платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, або скановану копію зазначеного документа з обов`язковим накладанням електронного підпису платника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», за умови подання такої заяви в електронній формі.

У разі необхідності, довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчену згідно з вимогами Цивільного кодексу України; копію паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).

Таким чином, на підставі заяви платника та за наявності достатніх підстав суд формує в системі дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства – Казначейство» формує Подання в електронній формі та подає його до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 241-245, ст. 250, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне провопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №983 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 17.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 532 грн 48 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду із заявою про повернення надміру зарахованих коштів

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 12А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 04057758.

Суддя Кучина Н. Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua