Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №566/1856/25 — Млинівський районний суд Рівненської області

справа №566/1856/25

провадження 2-др/566/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

18 лютого 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

у складі : головуючого судді Лободзінського А.С.

за участю секретаря судового засідання Драган Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про ухвалення додаткового рішення у справі №566/1856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Млинівського районного суду Рівненської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про ухвалення додаткового рішення у справі №566/1856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

02 лютого 2026 року ухвалено заочне рішення по справі, яким судом задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Іннова Нова» заборгованість за кредитним договором у сумі 40798,50 гривень, а також 2422,40 гривень судового збору.

16 лютого 2026 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, обґрунтовуючи заяву тим, що під час ухвалення судового рішення питання судових витрат в частині стягнення витрат на правничу допомогу не вирішувалось. А тому, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду подано: заявку № 3416214888 про надання послуг; договір про надання правничої допомоги № 06-05/2025 від 06 травня 2025 року, акт № 3416214888 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року, платіжна інструкція №71 від 10.02.2026 на суму 5000,00 гривень. Усі підтверджуючі документи подано через підсистему «Електронний суд».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 01 червня 2018 року у справі №904/8478/16).

Суд, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи за відсутності позивача та його представника на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.270 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №566/1856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження м.Київ, вул.Верхній Вал,10) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У іншій частині розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання додаткового рішення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Судя А.С. Лободзінський